Рішення № 97884157, 22.06.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4195/20

Провадження №2/442/125/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Кравців Х.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб., які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселенням до житлового приміщення, –

за участю представників

від позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_6

від позивача ОСОБА_2 : не з`явилися

від відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_3

від третьої особи ОСОБА_4 : ОСОБА_3

від третьої особи ОСОБА_5 : ОСОБА_5

від третьої особи відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просять (з урахуванням уточнених позовних вимог) на підставі ст.ст. 16, 22, 319, 321, 358, 363, 386, 391 ЦК України усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення її в квартиру АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення її, ОСОБА_2 , в квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до рішення Комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації передано у приватну спільну сумісну власність, про що 300.6.2010 видано свідоцтва про право власності № 6/7. Відповідно до цього свідоцтва власниками квартири АДРЕСА_1 стали: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 . ОСОБА_8 , ОСОБА_5 в рівних частинах. Вказує, що ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_1 та мамою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла 1/4 квартири АДРЕСА_1 . Позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2019, виданого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Манзілевською Т.С., квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частка спадщини, що становить 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 в цілому. Позивачу ОСОБА_2 належить 1/3 частка спадщини, що становить 1/24 частини квартири АДРЕСА_1 (в порядку спадкування), та 1/4 частина цієї квартири, яка належить їй в порядку приватизації. В цілому ОСОБА_2 належить 7/24 частини квартири АДРЕСА_1 . Зазначають, що відповідач по справі ОСОБА_3 перебував з померлою ОСОБА_7 на день її смерті у зареєстрованому шлюбі, тобто він для ОСОБА_1 був колишнім зятем, а для ОСОБА_2 – вітчимом. Відповідач після смерті ОСОБА_7 прийняв спадщину, йому належить 1/6 частка спадкового майна після смерті його дружини, що становить 1/24 частина квартири АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 проживала у вказаній квартирі від народження. Стосунки з вітчимом у неї не складалися, вказує, що він постійно застосовував до неї фізичне насильство, сварився з нею, виганяв з дому. В той час коли її мама була дуже хворою, перебувала у безпорадному стані, він вигнав ОСОБА_2 з дому. Вказує, що неодноразово намагалася потрапити до квартири, де зареєстроване її місце проживання, де залишилися її особисті речі, однак все це було безрезультатно. Він не допускає її до квартири, поміняв замки ключі від яких не дає. Наголошує, що у неї іншого житла не має, тому приходиться проживати на орендованих квартирах, що створює для неї складне матеріальне становище. ОСОБА_1 зазначає, що у спірній квартирі проживають її внуки. За життя їх матері вона постійно їх провідувала, надавала посильну допомогу. Після смерті доньки відповідач не допускає її до спірної квартири. Позивачі наголошують, що неодноразово зверталися до відповідача з пропозицією щодо спільного користування зазначеним майном, але він відмовляється і взагалі ігнорує всі їх пропозиції та вимоги, він не визнає права позивачів на дану квартиру та вважає, що вона належить тільки йому. Він категорично заперечує їх право на проживання в цій квартирі. Враховуючи вищенаведене, просять позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги є абсолютно безпідставними. Як вбачається з свідоцтва про право власності на квартиру, яке видано 30.06.2010 комісією з приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради квартира (кімната у гуртожитку) АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності його покійній дружині ОСОБА_7 , їх спільній дочці ОСОБА_4 , та дочкам покійної дружини від першого шлюбу: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 . Загальна площа квартири 17,4 кв.м. Після смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , всі спадкоємці по закону успадкували належну їй частку у квартирі. Вказує, що на даний час у квартирі проживає з малолітньою дочкою ОСОБА_9 та неповнолітньою ОСОБА_5 , опікуном якої він є. Жодна з позивачів у квартирі не проживає, оскільки позивач ОСОБА_1 має у власності та проживає у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 проживає з дитиною та чоловіком у квартирі своєї бабці по батькові по АДРЕСА_3 . Позивачі чудово розуміють, що неможливо, щоб у кімнаті площею 12,6 кв.м проживало фактично шість осіб, при нормі житлової площі на особу 13.4 кв.м відповідно до норм житлового законодавства, тобто спільне користування квартирою є неможливе. А тому, враховуючи, що позивачка ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 2016 року більше трьох років, з сім`єю проживає у квартирі своєї бабці по батькові по АДРЕСА_3 , з спірної квартири виселилася в добровільному порядку до одруження кілька років тому, з того часу в квартирі не проживає; позивач ОСОБА_10 зареєстрована та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 , є співвласником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 11.10.2007; відповідач проживає у спірному житлі з двома дітьми; на 12 квадратних метрах житлової площі неможливо проживати шести особам, які складають три різні сім`ї; позивачами не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні квартирою, а тому, наголошує, що відповідні позовні вимоги є безпідставними, в позові слід відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_11 подала заяву про розгляд без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місец судового засідання був повідлений належним чином.

Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Однак право власності за своєю правовою природою не є необмеженим.

На підставі ч.ч. 2, 5, 7 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавчі обмеження здійснення права власності, які пов`язані із особливостями правового регулювання інституту права спільної власності містяться у спеціальних нормах глави 26 першого розділу Книги третьої Цивільного кодексу України „Право спільної власності”.

Зокрема, як убачається з ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За таких обставин, вселення за судовим рішенням учасника спільної власності на житлове приміщення до іншого при відсутності технічної можливості поділу, виділу або встановлення порядку користування житлом, незначний розмір жилої площі якого не забезпечує фактичної можливості проживати та використовувати для житла площу, яка відповідає розміру частки у власності, не узгоджується із частиною третьою статті 358 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 № 654/761/15-ц.

Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 13 ЦК України визначено, що при їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2019 спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7 , 1977 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її:

- мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 1/6 (однієї шостої) частки спадщини від якої відмовився в її користь спадкоємець за законом – батько спадкодавця ОСОБА_12 – 1/3 (одна третя) частка спадщини;

- чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – 1/6 (одна шоста) частка спадщини;

- дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – 1/6 (одна шоста) частка спадщини;

- дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , – 1/6 (одна шоста) частка спадщини;

- дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , – 1/6 (одна шоста) частка спадщини;

Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: 1/4 (однієї четвертої) частки у праві власності на квартиру під АДРЕСА_1 , яка належала особисто спадкодавцеві на підставі Свідоцтва на право власності на квартиру (будинок), виданого Комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради 30.06.2010 на підставі розпорядження (наказу) від 30.06.2010 № 6/7 згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”. Право власності на квартиру зареєстроване в Комунальному підприємстві Львівської обласної ради „Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” у реєстровій книзі за № 59, запис № 17928. Квартира в цілому складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 12,6 кв.м. Загальна площа квартири становить 17,4 кв.м (а.с. 9).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 176672350 від 07.08.2019 вбачається, що ОСОБА_1 належить 1/12 частина, ОСОБА_3 – 1/24 частина, ОСОБА_5 – 1/24 частина, ОСОБА_4 – 1/24 частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 10-11)

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 178076351 від 20.08.2019 вбачається, що ОСОБА_2 належить 1/24 частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 11.10.2007 ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з відповіддю Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області від 23.08.2019 № 38977/44/02-19 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повідомлено, що їх заяву щодо неправомірних дій ОСОБА_3 розглянуто, з ОСОБА_3 проведено бесід профілактичного характеру, з метою непопущення протиправної поведінки в майбутньому та роз`яснено про відповідальність, яка настає за вчинення таких дій (а.с. 13 )

Відповідно до акту про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 12.10.2020, затвердженого директором КП „Управитель „ЖЕО” Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2016 року.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що вони будь-яким чином до моменту пред`явлення даного позову намагалися використовувати частину спірної квартири для проживання, а відповідачем чинилися їм будь-які перешкоди з цього приводу, окрім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 забезпечена житлом, а спільне проживання позивачів та відповідача у квартирі, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 12,6 кв.м, із загальною площею квартири 17,4 кв.м, з дотриманням санітарно-гігієнічних та морально-етичних норм є неможливим, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Третя особа: Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, площа Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код: 37564509).

Повний текст судового рішення виготовлено 23.06.2021.

Суддя Ю.С. Кучаковський