Ухвала суду № 97872863, 17.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4260/21

У Х В А Л А

17 червня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Фоміна А.І. (згідно ордеру),

представника відповідача – Кавун А.В. (згідно витягу),

розглядаючи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 березня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

07 квітня 2021 року до суду від позивача за вх. №17438/21 надійшла заява про усунення недоліків, в якій уточнено позовні вимоги, та засвідчені копії документів (у 2-х примірниках).

Ухвалою від 12 квітня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

15 квітня 2021 року до суду від позивача за вх. №19148/21 надійшла належним чином оформлена позовна заява з додатками (у 2-х примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправним рішення керівника Одеської обласної прокуратури від 09.03.2021 року № 07-34-21 щодо відмови внести зміни до наказу № 1624к від 17 серпня 2020 року виконуючого обов`язки прокурора Одеської області «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора відділу нагляду з додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному, провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року на дату фактичного звільнення - 07 жовтня 2020 року;

2. Зобов`язати керівника Одеської обласної прокуратури змінити дату звільнення у наказі № 1624к від 17 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора відділу нагляду з додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року на дату фактичного звільнення 07 жовтня 2020 року шляхом видання відповідного наказу;

3. Зобов`язати Одеську обласну прокуратуру внести відповідні зміни щодо дати звільнення до трудової книжки.

Ухвалою від 20 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №19148/21). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

12 травня 2021 року до суду від відповідача за вх. №23829/21 разом з відзивом надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій зазначено, що з наказом № 1624к від 17 серпня 2020 року про звільнення позивач ознайомився 07 жовтня 2020 року, а тому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом сплив 09 листопада 2020 року, отже позивачем пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

03 червня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від представника позивача 10 червня 2021 року за вх. №ЕП/15912/21 надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що твердження проте, що спір стосується звільнення позивача з публічної служби є некоректним, оскільки в даному випадку оскаржуються дії суб`єкта владних повноважень щодо відмови у задоволенні законних вимог позивача щодо приведення документів у відповідність до чинного законодавства. При цьому позивач не оскаржує наказ про своє звільнення та не просить поновити його на роботі. Позивач вбачає порушення своїх прав саме у безпідставній відмові відповідача у виконанні своїх обов`язків.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що предметом розгляду даної справи є саме лист керівника Одеської обласної прокуратури від 09.03.2021 року № 07-34-21 щодо відмови внести зміни до наказу № 1624к від 17 серпня 2020 року, який представник позивача зазначає як рішення, а відтак позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №9901/141/20.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Зміст висновків Європейського суду з прав людини у наведеному та інших рішеннях свідчать про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom", заява № 8225/78, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France", заява № 29731 /96).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain", заява № 28090/95).

Таким чином, враховуючи твердження представника відповідача про те, що предметом розгляду даної справи є саме лист керівника Одеської обласної прокуратури від 09.03.2021 року № 07-34-21, який позивач вважає рішенням щодо відмови внести зміни до наказу № 1624к від 17 серпня 2020 року виконуючого обов`язки прокурора Одеської області «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора відділу нагляду з додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному, провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», та твердження, що спір не стосується проходження позивачем публічної служби чи звільнення з неї, оскільки позивач до суду з даним позовом звернувся 19 березня 2021 року, суд вважає за доцільне у задоволенні заяви представника Одеської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Керуючись ст.ст.120, 122, 166-167, 173, 240, 241, 248, 256 КАС України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Одеської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2021.

Суддя Вовченко O.A.