Рішення № 97873080, 24.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3672/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пендей А. В. (згідно довіреності),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання бездіяльність протиправною та відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка завдана фізичній особі, актом, що визнаний неконституційним

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати бездіяльність Одеської обласної прокуратури (прокуратури Одеської області) щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме: невиплати частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 30.12.2020 року протиправною та зобов`язати відповідача за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, в особі Одеської обласної прокуратури, сплатити на користь позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1353528,93 гривень, збитків у вигляді, недоотриманої заробітної плати (окладу та доплати за вислугу років), внаслідок прийняття неконституційного акту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах з березня 1998 року по 30.12.2020. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (далі - БК України) щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УП від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/202О від 26.03.2020 року. За викладених обставин позивач вважає, що належним способом захисту його прав у наведених правовідносинах є застосування норми прямої дії ч. 3 ст. 152 Конституції України та стягнення на його користь матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, що визнані неконституційними. Позивач зазначає, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акту, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу та виплачена, за період коли він працював на посаді прокурора.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.04.2021 року.

13.04.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

15.04.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, згідно з якою позивач зазначає, що виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, передбачено саме ст. 152 Конституції України, а захист прав і інтересів осіб, яким внаслідок дії законів, що не відповідали Конституції України, завдано матеріальної чи моральної шкоди, визначений прямою нормою ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.06.2021 року.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд вислухав представника позивача, представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності, та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури у період з 24.03.1998 року по 30.12.2020 року.

Наказом Одеської обласної прокуратури 23.12.2020 року № 3031-к позивача звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року.

Відповідно до наданих позивачем розрахункових листів за 2015-2020 року, під час виплати заробітної плати позивача оклад встановлювався не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, що не заперечувалося стороною відповідача під час розгляду справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

ОСОБА_2 у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, в особі Одеської обласної прокуратури, сплатити на користь позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1353528,93 гривень, збитків у вигляді, недоотриманої заробітної плати.

Підставою звернення до суду з цим позовом слугувало ухвалення Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18).

Отже, предметом спору, як зазначив сам позивач у позові, є відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акту, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу та виплачена, за період коли він працював на посаді прокурора на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 ЦК України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, про що обґрунтовано зазначено судами

Позивач, як зазначалось, просив суд відшкодувати завдану йому шкоду у вигляді недоплаченої суми заробітної плати, що, на його думку, і є збитками у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, суд зазначає, що на час дії спірних правовідносин, тобто у період, за який позивач просить стягнути на його користь збитки у вигляді недоотриманої заробітної плати, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, тобто перебував на публічній службі.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.

Незважаючи на заявлені позивачем позовні вимоги, спір у справі виник щодо неотримання прокурором частини заробітної плати, які мали бути йому нараховані, що є спором про проходження публічної служби.

Таким чином, незважаючи на намагання позивача перевести цей спір в площину деліктних правовідносин і відповідного нормативного регулювання, зазначений спір є спором щодо проходження публічної служби, який виник у зв`язку з виплатою позивачу заробітної плати у розмірі, меншому ніж він сподівався.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди та обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги саме через призму понесення ним збитків у вигляді недоотриманої заробітної плати у зв`язку з визнанням неконституційним окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та просив стягнути кошти на відшкодування майнової шкоди відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України.

Ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не ставив під сумнів відповідність отриманого ним заробітку положенням законодавства, що було чинним на той час та регулювало розмір його виплати, тобто не оспорював розмір отриманої заробітної плати в контексті невідповідності такої, встановленому законодавством, що було чинним у зазначений період.

За таких обставин, у суду відсутні підстави та процесуальні повноваження на перевірку зазначених обставин (відповідність отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 30.12.2020 року положенням законодавства, чинного в цей період) з метою захисту його порушеного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №120/2112/19-а, від 12 квітня 2021 року у справі №560/2065/19, від 14 травня 2021 року у справі № 560/47/20.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання бездіяльність протиправною та відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка завдана фізичній особі, актом, що визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Одеська обласна прокуратура ( код ЄДРПОУ: 03528552, адреса: вул. Пушкінська, буд. 3, м. Одеса, 65026).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 24 червня 2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.