Рішення № 9787514, 28.04.2010, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 129

Справа №2-6/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010року Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кірєєв Р.В.

при секретарі Грищенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до коммунального підприємства «Коржівське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовом до комунального підприємства «Коржівське» (далі по тексту відповідач, КП «Коржівське») про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 5839грн. і середнього заробітку за період затримки розрахунку з 5 червня 2007року по день фактичного розрахунку; стягнення моральної шкоди в грошовій формі в сумі 5000грн. Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 43грн. 49к.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати в сумі 15грн. 36к.; стягнути з відповідача на користь позивача індексацію заробітної плати в сумі 33грн. 16к.;стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 656днів затримки розрахунку в сумі 44489грн. 92к.

У судовому засіданні 11 березня 2010року представником позивача уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з КП «Коржівське» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2007року по 04 лютого 2010року в сумі 45575грн. 04к., виходячи з розрахунку 67,82грн. за 672дні затримки.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 15 квітня 2010року закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Коржівське» про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані дні відпустки; стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати; стягнення індексації заробітної плати.

Представник позивача звернувся до суду з заявами, в яких, у зв»язку із сплатою заборгованості по виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації втрати частини заробітної плати, в зв»язку з порушенням термінів її виплати та індексації втрати частини заробітної плати, в зв»язку з порушенням термінів її виплати та індексації заробітної плати, відмовляється від позовних вимог у вказаній частині (заява від 11 березня 2010року, а.с. 362) та просить закрити провадження у справі у вказаній частині (заяви від 07 квітня 2010року та від 14 квітня 2010року).

В названих заявах представник позивача вказує, що на даний час позивачем підтримується лише одна позовна вимога, а саме щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на час розгляду справи судом КП «Коржівське» не проведено повний розрахунок з позивачем при звільненні.

Позивач стверджує, що на підприємстві не проводилась індексація заробітної плати в межах прожиткового мінімума, чим порушено ст. 95 КЗ пП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та при виплаті заборгованості по заробітній платі, не було проведено нарахування компенсації втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечив повністю, посилаючись при цьому на те, що 4 вересня 2007року КП «Коржівське» в приміщенні підприємства виплатило гр.. ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3889грн. 62к. (видатковий касовий ордер №165 від 4 вересня 2007року), де, в присутності директора, головного бухгалтера та касира позивач заявила, що відзиває свою позовну заяву та претензій до підприємства в неї не має.

Окрім того, відповідач посилається в обґрунтування заперечень проти позову ОСОБА_1 на те, що колишнім директором ОСОБА_3 КП «Коржівське» було доведено до стану банкрутства та 20 березня 2007року власником КП «Коржівське» його було звільнено. При звільненні ОСОБА_3 забрав всі установчі документи та печатку підприємства.

Відповідач стверджує, що положення ст. 116 КЗпП України не зобов»язує підприємство, установу, організацію в обов»язковому порядку виплачувати середній заробіток за весь час затримки до день фактичного розрахунку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2006року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в КП «Коржівське» головним бухгалтером.

05 червня 2007року ОСОБА_1 звільнилась з роботи за угодою сторін, але розрахунок по заробітній платі повністю проведений не був.

Згідно видаткового касового ордеру №165 від 4 вересня 2007року ОСОБА_1 було виплачено 3889грн. 62к. заборгованості по заробітній платі.

Згідно розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 за час роботи в КП «Коржівське» (поданого у судовому засіданні 27 квітня 2010року), проведеного згідно постанови КМ України №100 від 8 лютого 1995року (із змінами та доповненнями) середньоденний заробіток позивача становив 62грн. 27к. за 1 день.

З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 стверджувала, що після виплати заборгованості по заробітній платі згідно видаткового касового ордеру №165 від 4 вересня 2007року заборгованість КП «Коржівське» перед позивачем складається з не донарахованої індексації заробітної плати (33грн. 16к.), компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати (15грн. 36к.) та компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки (43грн. 49к.), що становить 92грн. 01к.

У судовому засіданні 01 березня 2010року представником відповідача надано чек електронного переказу грошей від 4 лютого 2010року (а.с. 350), з якого та з довідки поштової установи від 06 березня 2010року (а.с. 361) вбачається, що поштовий переказ на суму 92грн. 01к. було вручено ОСОБА_1 1 березня 2010року.

З урахуванням сплати відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості ОСОБА_1 відмовилась від позову у вказаній частині та просить суд стягнути з відповідача виключно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заперечив повністю, посилаючись при цьому на відсутність заборгованості КП «Коржівське» перед позивачем.

Допитана за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_5, яка працює на підприємстві КП «Коржівське» головним бухгалтером, ствердила, що працівники підприємства телефонували ОСОБА_1 з пропозицією виплати частини заробітної плати, але позивач за розрахунком не прибула. Свідок пояснила, що на час початку її роботи на підприємстві головним бухгалтером їй не було передано документи бухгалтерської звітності, а тому вона не могла провести належний розрахунок. Окрім того, на підприємстві існувала велика заборгованість по виплаті працівникам заробітної плати.

Свідок ОСОБА_6 ствердила, що при проведенні розрахунку з ОСОБА_1 4 вересня 2007року, остання запевняла, що відмовиться від позовних вимог у зв»язку з проведеним розрахунком.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпПУкраїни передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В поданному у судовому засіданні 27 квітня 2010року розрахунку кількості календарних днів по компенсації невикористаної відпустки становить 22 дні з розрахунку за 11 фактично відпрацьованих місяців.

Між тим, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки , а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, Законом України «Про відпустки» затверджено порядок розрахунку грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки виходячи з кількості фактично відпрацьових днів, а не місяців.

За таких обставин, суд, на підставі дослідження матеріалів справи (враховуючи дати прийняття та звільненя з роботи, відомостей нарахування та утримання заробітної плати), приходить до висновку про обгрунтованість твердження позивача про те, що відповідач при звільненні мав сплатити їй грошову компенсацію за 23 невикористані позивачем дні щорічної відпустки.

Окрім того, КП «Коржівське», в порушеня вимог ст. 10,60 ЦПК України не надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача про те, що на підприємстві не проводилась індексація заробітної плати, як не надано доказів проведення індексації заробітної плати позивача після звільнення до проведення розрахунку.

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про наявність заборгованості КП «Коржівське» перед позивачем до 4 лютого 2010року підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог статті 117 КЗпПУкраїни підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», яким визначено, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку суд враховує розмір спірної суми, на яку позивач має право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.

Вказана правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (рішення Верховного Суду України від 7 лютого 2007року).

При розрахунку розміру середнього заробітку суд виходить з вимог п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з яким привизначенні середньої заробітої плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чиним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

За таких обставин, з урахуванням обставин справи, зокрема того, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві КП «Коржівське» головним бухгалтером, не надала суду доказів звернення до підприємства із заявою про виплату заборгованості із заробітної плати, вимоги щодо стягнення з відповідача не донарахованої індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати та компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки були заявлені в ході розгляду справи, виходячи з розміру спірної суми, на яку позивач має право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3737 грн. 15к. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст . ст. 4, 10, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Коржівське» ( 07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул.. Шевченка, 62, р/р 26001005410001 в ФКМД АТ «Індекс-Банк» смт. Баришівка, МФО 300614, код ЄДРПОУ 32886539, ІПН 328865310014) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) 3737 (три тисячі сімсот тридцять сім) гривень 15к. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Коржівське» ( 07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул.. Шевченка, 62, р/р 26001005410001 в ФКМД АТ «Індекс-Банк» смт. Баришівка, МФО 300614, код ЄДРПОУ 32886539, ІПН 328865310014) на користь держави судовий збір в сумі 51грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Київської області через Березанський міський суд Київської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Апеляційного суду Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Київської області.

Суддя

Березанського міського суду /підпис/ Р.В. Кірєєв

Київської області

згідно з оригіналом,

Суддя

Березанського міського суду Р.В. Кірєєв

Київської області