Рішення № 97874426, 17.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року справа № 712/1485/20

09 годин 07 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 712/1485/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача, адвокат Руденко Ю.В. – за ордером]

до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9930) (вул. Підполковника Красніка, 1, с. Оршанець, м. Черкаси, Черкаська область, 19601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14321512) [представник відповідача – не прибув]

третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034039) [третя особа – не прибула]

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.02.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9932), третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, просив:

- визнати протиправними дії житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9932) щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 02.12.2019 відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2015 № 728;

- зобов`язати житлову комісію Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9932) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019 щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2015 № 728.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.07.2020 у справі № 712/1485/20 позов залишено без задоволення.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.10.2020 у справі № 712/1485/20 апеляційну скаргу – задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.07.2020 та постанову Черкаського апеляційного суду від 12.10.2020 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9932), третя особа - адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Повідомлено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів (провадження № 61-17059 св 20).

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2021 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено: справу № 712/1485/20 направлено до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 19.04.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.05.2021, 01.06.2021. Ухвалою від 01.06.2021 закрито підготовче провадженні, справу призначено до розгляду по суті на 11.06.2021. Ухвалою від 11.06.2021 оголошено перерву до 17.06.2021.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930). У зв`язку із закінченням строку контракту був звільнений з військової служби в запас (вислуга позивача на військовій службі становить більше 20 років). У період з 07.04.2014 до 17.06.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій. Не маючи власного житла, позивач має право на одержання житла для постійного проживання, у зв`язку з чим позивач перебуває на квартирному обліку у Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора ОСОБА_2 у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасник бойових дій. Наприкінці листопада 2019 року позивач був поінформований про настання його черги на отримання житлового приміщення у поточному році, а також про право на отримання компенсації за житло. 02.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на отримання грошової компенсації за житло, проте рішення про виплату компенсації за належне позивачу право для отримання житло відповідачем не приймалось, рішення про виплату (або не виплату) грошової компенсації позивачу не затверджувалось. Представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, 26.04.2021 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що згідно із заявою про надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї житло від 02.12.2019 позивач звернувся до Голови житлової комісії Головного центру (не як до суб`єкта владних повноважень, керівника органу, а як до особи, яка представляє власника майна житлового фонду), не просив суб`єкта владних повноважень розглянути питання про надання компенсації та прийняти відповідне рішення, а самосійним волевиявленням за відсутності умов надав згоду на отримання, тому відповідач не може бути належним відповідачем у цій справі. Подана позивачем заява не містить прізвища, імені та по батькові особи, дату написання заяви, місце проживання та зворотну адресу, а також не сформульовано суть порушеного питання, що має вирішити суб`єкт владних повноважень або прийняти відповідне рішення. Позивач як звільнений військовослужбовець у запас у зв`язку з закінченням строку контракту не підпадає під дію пункту 2 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 (далі – Порядок № 728). Матеріали справи не містять відомостей щодо письмового інформування позивача (відповідно до пункту 10 Порядку № 728) про настання черги для отримання компенсації за належне позивачу житлове приміщення та про орієнтовний розмір такої компенсації, а також відсутня відмова і розрахунок неналежної виплати з боку відповідача. Позивача було звільнено з військової служби за контрактом у запас у зв`язку з закінченням строку контракту на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232) (на день звільнення позивачу було лише 50 років), тому підстав вважати позивача звільненого у відставку відсутні. У задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю, а також у задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, позаяк позивачем не надано доказів понесення таких витрат у справі за правилами загального позовного провадження.

07.05.2021 надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що отримавши наприкінці листопада 2019 року від відповідача усну інформацію про настання черги на отримання грошової компенсації за належне позивачу та членам його сім`ї жиле приміщення (та її розмір), позивачем було зібрано весь перелік необхідних документів відповідно до пункту 11 Порядку № 728. 02.12.2019 позивач звернувся із заявою про те, що поінформований про розмір компенсації і надає згоду на її отримання, факт настання черги позивача для отримання зазначеної компенсації відповідачем не оспорюється. Зазначивши у відзиві про відсутність обов`язкових реквізитів заяви від 02.12.2019, відповідачем 04.12.2019 за особистої присутності позивача було розглянуто зазначену заяву, за результатами розгляду якої складено протокол від 04.12.2019 № 8 про відсутність правових підстав для здійснення виплати. Позивач не погоджується із висновком відповідача у тому, що Порядок № 728 не поширюється на позивача з підстав закінчення контракту та вважає, що належить до кола осіб, на яких розповсюджується дія частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011) та пункт 2 Порядку № 728, позаяк позивача було звільнено з військової служби у запас. У обґрунтуванні позовних вимог представник позивача зазначає про правовий висновок у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 487/5835/17.

До відповіді на відзив позивач додав заяву про зміну предмету позову від 05.05.2021, відповідно до якої позовні вимоги викладено у такій редакції (а.с.271-274 т.1): визнати протиправним та скасувати спільне рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота, оформлене протоколом від 04.12.2019 № 8 та протокол від 30.11.2020 № 7, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019 вх. № 1/8074 щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за належне позивачу та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728, з урахуванням висновків суду. У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити позов.

12.05.2021 від третьої особи на стороні відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до статті 12 Закону №2011 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне особам для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної статті було затверджено Порядок № 728, де закріплено виключний перелік осіб, які мають право на компенсацію за належне таким особам для отримання жилого приміщення, зокрема особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей. Згідно з частиною 4 статті 28 Закону №2232 визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Відповідно до частини 2 зазначеної статті військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського та старшинського складу, поділяються на розряди за віком, другий розряд – до 60 років. Позивач був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту (у 2018 році у віці 50 років). У переліку осіб, які мають право на грошову компенсацію відповідно до Порядку № 728 відсутня така категорія осіб як звільнені з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, тому правові підстави для здійснення виплати позивача відсутні. Третя особа свого представника у судове засідання не направила, 09.06.2021 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника третьої особи на лікуванні та неможливості відрядити до суду інших посадових осіб на зазначену дату (що не є достатніми підставами для задоволення такого клопотання юридичної особи).

21.05.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що усупереч твердженню позивача про «неоспорений факт настання черги позивача», відповідач не погоджується з таким твердженням, позаяк позивача письмово не було повідомлено про настання черги позивача на жиле приміщення. Відповідач вказує, що листом від 01.03.2016 № 721/679 позивача було проінформовано про право (а не настання черги) на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення, як військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом. Відповідач зазначає про непоширення на позивача норм частини 9 статті 12 Закону №2011 та пункт 2 Порядку № 728, з огляду на те, що позивача було звільнено з військової служби у зв`язку з закінченням терміну дії контракту. У змісті заяви позивача про зміну предмета позову відповідач зазначає, що спільне рішення командування та житлової комісії відповідача, оформлене протоколом від 04.12.2019 № 8, не містить відмови надати позивачу грошову компенсацію. У частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, то 30.10.2020 її було повторно розглянуто та відмовлено позивачу про надання грошової компенсації на належне йому та його членам сім`ї для отримання жиле приміщення у зв`язку з відсутністю у житлової комісії правових підстав для прийняття такого рішення. Відповідач свого представника у судове засідання не направив, 04.06.2021 подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні (що не є достатніми підставами для задоволення такого клопотання юридичної особи).

Предметом спору є різне тлумачення учасниками підстав відмови та компетенції відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації позивачу за неотримане житло як звільненому військовослужбовцю в запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем і третьою особою аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Наявний у справі спір виник у зв`язку з відмовою органу владних повноважень надати особі, звільненій у зв`язку із завершенням контракту з військової служби виплатити грошову компенсацію за неотримане житло, що стосується проходження публічної (військової) служби, а отже правовідносини, що виникли між сторонами є адміністративно-правовими, у зв`язку з чим зазначена справа належить розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV посадові особи Державної прикордонної служби України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон № 2011 визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно із статтею 1 Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 12 Закону №2011 Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною 9 статті 12 Закону № 2011 передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартиро-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні приписи закріплені у пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081.

Житловий кодекс визначає, що житлове законодавство покликане сприяти забезпеченню права громадян на житло, ефективному використанню та охороні житлового фонду; право на житло забезпечується наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом (ст.1). Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (ст.9). Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку (ст.40). Порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (постанови КМУ № 719, № 214, № 280, № 206, закон доповнено статтею 48-1 згідно із Законом № 1510-VI від 11.06.2009).

Дія пункту 9 статті 12 Закону №2011 безпосередньо пов`язується з тим, з якої саме із підстав, зазначених у частині шостій статті 26 Закону №2232 військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 3804 військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету на виплату грошової компенсації для сімей загиблих військовослужбовців визначено Порядком № 719.

Порядок № 728 установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах, а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартиро-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Відповідно до пункту 2 Порядку № 728 дія його поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку № 728 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 728 житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 728 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування); копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Пунктом 12 Порядку № 728 встановлено, що житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Суд дійшов висновку, що Порядком № 728 визначено, що за результатами розгляду заяви особи, звільненої з військової служби в запас, про надання згоди на отримання компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення, житлова комісія повинна прийняте рішення про задоволення такої заяви або про відмову у її задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №2232 (у редакції чинній на дату звільнення позивача) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно із частиною 6 статті 26 Закону №2232 визначено, що Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв`язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 22 Закону №2232 для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, граничний вік перебування на військовій службі встановлюється - до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві.

Згідно із частиною 4 статті 28 Закону №2232 визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Згідно частини 2 вказаної статті військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком другий розряд - до 60 років.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота від 26.06.2018 № 250-ос ОСОБА_1 , старшого прапорщика (П-015603), контролера-начальника бюро перепусток комендантського відділення, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 29.05.2018 № 207-ос за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону №2232 з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону, з правом носіння військової форми одягу (а.с.12 т.1).

Вислуга років станом на 26.06.2018 становить: календарна – 27 років 02 місяці 06 днів; пільгова – 00 років 04 місяці 20 днів; всього – 27 років 06 місяців 26 днів (а.с.12 т.1).

У період з 07.04.2014 до 17.06.2014 позивач брав участь в антитерористичній операції на сході України та є учасником бойових дій (а.с.10 т.1), є ветераном Державної прикордонної служби України (а.с.11 т.1 – зворотній бік), отримує пенсію за вислугу років (а.с.11 т.1).

Відповідно до витягу наданого Головним центром підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал – майора ОСОБА_2 з протоколу від 02.04.2015 № 4 ОСОБА_1 включено до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житла, складом сім`ї три особи (а.с.66 т.2).

Згідно витягу наданого відповідачем станом на 14.06.2021 (а.с.69 т.2) ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 05.01.1998 (примітка – першочергово, порядковий номер 8).

Відповідно до витягу наданого відповідачем станом на 14.06.2021 (а.с.70 т.2) ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 02.04.2015 (примітка – учасник бойових дій, порядковий номер 17).

Судом встановлено, що відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання (а.с.77-78) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (представник позивача) зареєстровані за адресом АДРЕСА_2 .

За відомостями довідки від 14.06.2021 № 19 (а.с.65 т.2) старший прапорщик ОСОБА_5 перебуває на квартирному обліку в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал – ОСОБА_6 з 05.01.1998 складом сім`ї три особи – ОСОБА_1 1971 р.н., дружина – ОСОБА_3 1971 р.н., донька – ОСОБА_4 1990 р.н., як особа, яка потребує поліпшення житлових умов умов, рішенням житлової комісії від 02.04.2015 включений до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень як учасник бойових дій. ОСОБА_1 забезпечений житловим приміщенням на території військового АДРЕСА_2 , що належить Головному центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал – майора Ігоря Момота, форма власності – державна (двокімнатна квартира площею 31 м.кв.).

З огляду на вислугу на військовій службі понад 20 років, відсутність власного житла у позивача та членів його сім`ї, позивач відповідно до положень Закону №2011 вважає, що має право на отримання житла для постійного проживання, у зв`язку з чим перебуває на квартирному обліку у Головному центрі особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасник бойових дій (а.с.13 т.1).

Позивачем зазначено, що у листопаді 2019 року відповідачем його було усно поінформовано про настання його черги на отримання житлового приміщення у поточному році, а також про право на отримання компенсації та її орієнтовний розмір. Суд не встановив письмових та/або електронних доказів на підтвердження позиції позивача про таке інформування (телефон, у присутності свідків, публічний захід, тощо).

02.12.2019 позивач звернувся із заявою до голови житлової комісії, де повідомив, що згоден на отримання грошової компенсації за належне йому житло, про розмір вказаної компенсації поінформований, претензій майнового чи морального характеру до Державної прикордонної служби України щодо виплати позивачу компенсації чи її розміру не має та не матиме (а.с.13 т.1).

04.12.2019 на спільному засіданні командування і житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота під час розгляду питання 11 порядку денного щодо розгляду заяви позивача (за його особистою присутності) щодо надання згоди на отримання грошової компенсації, було додатково вивчені представлені позивачем документи, тому житлова комісія наголосила, що військовослужбовець запасу ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпункт «а» ч.6 ст.26 Закону №2232 (у зв`язку із закінченням контракту). Дія Порядку № 728 поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням або проведенням інших організаційних заходів у разу неможливості використання у військовій службі, та членів їх сімей. Як наслідок було прийнято спільне рішення про направлення облікової житлової справи позивача зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлене протоколом № 8 (а.с.19 т.1).

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивачеві письмово пропонувалось здійснити вибір із альтернатив: отримати житло у зв`язку із настанням черги певного виду (позачергово, першочергово) та/або здійснити письмове волевиявлення про отримання відповідної компенсації за неотримане житло.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби за пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із закінченням контракту відповідно до наказу начальника Головного центру підготовки особового складу від 29.05.2018 № 207-ос (а.с.12 т.1), тому на військовослужбовця запасу ОСОБА_1 та членів його сім`ї дія Порядку № 728 не поширюється.

У листі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.12.2019 зазначено: «відповідно до наявних в житловій справі військовослужбовця запасу ОСОБА_7 матеріалів (витяг з протоколу № 8 спільного рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота від 04.12.2019) рішення про виплату військовослужбовцю запасу грошової компенсації за належне йому для отримання житло житловою комісією не приймалося».

Суд зазначає, що штатно-посадове житло – це житло, що надається не військовому, а закріплюється наказом командира частини за певною посадою, розмір житлової площі не враховується під час отримання. Надалі командир частини заключає договір з військовослужбовцем та складається акт приймання-передачі такої квартири. Водночас це не дає право військовому зареєструватися за адресою даної квартири та приватизувати її. В разі зміни посади, навіть у межах однієї військової частини, військовослужбовець повинен обов`язково з виписками про сплату комірного здати її командиру частини.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19 (ЄДРСР 88103211) зазначено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, мав на момент звернення до суду вислугу на військовій службі 20 років 3 місяці 19 діб, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 03.08.2007 за № 305 та першочерговій (УБД АТО) з 26.06.2015 за № 77, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до ст. 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Норми та порядок передачі державного житлового фонду в приватну власність громадян регулює Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Житловий кодекс. Матеріали справи не містять доказів у контексті реалізації принципу змагальності щодо того, що позивачем використовується для проживання житлове приміщення, яке не належить приватизації та/або не було використано право на безоплатну приватизацію житла з використанням житлових чеків, позаяк кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно у межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до абз. 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла. Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01.01.2005 (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством. Норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також передбачають підстави для залишення ОСОБА_1 на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на звільнення у запас на підставі «а» частини 6 статті 26 Закону № 2232 у зв`язку з припиненням дії контракту та наявністю у нього вислуги років.

Правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 752/5881/15-ц (провадження 14-169цс18), постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 683/2725/18 (провадження № 61-16830св19), від 03.11.2020 у справі № 689/438/19 (провадження № 61-314св20), від 24.02.2021 у справі № 460/6032/18 (провадження № 61-15707св20).

Сторони визнають і не заперечують, що позивач продовжує перебувати на квартирному обліку в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал – майора ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку щодо невиплати грошової компенсації за неотримане житло, суд зазначає про нетотожність термінів «неотримане житло», «очікуване житло», «належне особі житло» у контексті права користування чи власності та/або законних очікувань (сподівань) у спірних відносинах.

Верховний Суд вважає, що право на отримання грошової компенсації охоплює не тільки право на отримання коштів як таких, а й право на своєчасність їх отримання. Захистити порушене право особи на своєчасне отримання грошової компенсації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018, 19.03.2019 у справі №800/369/17. Ці висновки Великої Палати Верховного Суду стосувалися спору про недотримання відповідачем встановленого законом строку надання особі публічної інформації на запит, проте висновки з нього стосуються і повинні застосовуватися у цій справі.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 6 § 1 ЄКПЛ вимагає від суду винесення ефективного рішення. Принцип stare decisis — правовий принцип, за яким судді зобов`язані поважати прецедент, встановлений попередніми рішеннями.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суд не встановив порушеного права позивача через відсутність протиправних дій житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9932) у неприйнятті рішення про обчислення, нарахування і надання грошової компенсації «за належне для отримання жиле приміщення» (на думку позивача), позаяк відсутня умова належності жилого приміщення (ордер/рішення про виділення для отримання житла) для позивача.

Судом враховано, що у відзиві (а.с.243 т.1) відповідачем помилково зазначено як підставу звільнення підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232, проте згідно наказу від 26.06.2018 № 250-ОС (а.с.12 т.1) підставою звільнення зазначено пункт «а» частини 6 статті 26 Закону №2232.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи спільне рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота, оформлене протоколом від 04.12.2019 № 8 та протокол від 30.11.2020 № 7, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, за відсутності письмового повідомлення позивача про право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби за пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону № 2232 26.06.2018 до подання заяви 02.12.2019 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

ЄСПЛ у контексті обставин справи Каневська проти України, 73944/1 (заявниця просила встановити чи мало місце порушення державою права на захист її власності) вважає, що органи влади не можна притягнути до відповідальності за свавільні чи неправомірні дії або неспроможність виконати свої позитивні обов`язки відповідно до статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ. Це правда, що заявниця опинилася у складній ситуації у обставинах цієї справи; тим не менш, у неї були засоби юридичного захисту її прав на національному рівні.

Суд під час вирішення спору не підміняє зміст (сутність) і завдання діяльності органу виконавчої влади.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина 9930) [вул. Підполковника Красніка, 1, с. Оршанець, м. Черкаси, Черкаська область, 19601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14321512];

третя особа – Адміністрація Державної прикордонної служби України [вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034039].

Повне судове рішення складено 23.06.2021.

Суддя Л.В. Трофімова