Рішення № 97889930, 25.06.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2455/20

Провадження № 2/211/261/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Чернушкіній Г.В.,

за відсутності сторін

розглянувши в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду 24 квітня 2020 року з позовом, який в послідуючому уточнив, вказавши, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.06.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.03.2020 року має заборгованість – 13338,38 грн., яка складається з наступного: 9988,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі, 9988,26 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3350,12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.07.2020 року представник відповідача адвокат Касьян М.С. до суду надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» б\н та без дати, згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів ОСОБА_1 не підписувалися. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача. Крім того, Умови та Правила не додавалися до анкети-заяви. Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» б\н та без дати не містить підпису позичальника, не датований як документ. Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також наказ банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору. Згідно з п. 1.1 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» б\н та без дати, невід`ємною частиною кредитного договору є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику, визначає, зокрема умови кредитування, вид кредитної картки. Відповідачу така Пам`ятка не надавалась та в жодному разі ним не підписувалась, що підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування. Анкета-заява про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, не містить умов, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та що сплати неустойки ( пені штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки ( пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Позивач у позовній заяві не обґрунтував належним чином позовні вимоги про стягнення суми заборгованості, відсотків та пені. Крім того, представник відповідача просив застосувати строки позовної давності, зазначивши що 11.10.2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса за виконавчим написом про стягнення заборгованості з відповідача, на підставі кредитного договору б\н від 30.06.2006 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 21.08.2016 року у розмірі 21407,31 грн. В результаті чого був виданий виконавчий напис від 11.10.2016 року, реєстраційний номер № 4531. 18.05.2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором б\н від 30.06.2006 року. Таким чином у АТ КБ «Приватбанк» перебіг позовної давності почався з моменту звернення до приватного нотаріуса за виконавчим написом про стягнення заборгованості з відповідача, на підставі кредитного договору б/н від 30.06.2006 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 21.08.2016 року у розмірі 21407,31 грн., тобто з 11.10.2016 року. Перебіг строку позовної давності почався з 12.10.2016 року, тобто останній день звернення до суду сплив 12.10.2019 року. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13260,00 грн.

27.08.2020 року представник позивача до суду надав відповідь на відзив, зазначив, що банком при укладені договору надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис № 4531, за яким вирішено стягнути кошти за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2018 року було визнано виконавчий напис від 11.10.2016 року таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги, крім того, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк». Щодо вимог відповідача стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, просили відмовити, оскільки не надано документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Касьян М.С. до суду надав заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та у його відсутність на підставі наявних в матеріалах справи документах. У задоволенні позовних вимог просить відмовити, у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Привабанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Привабанк».

Відповідач ОСОБА_1 10.06.2006 року підписав анкету-заяву № б/н, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 3000,00 гривень. Обумовлена процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% в місяць з розрахунку 360 днів року (а.с.33-34). У подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався, як в сторону збільшення, так і зменшення, 26.10.2013 року його було збільшено до 8500,00 грн., 12.09.2016 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. ( а.с. 32)

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із зазначеним договором до його укладення, який був наданий йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2006 року, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору банк станом на 24.03.2020 року нарахував заборгованість у розмірі 13338,38 грн., яка складається із заборгованості: 9988,26 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3350,12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит ( а.с. 147-166).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст.12 ЦПК).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.

З підписаної відповідачем заяви вбачається, що відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом 3000,00 гривень та погодився на встановлену поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік). Тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Що ж стосується вимог позивача, які виходять за межі обумовлених в заяві умов з посиланням на те, що саме з долученими до позову Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотків.

Однак, роздруківка Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витягу з Тарифів належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №342/180/17.

Щодо позовної давності суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Уст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно дост. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Верховний Суд України неодноразово доходив висновку про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15).

Судом встановлено, що підписана ОСОБА_1 заява про отримання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та довідка про умови кредитування не визначає строку кредитування, тому цей строк має обраховується строком дії кредитної картки.

Разом з тим, в заяві від 10 червня 2006 року та в додатках до позовної заяви відсутні будь-які дані про строк дії картки чи її перевидачі. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки 12.09.2016 року кредитний ліміт зменшено 0,00 грн., та з цього періоду відповідач не користувався карткою ( а.с. 9-31 – копія розрахунку, а.с. 32 довідка).

При вирішенні даного спору врахуванню підлягає і те, що 11 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., було вчинено виконавчий напис за № 4531, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 30.11.2006 року станом на 21.08.2016 рік в сумі 21407,31 грн. ( а.с. 72).

Таким чином у АТ КБ «Приватбанк» перебіг позовної давності почався з моменту звернення до приватного нотаріуса за виконавчим написом про стягнення заборгованості з відповідача, на підставі кредитного договору б\н від 30.06.2006 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 21.08.2016 рік в сумі 21407,31 грн, тобто з 11.10.2016 року, та сплив 12.10.2019 року. АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із відповідною позовною заявою на підставі кредитного договору б\н від 30.06.2006 року 24.04.2020 року ( а.с. 1).

Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

За таких обставин, суд дійшов висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом щодо усіх заявлених вимог, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. У своїх заявах по суті справи АТ КБ "ПриватБанк" не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні даного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі за пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно із частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовано статтею 141 ЦПК України, відповідно до частини восьмої якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наведена норма матеріального права свідчить про те, що вартість винагороди адвоката визначається за домовленістю сторін, а не законом.

Співмірність цієї винагороди із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо перевіряється судом, який розглядає справу, за клопотанням іншої сторони щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін на професійну правничу допомогу законом не встановлений.

Порядок та умови розподілу судових витрат на правничу допомогу регулює стаття 137 ЦПК України, відповідно до положень якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокат Касьян М.С., надав суду попередній розрахунок, однак не надав квитанцію документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат та акт приймання-передачі юридичних послуг.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.12,13,76-84,95,141,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У позові Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складене 25 червня 2021 року.

Суддя: В. А. Папарига