Рішення № 97872570, 23.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. Справа № 400/2129/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401, третя особа:Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», вул. Артилерійська, 19-А, м. Миколаїв, 54030, про:визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Березанського районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не зняття арешту з майна боржника – ОСОБА_2 при завершенні виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 23597152 та № 25523539;

- зобов`язати посадову особу діючого вже Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника – ОСОБА_2 .

Свій позов обґрунтовує наступним:

Позивач є спадкодавцем майна її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач здійснює оформлення спадщини на відповідне майно, що належало її матері та на яке накладено обтяження у вигляді арешту згідно з постановою відповідача від 11.01.2011 року в ході виконавчого провадження № 23597152 та згідно з постановою відповідача від 31.03.2011 року в ході виконавчого провадження № 25523539.

З метою забезпечення захисту своїх прав позивач звернулась до Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо встановлення відомостей по виконавчим провадженням та зняття арешту з житлового будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав покійній ОСОБА_2 .

25.03.2021 року позивач отримала лист відповідача згідно з яким їй повідомлено, що зняття арешту з нерухомого майна, накладеного при виконанні виконавчих проваджень № 23597152 від 11.01.2011 року та № 25523539 від 31.01.2011 року з підстав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», немає можливості, оскільки зазначені виконавчі провадження завершені 25.01.2011 року та 11.01.2012 року згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення) та відповідно знищене у зв`язку з закінченням трирічного строку зберігання.

Усі матеріали виконавчих проваджень ВП № 23597152 та ВП № 25523539 знищені.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був вжити заходів щодо зняття арешту під час завершення виконавчого провадження. Не здійснивши цього відповідачем вчинено протиправну бездіяльність в результаті чого порушені права позивачці на користування майном.

Ухвалою від 09.04.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених ст. 287 КАС України.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень по суті спору на надала.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2016 року ОСОБА_1 є спадкоємцем Ѕ частини майна своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.03.2021 року власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 визначено ОСОБА_2 , яка померла.

Крім того, згідно з відомостями державних реєстрів на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 встановлені обтяження у вигляді арешту. Підставами обтяження зазначені постанови ВДВС Березанського РУЮ від 11.01.2011 року у ВП № 23597152 та від 31.01.2011 року у ВП № 25523539.

Листом головного державного виконавця Березанського районного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.03.2021 року № 3558/87-33, позивача проінформовано, що виконавчі провадження № 23597152 та № 25523539 завершені згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення), а матеріали цих проваджень знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання, тому зняти арешт немає можливості.

До вказаного листа також було додано довідку з виконавчих проваджень, яка підтверджує закінчення вказаних виконавчих проваджень у зв`язку з погашенням боржником ОСОБА_2 заборгованості перед стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та винесення відповідних постанов відповідача згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням зазначених норм та вказаних обставин суд приходить до висновку про порушення прав позивачки, що полягають у не можливості оформити та користуватися своїм майном у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин; далі – Закон України № 606), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовим и актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні згідно з ст. 6 Закону України № 606 державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України № 606 державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 30 Закону України № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, – згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до п. 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами ст. 50 Закону України № 606, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Таким чином, при винесенні постанов про закінчення виконавчих проваджень № 23597152 від 11.01.2011 року та № 25523539 від 31.01.2011 року ВДВС Березанського РУЮ зобов`язаний був зняти арешт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при його закінчені з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України № 606 (фактичне повне виконання рішення) є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року по справі № 817/928/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В результаті протиправної бездіяльності відповідача позивач не має можливості здійснити оформлення свого майна у встановленому законодавством порядку, а відтак і належним чином користуватися своїм майном, тому суд приходить до висновку про порушення прав позивача.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, отже суд також бере до уваги, що відповідачем не подано до суду відзиву, про причини неподання не повідомлено.

Враховуючи, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, суд розцінює безпідставне неподання відзиву, як визнання позову.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, код ЄДРПОУ 349921257), за участю третьої особи –Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (вул. Артилерійська, 19-А, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 27479442) – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не зняття арешту з майна боржника – ОСОБА_2 при завершенні виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 23597152 та № 25523539.

3. Зобов`язати Березанський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, код ЄДРПОУ 349921257) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника – ОСОБА_2 , накладений в рамка виконавчих проваджень № 23597152 та № 25523539.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, код ЄДРПОУ 349921257) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.06.2021 року.

Суддя О.В. Малих