Рішення № 97891142, 24.06.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1186/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

за участю:

представника позивача Сауляка Є.В.

представника відповідача Бевз О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вендор - Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, мотивуючи тим, що 11.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № ВН23-00439 на суму 7 500 грн. За умовами договору позичальник зобов`язався повернути наданий йому кредит у розмірі 17 161, 44 грн., здійснювати погашення кредиту та процентів єдиним платежем в розмірі 429, 04 грн. відповідно до Графіку внесків за кредитним договором, в тому числі сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 4, 865 % за кожні 7 днів. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 18.06.2019.

Позичальник свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01.04.2021 складає 15585, 70 грн., з яких: 8133,66 грн. заборгованість по процентах, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом та 1150,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями згідно п. 4.2. Договору.

Позивач неодноразово попереджав відповідача про необхідність погашення заборгованості, зокрема, востаннє ним було направлено відповідний лист-претензію від 02.04.2020 року з вимогою невідкладно погасити заборгованість за відсотками, однак позитивного результату позивачем не отримано.

За наведених обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

10.07.2020 року відповідачем на позовну заяву позивача надано відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими, оскільки ТОВ «Вендор-Фінанс» заявляє до стягнення суму заборгованості станом на 04.05.2020 року у сумі 15 585, 70 грн. виходячи із розрахунку позовних вимог. Як вбачається із розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_1 , даний розрахунок складено станом на січень 2020 року та не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості станом на 04.05.2020 року.

Крім того, як вбачається із розрахунку позивача заборгованості по клієнту ОСОБА_1 , боржником здійснено оплату по нарахованих відсотках у сумі 6068, 10 грн., по тілу кредиту 1197, 90 грн., штраф 550 грн. що загалом складає 7816, 00 грн.

Однак, відповідно до квитанцій, що підтверджують сплату за кредитом, ОСОБА_1 сплачено грошових коштів на загальну суму 8156, 01 грн. Відтак, позивачем невірно розраховано суму заборгованості за кредитом.

Згідно п.1.4 Договору кредитні кошти надаються в сумі 7500 грн.

Відповідно до п. 1.5. Договору кредитні кошти надаються строком на 40 періодів по 7 днів, а саме: з 11 вересня 2018 року по 18 червня 2019 року. Днем кінцевого повернення кредиту є 18 червня 2019 року.

Відповідно до п. 1.6. Договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує Кредитору плату у розмірі 4,865% від суми наданого кредиту за кожен/кожні7 днів користування. Розмір річної процентної ставки складає 250% річних (п. 6.6. Договору).

Згідно ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернул позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від сума кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення лі позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконанні грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, віл 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018| року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Так, за умовами укладеного сторонами Договору ТОВ «Вендор-Фінанс» надало кредитору суму кредиту, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі 18 червня 2019 року (п. 1.5. Договору).

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 18 червня 2019 року. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_1 , визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом в сумі 8133,66 грн. за процентною ставкою 4,865 % включає період з 11 вересня 2018 року по 04 травня 2020 року, який виходить за межі строку кредитування.

Оскільки у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після 18 червня 2019 року, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Відповідно до п. 4.2. договору в разі несвоєчасної сплати позичальником «єдиного платежу» більше ніж на 1(один) день від дати, визначеної у Графіку внесків за договором Позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 50 гривень за кожен факт прострочення.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже, аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (ВСУ у справі № 6-1138цс15).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_1 , позивачем обраховано штраф з грудня 2018 року. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 05.05.2020 року та ставить позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 1150 грн. станом на 04.05.2020 року.

Враховуючи приписи ст. 258 ЦК України, позивачем обраховано штраф понад строки позовної давності, які визначенні законодавством. Оскільки обрахунок штрафу здійснено за період, що перевищує строк позовної давності щодо стягнення штрафу, то сума штрафу за період з листопада 2018 року по 04.05.2019 року задоволенню не підлягають в зв`язку із сплином строків позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_1 не визнала, заперечувала щодо їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі заяви позичальника на отримання фінансового кредиту та анкети між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № ВН23-00439 від 11.09.2018 на суму 7 500 грн., відповідно до умов якого позичальник зобов`язався повернути наданий йому кредит, здійснювати погашення кредиту та процентів відповідно до Графіку внесків за кредитним договором, в тому числі підписав Паспорт споживчого кредиту (а.с. 5 - 9).

Відповідно до п. 1.5 Договору про надання фінансового кредиту, кредитні кошти надаються строком на 40 періодів по 7 днів, а саме з 11.09.2018 по 18.06.2019. Днем кінцевого повернення кредиту є 18.06.2019.

Відповідно до п. 1.6 Договору про надання фінансового кредиту, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору плату в розмірі 4, 865% від суми наданого кредиту за кожні 7 днів користування. Процентна ставка є фіксованою та не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Відповідно до п. 3.3.2. Договору про надання фінансового кредиту, позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання за цим договором і не пізніше строку, вказаного в п. 1.5 Договору повернути отримані кредитні кошти разом із нарахованими процентами, а також сплачувати штрафні санкції, якщо такі будуть мати місце.

Позивач виконав свої зобов`язання з надання кредиту, що підтверджується видатковим касовим ордером від 11.09.2018 (а.с. 10).

02.04.2020 року позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення-претензію з вимогою погасити заборгованість по кредиту та процентах (а.с. 13, 14).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 01.04. 2019 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 15585, 70 грн., з яких: 8133,66 грн. заборгованість по процентах, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом та 1150,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями згідно п. 4.2. Договору (а.с. 15).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 01.04.2020, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 15585, 70 грн. Дана сума заборгованості визначена на підставі наданих позивачем доказів, які відповідачем не спростовано.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання за цим договором і повернути отримані кредитні кошти разом із нарахованими процентами, а також те, що відповідач не виконує умови укладеного Договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернув, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідач не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 гривень (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 273 – 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор - Фінанс» – задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕНДОР - ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 40137347, місцезнаходження: 76018, вул. Василіянок, буд. 15 оф. 30 м. Івано-Франківськ) заборгованість по Договору про надання фінансового кредиту ВН23- 00439 від 11.09.2018 року в розмірі 15 585 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 70 коп., з яких 6302 грн. 10 коп. кредиту, 8133 грн. 66 коп. процентів за період з 11.09.2018 року по 04.05.2020 року та 1150 грн. 00 коп. штрафу.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕНДОР - ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 40137347, місцезнаходження: 76018, вул. Василіянок, буд. 15 оф. 30 м. Івано-Франківськ) судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2021 року

Суддя О.І. Бондаренко