Рішення № 97890011, 24.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2082/19

Провадження № 2/202/69/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря – Калантаєнка Д.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – Захарчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності та відновлення права власності,-

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, за змістом якої, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора (відповідача) від 14.02.2019, скасувати державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 та вилучити відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відновити право власності позивача на вказане вище майно шляхом поновлення запису попереднього запису про реєстрацію права власності. Заявлені вимоги обґрунтовані тим що, між позивачем та відповідачем (банком) виникли договірні відносини, що випливали із кредитного та іпотечного договорів, за яким банк надав у платне користування позивачу споживчий кредит у дол. США з майновим забезпеченням. В подальшому, на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки та у зв`язку із порушенням позивачем умов кредитного договору (в частині його погашення) банк зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру. На думку позивача проведення відповідних реєстраційних дій було вчинено із порушенням ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» в частині належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушень зобов`язання, вчинення відповідачами реєстраційних дій в порушення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вчинення відповідачами реєстраційних дій за відсутності оцінки предмета іпотеки, порушення державним реєстратором п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заперечуючи проти задоволення позову представником банку до суду подано письмові пояснення по справі за змістом яких представником було зазначено, що вимоги позивача зазначені у позовній заяві ні чим об`єктивно не підтверджуються та спростовуються наданими суду доказами, у тому числі: повідомленні позивача, копію оцінки, тощо.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.06.2008 позивач став власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м. (далі - квартира), що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1272.

Того ж дня, 11.06.2008 між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», укладено кредитний договір № 800004265 за умовами якого банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності має надати позивачу кредит у розмірі 61 600 дол. США з цільовим використанням – часткова оплата вартості квартири, строком виконання до 11.06.2023 (далі – кредитний договір).

Також, 11.06.2008 з метою забезпечення кредитного договору між позивачем та банком було укладено іпотечний договір № 800004265-И за змістом якого спірна квартира виступила відповідним забезпеченням (іпотечним майном).

Умовами іпотечного договору сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважатиметься відповідне застереження у цьому договорі.

Статтею 6 договору іпотеки сторони передбачили таке застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що надає право іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного договору та застереження може здійснюватись, в тому числі, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, яке переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно зі ст. 35 ЗУ «Про іпотеку». Дане застереження є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки – п. 6.3. договору.

17.10.2018 за вих. 146/18 банк на адресу позивача ( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) адресував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за яким банк як кредитор повідомив та вимагав сплатити наявну заборгованість за кредитним договором та попередив про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в разі не погашення заборгованості.

На підтвердження направлення повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 146/18 від 17.10.2018, на адресу АДРЕСА_2 , банком надано повідомлення про вручення, за змістом якого поштова кореспонденція була направлена відправником – ОСОБА_4 , підпис про вручення відсутній, наявна інформація про повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання.

Згідно копії висновку про вартість майна, затвердженого 05.11.2018 директором ТОВ «Незалежна експертна компанія» Пронько О.С. вартість спірної квартири складає 810 507,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157647264 від 26.02.2019 квартира належить АТ «Альфа-Банк» на підставі іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 146/18 від 17.10.2018 за договором іпотеки № 800004265-И від 11.06.2008. Державна реєстрація проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., номер запису про право власності – 30299513, підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер – 45533892 від 14.02.2019.

На підтвердження факту відсутності у позивача будь-якого іншого житлового майна позивачем долучено довідку № 183520234 від 03.10.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за змістом якої судом встановлено, що за пошуком по особистим даним позивача (ПІБ та РНОКПП) інформація про інші речові права на нерухоме майно за позивачем відсутня.

ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

ІІІ.І. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій/рішень, (далі - Закон) встановлено, що іпотека це - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 6 іпотечного договору.

Так, згідно умовами іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважатиметься застереження, що міститься в умовах даного договору.

Частиною 1 ст. 37 Закону встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В частині 2 статті 36 цього Закону також зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже Закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, підписавши іпотечне застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. При цьому, стягнення є примусовою дією іпотекодержателя направленою до іпотекодателя з метою задоволення своїх вимог.

В той же час, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому, прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

ІІІ.ІІ. Відповідно до пп. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій/рішень, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи, що кредит позивачу було надано на споживчі цілі, в іноземній валюті, та враховуючи площу квартири, яка не перевищує встановлених обмежень, крім того, вона є об`єктом постійного місця проживання позивача, відсутності у позивача іншого нерухомого житлового майна, необхідно дійти висновку про відповідність даної квартири критеріям майна на яке згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути звернене стягнення (відчужене без згоди власника).

Отже, дії державного реєстратора щодо реєстрації речового права на квартиру на підставі договору іпотеки, під час дії мораторію є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

ІІІ.ІІІ. Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 21-1458а16 від 11.04.2017 завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги, має бути підтверджено відповідними документами оформленими відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211.

Таким чином, відповідна реєстрація речового права на кватиру мала місце лише за умов надання банком копії письмової вимоги про усунення порушень, направленої на адресу позивача, та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання ним письмової вимоги іпотекодержателя.

Так, на підтвердження отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя, суду було подано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого поштова кореспонденція була направлена відправником – ОСОБА_4 , підпис про вручення відсутній, наявна інформація про повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання.

Суд відхиляє наданий доказ, оскільки він не може підтверджувати наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем/боржником письмової вимоги іпотекодержателя, оскільки із наданих суду документів було встановлено, що з вказаного повідомлення не вбачається жодної інформації, що поштовим відправленням було саме письмова вимога іпотекодержателя, беручи до уваги, що адресантом вказанофізичну особу ОСОБА_4 , що ніякого відношення до іпотекодержателя не має (принаймні жодних доказів суду надано не було). Тим більше, повідомлення про вручення було надано лише на підтвердження відправлення на адресу: АДРЕСА_2 , тоді як за місцезнаходженням квартири/предмету іпотеки, де проживає позивач - АДРЕСА_3 , доказів направлення повідомлення суду надано не було.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що державним реєстратором було вчинено реєстрацію речових прав за відсутності необхідних документів. У той же час, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, відсутність передбачених вище документів та/або їх невідповідність вимогам даного закону є підставою для відмови у відповідній реєстрації.

ІІІ.ІV. Окрім того, відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З зазначеної норми вбачається, що іпотекодержатель при зверненні стягнення на предмет іпотеки мав визначити її вартість станом на дату набуття та обґрунтувати перед державним реєстратором наявний розмір заборгованості за кредитним договором з метою визначення різниці між вартістю предметом іпотеки та зобов`язаннями за кредитним договором для подальшого повернення її позивачу, як іпотекодавцю, враховуючи курс валют його коливання на ринку, що має вплив на вартість нерухомого майна.

Однак, як вбачається із наданої стороною відповідача оцінки, остання проведена за три місяці (05.11.2018) до вчинення оскаржуваних дій, що є порушенням ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, розглянувши клопотання, оцінивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1536,80 грн. (суд. збір за дві задоволені вимоги) + 768,40 грн. (суд. збір за два задоволені клопотання про забезпечення позову) = 2 305,20 грн. /2 (відповідача)= по 1 152,60 грн. з кожного відповідача на користь позивача).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», п. 61 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни (Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Больнична, 78, ЄДРПОУ 32627145), Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності та відновлення права власності.

Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни № 45533892 від 14.02.2019.

Скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1765754912101 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та вилучити відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відновити право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ним на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. за № 1272.

Стягнути з Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в рівних частках у розмірі по 1 152,60 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2021 року.

Суддя Г.О. Кухтін