Рішення № 97872564, 24.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 р. № 400/1671/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо не прийняття рішення «Про надання згоди громадянину України ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в районі АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 7 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 26.01.2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:19:007:0017;

- зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:19:007:0017 на черговій сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, після набрання рішення суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення про затвердження проекту землеустрою через ненабрання достатньої кількості голосів Южноукраїнської міської ради. Позивач не погоджується з вищезазначеною бездіяльністю, вважає її незаконною і необґрунтованою, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 22.03.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1671/21 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 28.04.2021 року.

20.04.2021 року за вх. № 8257 до Миколаївського окружного адміністративного суду від Южноукраїнської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на пункт 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, згідно з яким питання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. Відповідач посилається на витяг з протоколу Южноукраїнської міської ради 8 сесії 8 скликання від 18.02.2021 року № 39, на якому не було прийнято рішення про затвердження проекту земелустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.04.2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.04.2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника ОСОБА_1 задовольнив та на підставі ч.9 ст. 205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з заявою (клопотанням) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною загальною площею 0,0375 га за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу Южноукраїнської міської ради для індивідуального садівництва.

До заяви було додано графічні матеріалі, на яких зазначено бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки, довідку про наявність та розмір земельної частки (паю), земельної частки у місті Южноукраїнську Миколаївської області, копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Протягом місяця з дня подання заяви (клопотання) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 не отримав відповіді від відповідача, позивач скористався своїм правом, передбаченим абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України та замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі.

24.11.2020 року ОСОБА_1 уклав договір на проведення проектних та пошукових робіт № 380/20 з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 , про що повідомив Южноукраїнську міську раду листом від 03.12.2020 року.

ФОП ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 .

13.01.2021 року позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5317430372021, відповідно до якого даній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 4810800000:19:007:0017.

15.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнської міської ради із заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її безоплатно у власність для індивідуального садівництва площею 0,0449 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви позивачем було додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5317430372021 від 13.01.2021 року, копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Листом від 29.01.2021 року № 20/02-34/288 Южноукраїнська міська рада повідомила позивачу, що за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 23.10.2020 року було підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради «Про надання згоди громадянину України ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в районі АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 7 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 26.01.2021 року, але зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Листом від 19.02.2021 року № 20/02-34/507 Южноукраїнська міська рада повідомила позивачу, що за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою від 15.01.2021 року було підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 8 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 18.02.2021 року, але зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Втім, орган місцевого самоврядування приймає рішення з дотриманням певної процедури.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, ч.6 ст.118 Кодексу передбачає вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 23.10.2020 року було підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради «Про надання згоди громадянину України ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в районі АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 7 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 26.01.2021 року, але зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

За наслідками розгляду поданої заяви відповідачем рішення не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради, що відповідачем не заперечується.

Як свідчить зміст листа відповідача від 29.01.2021 року № 20/02-34/288 та відзиву на позовну заяву, передбачена статтею 118 Земельного кодексу України підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відсутня.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем вказане рішення прийнято понад встановлений місячний строк з дня реєстрації клопотання, що надало позивачу право, передбачене абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі.

24.11.2020 року ОСОБА_1 уклав договір на проведення проектних та пошукових робіт № 380/20 з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 , про що повідомив Южноукраїнську міську раду листом від 03.12.2020 року.

ФОП ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 .

13.01.2021 року позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5317430372021, відповідно до якого даній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 4810800000:19:007:0017.

15.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнської міської ради із заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її безоплатно у власність для індивідуального садівництва площею 0,0449 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви позивачем було додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5317430372021 від 13.01.2021 року, копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Листом від 19.02.2021 року № 20/02-34/507 Южноукраїнська міська рада повідомила позивачу, що за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою від 15.01.2021 року було підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 8 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 18.02.2021 року, але зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Подібна правова позиція викладена у постанові від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись 15.01.2021 року до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області із заявою про затвердження проекту землеустрою, позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (4810800000:19:007:0017) у власність орієнтовною площею 0,0375 га, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду поданої заяви відповідачем рішення не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради, що відповідачем не заперечується.

Як свідчить зміст листа відповідача від 19.02.2021 року № 20/02-34/507 та відзиву на позовну заяву, передбачена статтею 186-1 Земельного кодексу України підстава для відмови в затвердженні проекту землеустрою відсутня.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Ураховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:19:007:0017.

Правомірність та необхідність застосування такого способу захисту також підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 року у справі № 591/5935/17.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Для забезпечення реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №31274212 від 11.03.2021 року.

Таким чином, оскільки вимоги позивача судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо не прийняття рішення «Про надання згоди громадянину України ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в районі АДРЕСА_1 », який винесено на розгляд 7 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської, що відбулася 26.01.2021 року.

Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:19:007:0017.

Зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області на черговій сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, після набрання рішення суду законної сили на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:19:007:0017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - два місяці, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Попередити відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.06.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва