Ухвала суду № 97881728, 18.06.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16034/20

Провадження № 1-кп/234/473/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області у складі :

головуючого – судді Лутай А.М.

за участю: секретаря судового засідання – Зеленкової С.М.

прокурора – Пшеничного А.В.

потерпілого – ОСОБА_1

представника потерпілого – Хижняк М.В.

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисника – Трофімчука В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Краматорськ обвинувальний акт у кримінальному провадженню № 62019050000002012 від 26.12.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Краматорського міського суду Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокатом Трофімчуком В.В. було заявлено про відвід прокурору Пшеничному А.В. від участі у кримінальному провадженні, з підстав його упередженості. Свою заяву захисник мотивував тим, що на упереджене ставлення прокурора Пшеничного А.В. до підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують наступні обставини.

Попри покладений на прокурора обов`язок по організації нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування прокурор ОСОБА_4 не тільки не перешкоджав слідчому грубо порушувати вимоги законодавства, а й сприяв цьому, погоджуючи проведення слідчих дій. Протягом всього періоду досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_4 не забезпечив реалізації права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на збір доказів, які їх виправдовують, проведення слідчих дій з метою перевірки версії обвинувачених щодо обставин події, за якою розслідується кримінальне провадження, організував досудове розслідування з метою виявлення виключно обставин, що викривають обвинувачених. Поза увагою прокурора Пшеничного А.В. залишилися факти грубого порушення слідчим ОСОБА_5 прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визначених статтею 42 КПК України. Попри конституційне закріплення принципу презумпції невинуватості за сприяння безпосередньо прокурора Пшеничного А.В. слідчий Лелюк Д.С. фактично до встановлення вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, визнав їх винними у ньому та використав таке своє твердження під час прийняття процесуальних рішень та дій, звернення до експертних установ та судових органів для забезпечення ухвалення рішень, що сприяють не встановленню істини у справі, а сприяють отриманню виключно доказів, що викривають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, 06.05.2020 слідчий ОСОБА_5 отримав від командира батальйону ПП в містах Краматорську та Слов`янську письмову інформацію на відповідний запит про те, що виїзд за повідомленням про завдання 20.12.2019 тілесних ушкоджень працівниці поліції ОСОБА_6 здійснювали співробітники ТОР БПП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Дану інформацію 27.05.2020 підтвердили слідчому ОСОБА_5 і самі співробітники поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під час допиту їх у якості свідків. Звертаючись до слідчого судді з клопотанням від 17.06.2020 про тимчасовий доступ до речей і документів, погодженим з прокурором, слідчий Лелюк Д.С., обгрунтовуючи необхідність отримання доступу до інформації, що перебуває у власності ПрАТ «ВФ Україна», зазначив (дослівно): «співробітники Національної поліції перевищуючи надану їм владу та службові повноваження, безпідставно застосували відносно ОСОБА_9 спеціальні засоби та фізичну силу, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді рваної рани у лівій ділянці надбрівної дуги».

Аналогічне обґрунтування з ознаками грубого порушення презумпції невинуватості, у тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наводились слідчим, за погодженням та потурання з боку прокурора ОСОБА_4 , під час формування та звернення до суду з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів від 18.06.2020, 06.07.2020, 15.07.2020.

Аналогічне обґрунтування з ознаками грубого порушення презумпції невинуватості, у тому числі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , наводились слідчим, за потурання з боку прокурора ОСОБА_4 , під час складання та спрямування для виконання постанов про призначення судово-медичних експертиз від 07.04.2020, 28.07.2020. Як вбачається з висновків експерта № 224 від 09.04.2020, № 439 від 31.07.2020, саме така інформація слідчого про обставини вчиненого кримінального правопорушення врахована судовим медичним експертом під час проведення експертизи та підготовці висновків.

Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про те, що вже станом на 07.04.2020, слідчий Лелюк Д.С. та прокурор ОСОБА_4 , порушуючи принцип презумпції невинуватості, до встановлення всіх обставин справи, встановлення винуватості у встановленому законом порядку, попри обов`язок забезпечити об`єктивне та неупереджене розслідування, зробили для себе висновок, що співробітники УПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , «перевищили надану їм владу та службові повноваження, безпідставно застосували спеціальні засоби та фізичну силу» і саме вони спричинили потерпілому тілесні ушкодження. З таким упередженим твердженням сторона обвинувачення зверталася до слідчих суддів, судового експерта, фактично орієнтуючи їх на ухвалення рішень, надання висновків, які не сприятимуть встановленню об`єктивних обставин, а, виключно викриватимуть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення.

Попри те, що на момент призначення судово-медичної експертизи слідчі експерименти були проведені з усіма учасниками полії, включаючи ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , експерту для підготовки висновку надані лише протоколи слідчих експериментів за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Таким чином, захисник вважає, що наведені факти грубого порушення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 принципу презумпції невинуватості, на самому початку досудового розслідування, свідчать про грубе порушення норм Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, КПК України, а також упереджене ставлення прокурора Пшеничного А.В.

Також зазначив, що як вбачається з матеріалів кримінального правопорушення №62019050000002012, 23.12.2019 в.о. начальника Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області спрямував на ім`я директора ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, матеріали ЄО № 47895 від 21.12.2019 за фактом звернення до медичної установи гр.-на ОСОБА_1 , якому спричинили тілесні ушкодження працівники поліції 21.12.2019 в приміщенні Краматорського ВП за адресою: м. Краматорськ, вул. Академічна, 25. Відповідно до резолюції керівника ТУ ДБР слідчому ОСОБА_5 доручалося внести відповідні данні до ЄРДР та провести досудове розслідування. Саме за цим фактом і було зареєстроване кримінальне провадження №62019050000002012.

Факт завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень працівниками Донецького управління Департаменту внутрішньої безпеки на прізвище ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили слідчому Лелюку Д.С. під час допиту потерпілий ОСОБА_1 (12.02.2020) та свідок ОСОБА_14 (09.04.2020). Крім цього, інформацію про можливе вчинення з боку працівників поліції кримінального правопорушення повідомив під час допиту у якості свідка 23.04.2020 ОСОБА_15 , який і надіслав повідомлення до служби «102» про завдання тілесних ушкоджень. Листом від 27.04.2020 головний лікар СШМД м. Краматорська підтвердив слідчому ОСОБА_5 факт виїзду 21.12.2019 до Краматорського ВП бригади ШМД для надання медичної допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .

Встановлення слідчим шляхом фактичних обставин події, що відбулася 21.12.2019 за участю ОСОБА_1 , працівників поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у будівлі Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, має істотне значення для з`ясування та доведенням (спростування) обгрунтованості врученої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України.

Разом з цим, слідчий Лелюк Д.С., самостійно виявивши обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у порушення вимог статті 214 КПК України, відповідні відомості до ЄРДР не вніс, досудове розслідування не розпочав, що свідчить не тільки про приховування злочину, а й встановленню обставин, що виправдовують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_16 вимушений був 29.09.2020 подати заяву про внесення відповідних данних до ЄРДР та початок досудового розслідування за фактом можливого вчинення, у тому числі, слідчим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого статтею 396 КПК України. За даною заявою ТУ ДБР, розташованим у місті Краматорську, 13.10.2020 розпочате кримінальне провадження №62020050000002159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України.

Навіть після реєстрації даного кримінального правопорушення прокурор ОСОБА_4 продовжив використовувати працівників поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для проведення процесуальних дій, спрямованих на притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62019050000002012.

Вказані факти свідчать про намагання прокурора ОСОБА_4 укрити факт можливого вчинення злочину особами на прізвище ОСОБА_12 та ОСОБА_13 шляхом притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ймовірно вчинений ними злочин, що в свою чергу, вказує на наявність ознаків «конфлікту інтересів» під час прийняття прокурором ОСОБА_4 рішень та вчиненні процесуальних дій, та, як наслідок, упереджене ставлення прокурора Пшеничного А.В, до обвинувачених ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Крім того, на думку захисника, про упереджене ставлення до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відтак небажання перевіряти обставини, що виправдовують обвинувачених свідчать дії сторони обвинувачення, яким керує прокурор Пшеничний А.В., по розгляду клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про проведення першочергових слідчих (розшукових) дій.

Так, 08.10.2020, після отримання письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, захисник Шкапенка А.В. подав клопотання про його допит у якості підозрюваного за «зміненою» підозрою. Імперативне, абсолютне право, визначене статтею 42 КПК України, давати свідчення з приводу підозри, слідчий ОСОБА_5 , у присутності прокурора Пшеничного А.В. відмовив ОСОБА_2 у допиті у якості підозрюваного. При цьому, прокурор ОСОБА_4 не тільки не вжив заходів до припинення протиправних дій слідчого, а за наявності ознак грубого порушення прав підозрюваного, 09.10.2020 спрямував слідчому доручення про оголошення ОСОБА_2 про завершення досудового розслідування та можливість ознайомлення з його матеріалами.

Аналогічно, через умисне незабезпечення прокурором Пшеничним А.В. нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі, прав підозрюваного, визначених статтею 42 КПК України, слідчим необгрунтовано відмовлено у проведені слідчих дій, на проведенні яких наполягав підозрюваний ОСОБА_2 , порушивши, тим самим, вимоги статті 9 КПК України щодо встановлення обставин, які виправдовують підозрюваного.

Так, 28.09.2020 підозрюваний ОСОБА_2 звернувся до слідчого з клопотанням про проведення слідчих дій. Постановою від 29.09.2020 слідчий Лелюк Д.С. відмовим у задоволенні даного клопотання повністю. Ухвалою слідчого судді від 20.10.2020 постанову слідчого від 29.09.2020 визнано немотивованою та скасовано. При цьому, суд звернув увагу на незабезпечення слідчим прав ОСОБА_2 на захист. Попри це, 22.10.2020 слідчий Лелюк Д.С., не вивчивши матеріалів кримінального провадження (знаходились у суді) виніс нову постанову про повну відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 29.09.2020. Ухвалою слідчого судді від 11.11.2020 цю ухвалу скасовано, як немотивовану та необгрунтовану. Слідчим суддею звернуто увагу на грубе порушення слідчим прав підозрюваного ОСОБА_2 на захист, зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 28.09.2020. Попри судове рішення, слідчий Лелюк Д.С. клопотання ОСОБА_2 не розглянув.

Разом з цим, прокурор Пшеничний А.В., якому було достеменно відомо про наявність протиправних рішень слідчого, скасованих слідчим суддею, грубе порушення прав підозрюваного ОСОБА_2 на захист, 13.11.2020 затвердив складений слідчим Лелюком Д.С. обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62019050000002012.

Таким чином, захисник вважає, що наведені факти грубого порушення прав підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист, ігнорування вимог статтей 2,9 КПК України, свідчать про упереджене ставлення прокурора Пшеничного А.В. до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Про упереджене ставлення прокурора Пшеничного А.В. до обвинувачених, небажання встановлювати обставини, які їх виправдовують, свідчить ігнорування прокурором Пшеничним А.В. повідомлення захисника обвинувачених, адвоката Трофімчука В.В. про можливість ознайомлення з письмовими доказами, які сторона захисту планує використати як докази у суді. Зазначені письмові докази містять відомості про відсутність у діях ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ознаків кримінального правопорушення. Разом з цим, ці докази ігноруються прокурором Пшеничним А.В., як на стадії проведення слідчих дій, так і у порядку, визначеному статтею 290 КІТК України.

За таких умов, у обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх захисника є обгрунтовані сумніви у неупередженості прокурора Пшеничного А.В., наслідком чого є грубі прорахунки в організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні, порушення прав підозрюваних (обвинувачених).

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримали заяву свого захисника про відвід прокурора Пшеничного А.В. та просили її задовольнити.

Прокурор Пшеничний А.В., потерпілий ОСОБА_1 та його представник Хижняк М.В. просили відмовити в задоволенні заяви захисника Трофімчука В.В. про відвід прокурору через її необґрунтованість та безпідставність.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід прокурору, передбачений ст. 77 КПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

У відповідності до вимог ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 77 цього Кодексу, прокурор зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що заява про відвід прокурора не підлягає задоволенню, оскільки підстав, передбачених ст.77 КПК України для його відводу не вбачається.

Доводи захисника про упередженість прокурора Пшеничного А.В. не мають під собою достатнього обґрунтування яке б давало підстави вважати, що дійсно існує сумнів в неупередженості прокурора, і фактично зводяться до незгоди захисника з процесуальними рішеннями та діями слідчого під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, який, у відповідності до ч.5 ст.40 КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

На думку суду, вказані доводи захисника містить лише оціночні судження щодо дій прокурора, та сама по собі незгода учасників провадження з їх процесуальними діями не є підставою для відводу прокурора.

З приводу наявності кримінального провадження відносно прокурора Пшеничного А.В. суд вважає необхідним зауважити, що в Україні, згідно ст. 62 Конституції України та ст.17 КПК України, діє презумпція невинуватості, на яку доречі посилається сам захисник у своїй заяві, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Й ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Наявність кримінального провадження відносно прокурора жодним чином не може свідчити про його упередженість, і не є підставою для його відводу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,80, 81 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви захисника Трофімчука В.В. про відвід прокурору Пшеничному А.В. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. М. Лутай