Ухвала суду № 97874801, 23.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1948

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відкриття спрощеного провадження у справі

23 червня 2021 року м. Київ№ 640/16400/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах

держави

до Управління культури Київської обласної державної адміністрації,

Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави (надалі - позивач) адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 38-А до Управління культури Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач 1), адреса: 01196, місто Київ, площа Лесі Україна, будинок 1, Міністерства культури та інформаційної політики України (надалі - відповідач 2), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління культури Київської обласної державної адміністрації й Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог наказу Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019 та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 (у редакції наказу Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019) щодо незабезпечення занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України розташованих на території м. Біла Церква наступних об`єктів культурної спадщини національного значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорони культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на станом на день набрання чинності наказом Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам`яток архітектури та 15 пам`яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), та зобов`язати останніх вжити вичерпних заходів для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вищевказаних об`єктів культурної спадщини за категорією національного значення.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом враховано в даній справі її значення для сторони, обраний та чітко сформульований спосіб захисту, незначну складність справи, незначний обсяг доказів, відсутність необхідності на цій стадії допиту свідків або призначення експертизи, незначну кількість сторін (один позивач та один відповідач), відсутність суспільного інтересу та відсутність заперечень позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком переліку справ, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, судом встановлено, що даний позов до цього переліку винятків не відноситься.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом встановлено наступне:

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, на цій стадії відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи перейти до розгляду в судовому засіданні або в порядку загального провадження.

Відтак, враховуючи, що дана справа не підпадає під обмеження, встановлені чинним Кодексом адміністративного судочинства України, а також незначну складність справи, судом вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 160, 161, 171, 241, 243, 248, 255, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

2. Відмовити в задоволені заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

3. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

4. Повідомити позивача, що відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

5. Повідомити відповідачів про можливість подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали.

6. Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.В. Клочкова