Рішення № 97873029, 24.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2474/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

сторін:

від позивача – Тодоров І.Д. – за ордером

від відповідача - Чілей М.В. – за випискою

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (код ЄДРПОУ 21034486, місцезнаходження: 68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-А) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 19 лютого 2021 року надійшла позовна заява Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1 534321 грн.

Ухвалою від 24 лютого 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що податкову перевірку було проведено без належного з`ясування фактичних обставин справи, які ґрунтуються на первинних документах, а тому висновки в Акті перевірки є необґрунтованими та хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки про нереальність господарських операцій між ВКФ «КВАРЦ» та його контрагентами - ТОВ «ГРАНД БІТУМ» та ТОВ «УСПІХ-К», оскільки при проведені перевірки односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків з боку Відповідача.

Натомість, позивач зазначив, що під час проведення перевірки були надані всі належним чином складені та оформлені первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку по рахункам, які підтверджують реальність господарських відносин позивача з його контрагентами - ТОВ «ГРАНД БІТУМ» та ТОВ «УСПІХ-К», та суми податку на додану вартість, включені позивачем до податкового періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, позивач має необхідні людські та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання обов`язків за укладеними договорами.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

До суду 18 березня 2021 року (вхід. №13625/21) від відповідача Головне управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що в ході проведення перевірки врахування у складі податкового кредиту операцій з придбання у контрагентів-постачальників ВКФ «Кварц» встановлено що здійснено лише документальне оформлення придбаних ТМЦ без фактичного його одержання, без оформлення податкових накладних, без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями, а тому податкове повідомлення – рішення прийнято правомірно та не належить скасуванню.

Ухвалою від 20 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів до 25 травня 2021 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 20 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18 червня 2021 року 12:00 годину.

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремлений підрозділ ДПС.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Виробничо-комерційна фірма «Кварц» (приватна форма власності) зареєстровано 27 травня 1996 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій №1 554 120 0000 000685 (Т.2,а.с.6-11).

Одними із основних видів діяльності позивача є виготовлення виробів з бетону для будівництва (23.61).

Суд встановив, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКФ «КВАРЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість , задекларованого у попередніх звітних періодах, за наслідками якої складено акт № 4572/15-32-02-02/21034486 від 18 грудня 2020 року (т.1, а.с. 43-69).

Відповідно до висновків акту перевірки № 4572/15-32-02-02/21034486 від 18 грудня 2020 року встановлено порушення п. 44 .1 ст. 44, п. 198.1 п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 1534 321 грн. за вересень 2020 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, відповідно до якого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 1 534 321 грн.. (т,1 а.с.32).

Судом досліджені копії первинних документів щодо взаємовідносин ВКФ «КВАРЦ» та його контрагентами - ТОВ «ГРАНД БІТУМ» та ТОВ «УСПІХ-к», які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, договори, акти виконаних робі, накладні, подорожні листи, повідомлення про об`єкти оподаткування.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач не погоджується по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки.

Так, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року встановлено завищення задекларованих ВКФ «Кварц» показників у рядку 10.1 Декларації ПДВ на суму 1534321 грн. внаслідок врахування у складі податкового кредиту всупереч п. 44 .1 ст. 44, п. 198.1 п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України нереальних операцій з придбання у ТОВ Гранд Бітум» на загальну суму ПДВ -1333333 грн. та у ТОВ «Успіх К» на загальну суму ПДВ 200988 грн. за вересень 2020 року.

Суд встановив, що 21 вересня 2020 року між ВКФ «Кварц» (покупець) та ТОВ «Гранд Бітум» (постачальник) укладено договір поставки №21/09/20, відповідно до п.1.1 постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (Т.1. а.с 71-75).

Пунктом 1.2. цього Договору встановлено, що вид нафтопродуктів, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає передачі за цим Договором визначаються сторонами та відображаються у специфікаціях та рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Також, суд встановив, що 13.06.2019 року між ВКЦ «Кварц» та ТОВ «Успіх-К» укладено договір надання транспортного оброблення вантажів №01/06, відповідно до п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів, які належать Замовнику на праві власності, а замовник приймає на себе зобов`язання оплатити надані йому Виконавцем послуги

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем було надано до перевірки та до суду копії вищезазначених договорів, накладних, ТТН на відпуск нафтопродуктів повідомлення про об`єкти оподаткування, звіт з оцінки впливу на довкілля ТОВ «Гранд Бітум» з виробництва бітуму, бітумних емульсій та модифікованого бітуму з використанням нафтопродуктів, бітумного пісковика та кам`яного вугілля на нафтобазі, що знаходиться у Київській області, Макарівський район, с. Забуяння, вул. Незалежності, 173, ліцензію, акти здачі прийняття робіт, накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Також, суд встановив, що ТОВ «Гранд Бітум» отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10140414202001542 (т.2, а.с. 121).

Суд встановив, що відповідач, обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами посилається на те, що з метою встановлення реальності виконання робіт (послуг) в ході документальної перевірки було використано інформацію з Інформаційно-аналітичні системи ДПС України та регіонального рівня, згідно з яких було встановлено, що ТОВ «Гранд Бітум» не придбавало ТМЦ , які нібито передані в подальшому ланцюгу реалізації ВКФ «Кварц», не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень, основних фондів, обладнання, ТОВ «Успіх-К» встановлено, що кількість працюючих складає 1 особа, звітність до ДПІ не подана.

За результатами дослідження доказів у справі, щодо вищенаведеного посилання відповідача на дані Інформаційно-аналітичної системи ДПС України, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Суд встановив, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача ТОВ «Гранд Бітум» та ТОВ «Успіх-К».

Втім посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 (п. 19).

У свою чергу, оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з ТОВ «Гранд Бітум» та ТОВ «Успіх-К», суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір, накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача (неспеціалізована оптова торгівля), та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є виготовлення виробів з бетону для будівництва, суд вважає, що придбання нафтопродуктів та транспортування, пов`язані з господарською діяльністю позивача, на час укладання договорів, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з виконання робіт та спростування вищенаведених доводів позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року є протиправним та позовні вимоги позивача належать задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові від 09 жовтня 2019 року по справі №817/1737/17 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо помилкового віднесення вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005831403 (яким позивачу зменшено на 1619180352,00 грн. від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік) до майнової та стягнення у зв`язку з цим з ПАТ «Рівнеазот» судових витрат у розмірі більшому, ніж це передбачено Законом.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту є вимогою немайнового характеру.

Тому, з огляду на те, що позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 2270 грн., саме така сума належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Одночасно, суд роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч.1. ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (код ЄДРПОУ 21034486, місцезнаходження: 68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-А) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року Головного управління ДПС в Одеській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (код ЄДРПОУ 21034486, місцезнаходження: 68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-А) судовий збір в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 24» червня 2021 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко