Рішення № 97883740, 18.05.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.05.2021

Справа № 334/9190/18

Провадження № 2/334/218/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Зоріній С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Благовестбуд» про стягнення відсотків за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Позивач в особі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Благовестбуд» про стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007 відсотків за період з 01.10.2009 по 29.02.2016 року у розмірі 648 382 (шістсот сорок тисяч триста вісімдесят дві) гривні 48 копійок.

В ході розгляду справи, на адресу суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія Геліос» про зміну позивача та залучення в якості позивача ТОВ «Фінансова компанія Геліос» , оскільки на підставі договору відступлення права вимог, ТОВ «Фінансова компанія Геліос» перейшло право вимоги за кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року в якості позивача по даній цивільній справі було залучено ТОВ «Фінансова компанія Геліос» .

У судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія Геліос» наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовестбуд», 28.12.2007 року укладено Кредитний договір №38-07/юр, за умовами якого Позичальнику надано поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом в 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. зі строком користування згідно графіку погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 26.12.2008 р. та сплатою процентів за користування кредитними коштами - 16 % річних, починаючи з 21.11.2008 року - 26,5 % річних.

Відповідно п.1.2. кредитного договору, кредит надається на фінансування оборотного капіталу.

За умовами п. 2.7.1,2.7.3. Кредитного договору, проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором.

За умовами п. 3.3.5 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.3. Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. Кредитного договору, за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, він зобов`язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну проз ставку зазначену в п.п. 1.1.3. Кредитного договору.

За умовами пункту 4.5. Договору сторони погодили, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов`язань, визначених цим Договором, вимагати погашення Кредиту, сплати відсотків, за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій.

Згідно п. 7.4. Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Для забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором Позивач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» уклав з ОСОБА_1 – відповідачем по справі. договір поруки від 28.12.2007 року, згідно якого, останній поручився перед Позивачем за виконання Позичальником в повному обсязі виконання усіх зобов`язань, які випливають з кредитного договору.

У відповідності до п.3.1. Договору поруки, разі невиконання зобов`язань по Кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Також, згідно п.3.2. Договору поруки, у разі невиконання Поручителем своїх зобов`язань за Договором, останній сплачує Кредитору пеню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка в перший день виникнення невиконання зобов`язань.

Додатково позивачем зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2009 року у справі №2-2260/2009 було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «Благовест на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007 в сумі 484 728,25 грн, з яких: 300 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 31 705,17 грн. - заборгованість за відсотками; 51 293,08 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 100 000 грн. - штраф.

Проте заборгованість за рішенням суду не сплачена, крім того відповідно до умов договору триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору.

З цих підстав позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду за стягненням відсотків в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №38-07/юр від 1.12.2007 року, а саме: відсотків за період з 01.10.2009 по 29.02.2016 р. в сумі 648 382,48 гривень.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що сума боргу за договором була стягнута у повному обсязі, тому нараховувати проценти в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором не відповідає нормам Закону.

Представник відповідача вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, не засновані на Законі та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення сторін суд дійшов до наступного:

Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цивільним процесуальним кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держані та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зі змісту статей 11, 15 ЦК України вбачається, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід, що при тому існувало порушення цього права. Позивач у судовому засіданні намагався довести суду, що саме діями відповідача були порушенні його права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобов`язана довести її обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У судовому засіданні з`ясовані певні обставини, а саме, що між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовестбуд», 28.12.2007 року укладено Кредитний договір №38-07/юр, за умовами якого Позичальнику надано поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом в 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. зі строком користування згідно графіку погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 26.12.2008 р. та сплатою процентів за користування кредитними коштами - 16 % річних, починаючи з 21.11.2008 року - 26,5 % річних.

Відповідно п.1.2. кредитного договору, кредит надається на фінансування оборотного капіталу.

За умовами п. 2.7.1,2.7.3. Кредитного договору, проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором.

За умовами п. 3.3.5 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.3. Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. Кредитного договору, за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, він зобов`язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну проз ставку зазначену в п.п. 1.1.3. Кредитного договору.

За умовами пункту 4.5. Договору сторони погодили, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов`язань, визначених цим Договором, вимагати погашення Кредиту, сплати відсотків, за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій.

Згідно п. 7.4. Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Для забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором Позивач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» уклав з ОСОБА_1 – відповідачем по справі. договір поруки від 28.12.2007 року, згідно якого, останній поручився перед Позивачем за виконання Позичальником в повному обсязі виконання усіх зобов`язань, які випливають з кредитного договору.

У відповідності до п.3.1. Договору поруки, разі невиконання зобов`язань по Кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Також, згідно п.3.2. Договору поруки, у разі невиконання Поручителем своїх зобов`язань за Договором, останній сплачує Кредитору пеню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка в перший день виникнення невиконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2009 року у справі №2-2260/2009 було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «Благовест на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007 в сумі 484 728,25 грн, з яких: 300 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 31 705,17 грн. - заборгованість за відсотками; 51 293,08 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 100 000 грн. - штрафу. Вказане рішення набрало законної сили і було звернуто до виконання. Оскільки рішення суду виконано не було, банк продовжив нараховувати відсотки, а тому за період з 01.10.2009 по 29.02.2016 року заборгованість становить 648 382 (шістсот сорок тисяч триста вісімдесят дві) гривні 48 копійок.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За умовами пункту 4.5. Договору сторони погодили, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов`язань, визначених цим Договором, вимагати погашення Кредиту, сплати відсотків, за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій.

Таким чином, ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку з боржника та поручителя, про що свідчить рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 вересня 2009 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк».

А тому, суд вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів, адже звернення з позовом про стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Таким чином, позовні вимогипро стягнення заборгованості за донарахованими відсотками за кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007 року у є безпідставними.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням представник позивача про те, що позивач правомірно нараховував проценти за кредитним договором після постановлення рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись при цьому на позиції Верховного суду, викладені у постановах від 28.02.2018 року у справі №477/281/15-ц, від 14.03.2018 у справі №188/1029/15-ц, від 13.12.2018 у справі №913/11/18.

Як вбачається з постанови від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) для формування єдиної судової практики при розгляді справ зазначеної категорії Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою було розтлумачено положення ЦК України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняло правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняло боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляло кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, звертаючись із позовом про дострокове стягнення у повному обсязі за кредитним договором тіла кредиту, заборгованості за процентами та пені, кредитор змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Оскільки суд відмовляє в позові з мотивів безпідставності нарахування відсотків за кредитом після винесення рішення, тому твердження відповідачів про пред`явлення вимоги до поручителя після спливу строку, встановленого у п.4.1 договору та ч.4 ст.559 ЦК України та спростування вказаного твердження представником позивача не заслуговує на увагу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10, 12, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України суд,

В И Р I Ш И В :

У задоволені позову ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Благовестбуд» про стягнення відсотків за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю.Козлова