Рішення № 97872539, 24.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/192/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/192/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Топорівської сільської ради про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (80520, с. Топорів, Буський район, Львівська область; РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, проспект В. Чорновола,4 м. Львів; код ЄДРПОУ – 39769942), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Топорівської сільської ради (80520, с. Топорів, Буського району, Львівської області; код ЄДРПОУ – 04372738) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівські області № 13-14481/16-20-СГ від 09.12.20 року вчинений відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №380/1986/20;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівські області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської міської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації (згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка, яку має намір отримати у власність, розташовано за: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 4620686200:14:002:0021;

- зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1986/20 від 15 червня 2020 року та було безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вказує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-14481/16 -20 - СГ від 09 грудня 2020 року вчинений відповідачем на виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує право позивача про надання йому дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області, у межах норм безоплатної приватизації. У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення поштової кореспонденції судом, копію ухвали надіслано відповідачу 12 березня 2021 року.

На виконання ухвали суду від 11.01.2021 року позивач подав заяву від 26 березня 2021 року про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Копію ухвали суду від 29 березня 2021 відповідач отримав 02 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось до суду 07 червня 2021.

22.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№44886). Відповідач заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. З метою забезпечення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №380/1986/20 ними повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Топорівської сільської ради Буського району львівської області за межами населеного пункту. За результатами повторного розгляду прийнято наказ від 09.12.2020 №13-14481/16-20- СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Підставою відмови слугувало те, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №1.380.2019.006918 від 05.08.2020, на підставі поданих матеріалів, позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га на території Топорівської сільської ради Буського району. Частиною 4 ст.116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України проводиться один раз по кожному виду використання. Тому, вважають відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законною. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області, вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне. 27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ. Яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, яким передбачено, що інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки., переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Тому вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Львівські області не є розпорядником земельних ділянок, пропонованих до відведення позивачем. Тому просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Від третьої особи пояснення на позовну заяву на адресу суду не надходили.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

15 червня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/1986/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Топорівська сільська рада Буського району Львівської області про визнання протиправною відмови, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівсько сільської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації, оформлену наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області Ірини Крук № 13-1499/16-20-СГ від 29.01.2020. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області Ірини Крук № 13-1499/16-20-СГ від 29.01.2020. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 380/1986/20 (пров. № А/857/8647/20), апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №380/1986/20 – без змін.

В подальшому Львівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист від 30.10.2020 року у справі № 380/1986/20, про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області.

05 листопада 2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Львівській області Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Романом Івановичем, відкрито виконавче провадження ВП № 63502099, з примусового виконання листа №380/1986/20 виданого 30.10.2020 року Львівським окружним адміністративним судом.

09 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ № 13-14481/16-20- СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у відповідності до якого було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Топорівської сільської ради Буського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства з тих підстав: на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 1.380.2019.006918 від 05.08.2020, на підставі поданих матеріалів, позивачем було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарського господарства площею 1, 0000 га на території Топорівської сільської ради Буського району.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №1.380.2019.006918 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Топорівської сільської ради Буського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано наказ заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Самойлової Зої від 20.11.2019 №13-8351/16-19-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області за межами населеного пункту. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №1.380.2019.006918 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006918 в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 – скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області за межами населеного пункту. В решті судове рішення залишено без змін.

20 жовтня 2020 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Львівській області Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Романом Івановичем, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 63121155, з примусового виконання листа №1.380.2019.006918 виданого 31.08.2020 року Львівським окружним адміністративним судом.

Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві про застосування положень ст.383 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Як зазначалося,статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Слід зазначити, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами ст. ст.382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382, ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.

Так, вимоги до змісту і форми заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, визначені ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (ч.3 ст.383 КАС України).

Частиною четвертою статті 383 КАС України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядкуст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Однак, відповідна заява повинна бути подана в рамках справи № 380/1986/20.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/192/21, передано на розгляд головуючому судді Карп`як Оксані Орестівні.

З аналізу викладеного слідує, що у даній справі ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи Топорівської сільської ради, про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень - відповідача, а не із заявою в порядку передбаченого ст. 383 КАС України.

Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.

Не погодившись із наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівські області № 13-14481/16-20-СГ від 09.12.20 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вдаючись до оцінки спірних правовідносин між сторонами та встановлених під час розгляду справи обставин, суд керується такими мотивами.

Як убачається зі змісту позовної заяви, так і доданих до позовної заяви копії документів, позивач зазначає про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1986/20 від 15 червня 2020 року та було безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і як наслідок чого, позивач вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-14481/16 -20 - СГ від 09 грудня 2020 року, який виданий відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати, ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області, у межах норм безоплатної приватизації.

09 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ № 13-14481/16-20- СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у відповідності до якого було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Топорівської сільської ради Буського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства з тих підстав: на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 1.380.2019.006918 від 05.08.2020, на підставі поданих матеріалів, позивачем було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарського господарства площею 1, 0000 га на території Топорівської сільської ради Буського району. Вказане рішення мотивовано положеннями статей 15-1, 118, 122,123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.є-1 ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17 та від 25.01.2021 у справі №812/1449/17.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою стало надання позивачу на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 1.380.2019.006918 від 05.08.2020, на підставі поданих матеріалів, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарського господарства площею 1, 0000 га на території Топорівської сільської ради Буського району.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.09.2020 №13-9120/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №1.380.2019.006918, надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Топорівської сільської ради Буського району орієнтовний розмір земельної ділянки 1,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження 11-986апп18)).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18)).

Крім цього, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не означає позитивного рішення про надання її у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 в справі № 814/1961/17 (К/9901/45903/18).

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що попри встановлений статтею 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій чи рішень, відповідач такий не виконав та не надав жодних доказів на підтвердження наявності визначених статтею 118 ЗК України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Відтак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівські області № 13-14481/16-20-СГ від 09.12.20 року прийнятий відповідачем не відповідає критеріям правомірності рішення, визначених ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівські області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської міської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації (згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка, яку має намір отримати у власність, розташовано за: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 4620686200:14:002:0021.

Відповідно до пунктів 4 та 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії або визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 Комітетом Міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №806/2981/17, від 15.08.2019 у справі №806/3097/17.

Застосування судом способу захисту у цій адміністративній справі, про який просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, розташованих на території Топорівської міської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації (згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка, яку має намір отримати у власність, розташовано за: КОАТУУ: 4620686200, Зона: 14, Квартал:002) кадастровий номер 4620686200:14:002:0021 вимагає з`ясування того, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання йому такого дозволу.

Разом з тим, матеріали справи не містять переліку документів, за результатами розгляду яких відповідач приймав спірне рішення.

Окрім того, враховуючи доводи відповідача, викладені у відзиві слід зазначити наступне.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, яким передбачено:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Отже, з 27.05.2021 інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відтак, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Львівські області не є розпорядником земельних ділянок, пропонованих до відведення позивачем.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Львівські області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської міської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації (згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка, яку має намір отримати у власність, розташовано за: КОАТУУ: 4620686200, Зона: 14, Квартал:002) кадастровий номер 4620686200:14:002:0021, не підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також позивач у позовній заяві просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, при вирішенні якого суд зважає на те, що в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде. При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (80520, с. Топорів, Буський район, Львівська область; РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, проспект В. Чорновола,4 м. Львів; код ЄДРПОУ – 39769942) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Топорівської сільської ради (80520, с. Топорів, Буського району, Львівської області; код ЄДРПОУ – 04372738) про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, зобов"язання вчинити дії – задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-14481/16-20-СГ від 09.12.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 червня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна