Рішення № 97886483, 16.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Одеса Справа № 522/20998/20

Провадження № 2/522/852/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 р. до суду найшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі", про захист прав споживачів.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.01.2020 року між ним та ТВ «ФК «Гелексі» укладено договір №135018, відповідно до якого ним було отримано кредит на суму 5 000 грн. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки він не підписував даний договір, при укладанні було порушено порядок укладання договору, крім того він не згоден з розрахунком заборгованості, оскільки розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання договору недійсним.

За таких обставин, просить визнати недійсним договір №135018 від 08.01.2020 року, укладений між ним та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 02.12.2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання на 14.01.2021 року.

14.01.2021 року підготовче судове засідання було відкладене на 18.02.2021 року, у зв`язку із надходженням до суду заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» про захист прав споживачів, та призначено до судового розгляду по суті на 23 березня 2021 року.

23.03.2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання відкладене на 18.05.2021 року.

18.05.2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання відкладене на 16.06.2021 року.

Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

08.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія» «ГЕЛЕКСІ» укладено електронний договір позики № 135018.

Згідно п. 1.1 договору позики позикодавець надає позичальнику у позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, визначений договором позики.

Підпунктом 1.1.1 договору позики визначена сума позики - 5000 грн.

Відповідно до умов п. 1.2 договору позики позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Підпунктом 1.1.2 договору позики сторонами погоджена плата за користування позикою у вигляді:

- процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1 договору позики),

- комісії (комісійної винагороди) в розмірі 1,5% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.2 договору позики).

Підпунктами 1.1.3, 1.1.4 договору позики обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики (термін платежу): 21 січня 2020 року (пп 1.1.5)

За змістом п. 4.2 договору позики сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюється згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в Особистому кабінеті.

Графіком платежів до договору позики сторони погодили у грошовому виразі всі суми, що є заборгованістю позивача за договором позики у разі повернення ним позики у встановлені договором строки (21.01.2020 р.), а саме:

- сума позики – 5000,00 грн.;

- проценти за користування позикою – 6,50 грн.,

- комісійна винагорода за весь строк користування позикою – 975,00 грн.

- пеня - 0,00 грн.

- загальна сума заборгованості згідно з Графіком платежів - 5 981,50 грн.

Пунктом 5.3 договору позики сторони обумовили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Також сторони погодили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (п. 5.4 договору позики).

За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі.

З матеріалів, наданих відповідачем, вбачається, що укладенню електронного договору позики передували поетапні дії позивача з реєстрації як користувача на сайті відповідача шляхом створення унікального акаунту користувача (особистого кабінету) та заповнення анкети позичальника з його особистими персональними даними, паспортними даними, реєстраційним номером облікової картки платника податків, номерами контактних засобів зв`язку (телефонів), місця фактичного проживання і місця реєстрації, а також даних банківської картки - НОМЕР_1 , на яку планувалось зарахування грошових коштів.

Встановлено, що відповідачем на виконання умов п. 1.2 договору позики зарахована на банківській рахунок позивача сума грошових коштів в розмірі 5 000 грн., що підтверджується електронною квитанцією № 188546741 від 08.01.2020 р. про видачу позики на суму 5 000 грн. відправником ТОВ "ФК "Гелексі", довідкою ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" від 08.12.2020 р. про підтвердження успішного проведення 08.01.2020 року платежу на суму 5 000,00 грн. на карту клієнта НОМЕР_2 , листом АТ "Альфа - банк" вих. № 102480-53-б/б від 08.12.2020 р. про успішне перерахування 08.01.2020 року грошових коштів у розмірі 5 000 грн. на карту отримувача НОМЕР_3 , яка позивачем не повернута, як помилково одержана.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись у суд, позивач просить визнати недійсним договір позики внаслідок порушення його прав як споживача, порушенням порядку укладання договору, також з тих підстав, що договір ним не було підписано, крім того він не згоден з розрахунком заборгованості.

Доводи позивача про порушення порядку укладання договору та не підписання ним спірного договору, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки інформація про фінансову послугу - видачу позики, із зазначенням вартості цієї послуги, розміром процентів та комісії за користування позикою була повідомлена позивачу ще до укладення договору позики на лендінгу - сторінці в мережі Інтернет на сайті відповідача, з якої клієнт розпочинає знайомство з сервісом з надання онлайн позик відповідача. Зазначена сторінка містить вичерпну інформацію про послуги, всі можливі розміри сум, що можна отримати в позику, розміри процентів та комісії за користування позикою тощо. Вдруге позивач був проінформований про суму позики, розмір процентів та комісію за користування позикою в результаті ознайомлення з "Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "ФК "Гелексі", з якими клієнт повинен погодитися задля того, щоб перейти до наступного етапу оформлення заявки на видачу позики - заповнення анкети. Після заповнення анкети клієнт самостійно в електронній формі обирає суму позики та строк її повернення. З цими умовами клієнт погоджується, після чого проходить етап верифікації даних клієнта. Без підтвердження в електронному вигляді того факту, що клієнт ознайомлений зі всіма істотними умовами договору позики, в тому числі сумою позики, розміром процентів та комісії, грошові кошти не надаються.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що позивачем було підписано шляхом накладення електронного підпису безпосередньо договір позики, що містить докладний опис послуг, що надаються та умов їх надання, а також Графік платежів. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінету позивача, до якого останній має постійний доступ.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Одночасно за змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як закріплено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 2, 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Закріплене п. 5.3 Договору позики підвищення розміру комісійної винагороди (як плати за користування позикою згідно з пп. 1.1.2 договору позики) до 3,0%, що відбувається внаслідок користування позикою понад встановлені договором позики строки, не суперечить ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, оскільки в законодавстві відсутня заборона щодо такого підвищення або будь-якого іншого збільшення розміру плати за користування позикою, в тому числі у разі порушення позичальником строків (термінів) повернення позики та продовження користування позиковими понад встановлені договором позики строки (терміни).

З матеріалів справи вбачається, що умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у Графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору позики. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінеті позивача як позичальника на сайті відповідача, до якого останній має постійний доступ.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, про те, що укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в т.ч. позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з договору позики, в розділі "реквізити та підписи сторін" під реквізитами позикодавця містяться електронні дані у вигляді алфавітної послідовності " ОСОБА_2 " в електронній формі, які відповідають ініціалам та прізвищу директора ТОВ "ФК "Гелексі" та призначені для його ідентифікації.

У розділі "реквізити та підписи сторін" договору позики під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді одноразового ідентифікатора "g19x14gx", введені позивачем у відповідне вікно на сторінці сервісу, які призначені для ідентифікації позивача.

Наведені електронні дані позивача та відповідача відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", а також вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" щодо підписів у сфері електронної комерції.

Оскільки ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" допускає використання під час вчинення електронних правочинів як електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, так і електронного підпису, доводи позивача про не підтвердження факту підписання договору позики є безпідставними.

Поданою відповідачем копією електронного договору позики підтверджується наявність у його тексті електронних підписів позивача та відповідача.

Суд звертає увагу на те, що грошова сума, отримана позивачем за оспорюваним договором позики, є вже другою позикою, яку позивач отримує від відповідача шляхом укладення електронного договору позики з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідача. Позивач вже отримував грошові кошти у позику за електронним договором позики № 124055 від 02.12.2019 р., які містили умови про сплату комісійної винагороди та містили підписи, аналогічні підписам на оспорюваному договорі позики. Грошові зобов`язання за вказаним договором були виконані позивачем у повному обсязі без будь-яких претензій стосовно вкрай невигідних для нього умов.

Кім того, позивачем здійснене часткове виконання зобов`язань за Договором позики на загальну суму 981,50 грн., що підтверджується електронною квитанцією №191545008 від 21.01.2020 року.

Також, 21.01.2020 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до Договору позики, якою строк повернення позики встановлений до 03.02.2020 року.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (частина перша статті 2 ЦПК України).

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладенні спірного договору позики суперечили волевиявленню позивача, а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману.

Виходячи з оплатного характеру договору позики, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін.

З огляду на викладене суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для визнання правочину недійсним.

Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до ст.ст. 6, 536, 626-628, 1046 та 1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору конрагентів, оплатності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд вважає, що в задовленні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" (м. Київ, просп. Науки, 50) про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 24.06.2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова