Рішення № 97873188, 24.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4211/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (далі-відповідач, Управління) про стягнення з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 218,58 грн; стягнення з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що заборгованість по заробітній платі виникла у результаті незаконного утримання профспілкових внесків у сумі 218,58 грн. Зазначає, що станом на сьогодні заборгованість по заробітній платі залишається не виплаченою.

Крім того вважає, що внаслідок незаконного утримання із заробітної плати профспілкових внесків у сумі 218,58 грн йому завдано моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

12.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.18-19/, у якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що профспілкові внески, які відраховувалися із заробітної плати ОСОБА_1 протягом 2005-2007 років, у сумі 218,58 грн були повернуті грошовим переказом через АТ "Укрпошта".

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.35-36/, у якій позивач зазначив, що відзив на позовну заяву не стосується суті заявленого позову, оскільки ним подано позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, натомість, відповідач надав відзив про повернення профспілкових внесків, на яких немає повноважень як державна структура виконавчої влади. Тому просив суд задовольнити його позовні вимоги, адже відповідач не надав до суду відзиву згідно заявленого ним позову.

Також, 01.06.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

26.04.2005 ОСОБА_1 призначено на посаду державного соціального інспектора з окладом згідного штатного розпису з 2-х місячним терміном випробування, що підтверджується наказом Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської РДА №29 ОС від 26.04.2005 /а.с.20/.

Наказом Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської РДА №44 від 30.11.2007, за результатами проведеної атестації (протокол атестаційної комісії №2 від 27.11.2007), ОСОБА_1 звільнено з посади державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України /а.с.21/.

Судом встановлено, що із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 2005 по 2007 рр. Управлінням утримано, зокрема, профспілкові внески на загальну суму 218,58 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується протоколом №37 засідання профспілкового комітету управління праці та соціального захисту населення від 06.12.2007 /а.с. 28 - 29/, розрахунковими листами /а.с. 22 - 25/

З протоколу №37 засідання профспілкового комітету управління праці та соціального захисту населення від 06.12.2007 слідує, що ОСОБА_1 звернувся до профспілки із заявою про відшкодування коштів, які перераховувалися із заробітної плати (1%) кожного місяця до профспілки за увесь період роботи заявника на посаді державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення Зіньківської РДА. За результатами обговорення та голосування усі члени профспілкового комітету одноголосно вирішили, що із коштів, які були перераховані із заробітної плати ОСОБА_1 до профспілки у сумі 218,58 грн відрахувати у сумі 165,70 грн, які були використані до свят та ювілейної дати, а різницю у сумі 52,88 грн повернути під особистий підпис ОСОБА_1 /а.с.29/.

Листом Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області від 04.07.2008 №16-8778/52, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про безпідставне утримання із заробітної плати профспілкових внесків, повідомлено позивача про те, що факти, викладені у його заяві підтвердилися, а саме, управлінням праці при проведенні обов`язкових відрахувань із заробітної плати було порушено вимоги статтей 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 249 Кодексу законів про працю України щодо проведення відрахувань (профвнесків) за наявності письмових заяв на утримання коштів. За результатами перевірки керівнику видано припис, яким зобов`язано утримання із його заробітної плати привести у відповідність до вимог статтей 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 249 Кодексу законів про працю України /а.с.11, 27/.

Листом від 23.07.2008 №04-10/802 Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської РДА повідомила позивача про те, що перевіркою, яка проводилася Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області встановлено неправомірне утримання профспілкових внесків із заробітної плати гр. ОСОБА_1 за 2005-2007 роки. Згідно з приписом №16-11-52/44-37 від 26.06.2008 повернуто гр. ОСОБА_1 профспілкові внески, які були утримані із заробітної плати безпідставно. Розрахунок проведено згідно із квитанцією №7802 від 17.07.2008 /а.с.3/.

Згідно з повідомленням АТ "Укрпошта" про простий переказ /а.с.7, 31/ ОСОБА_1 повернуто профспілкові внески за 2005-2007 роки у сумі 218,58 грн.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1635-р здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX “Про утворення та ліквідацію районів”, шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, зокрема, Зіньківську РДА реоганізовано шляхом приєднання до Полтавської РДА. Відтак Управління соціального захисту населення Зіньківської РДА припинено внаслідок реорганізації, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 , вважаючи, що заборгованість із заробітної плати у сумі 218,58 грн внаслідок безпідставного утримання профспілкових внесків є не погашеною, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приписами частини першої статті 26 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР та частини першої статті 127 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 249 Кодексу законів про працю України за наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначається Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-XIV від 15.09.1999 (далі-Закон №1045).

Статтею 6 Закону №1045 передбачено, що громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Відповідно до статті 42 Закону №1045 за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством про працю передбачено гарантії працівника від необґрунтованих відрахувань із його заробітної плати. Членство у профспілці є добровільним і тільки за письмовою заявою працівника, який є членом профспілки, роботодавець вправі утримувати внески із його заробітної плати.

Матеріалами справи встановлено, що із заробітної плати позивача протягом 2005-2007 років відповідачем утримано, зокрема, профспілкові внески на загальну суму 218,58 грн.

Листом від 23.07.2008 №04-10/802 Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської РДА повідомила позивача про те, що перевіркою, яка проводилася Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області встановлено неправомірне утримання профспілкових внесків із заробітної плати гр. ОСОБА_1 за 2005-2007 роки. Згідно з приписом №16-11-52/44-37 від 26.06.2008 повернуто гр. ОСОБА_1 профспілкові внески, які були утримані із заробітної плати безпідставно. Розрахунок проведено згідно із квитанцією №7802 від 17.07.2008 /а.с.3/.

Згідно з повідомленням АТ "Укрпошта" про простий переказ /а.с.7/ підтверджено, що ОСОБА_1 повернуто профспілкові внески за 2005-2007 роки у сумі 218,58 грн.

Аналіз вказаних обставин свідчить про те, що відповідачем повернуто ОСОБА_1 профспілкові внески за 2005-2007 роки у сумі 218,58 грн, які були утримані із його заробітної плати.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено факт наявності непогашеної заборгованості із заробітної плати у сумі 218,58 грн внаслідок безпідставного утримання профспілкових внесків, натомість, відповідачем підтверджено факт погашення ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у сумі 218,58 грн.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 218,58 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд зауважує, що посилання позивача на заподіяння йому душевних страждань внаслідок протиправних дій відповідача мають загальний характер та жодним чином не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що матеріали справи не дають можливості дійти висновку, що негативні емоції позивача від дій (відповідача) досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду позивачу, не містять обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи достатніх доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і заподіянням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №363/3520/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15 квітня 2020 року у справі №815/63/18.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Короленка,7, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 05385890) про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол