Рішення № 97869472, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/946/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про стягнення коштів,

за участю: секретаря судового засідання Столяренко Я.С.

від відповідача: Алдошин О. М. (в режимі відеоконференції)

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 3057 Національної гвардії України, в якому (із врахуванням наданих уточнень) просив суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті премії під час звільнення в сумі 13 054,23 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 29 009,95 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 2 735 224,80 грн, грошової компенсації на оздоровлення в сумі 62 164,20 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 62 164,20 грн та заборгованість за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я в сумі 62 164,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що його звільнено з військової служби наказом № 166 від 18.08.2020 у відставку за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу, виданого медичною комісією з правом носіння військової форми одягу та направлено на облік до ОМВК Запорізької області. В наказі про звільнення позивача зазначено про необхідність виплати позивачу премії за період з 01 по 18 серпня 2020 року в розмірі 105 % посадового окладу, грошової компенсації за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 роки 6 місяців 28 днів служби. За змістом викладеного в позові наведені виплати йому не виплачені під час звільнення. За підрахунком позивача 105% премія за серпень 2020 року становить 13 054,23 грн (місячне грошове забезпечення 20721,40 грн), вихідна допомога при звільненні – 2 735 224,80 грн (264 місяці (22 роки) служби * 20 721,40 грн*50%) та компенсація за 42 дні додаткової відпустки - 29 009,95 грн. (690,70 грн *42).

Крім цього, як зазначив позивач, під час проходження ним служби йому не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення за 2018-2020 роки в сумі 62 164,20 грн. (20 721,40 грн. *3), допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2018-2020 роки в сумі 62 164,20 грн. (20721,40 грн. *3) та грошове забезпечення за період тимчасової непрацездатності позивача з 25.03.2020 по 15.06.2020, що за підрахунком позивача становить 62 164,20 грн (3 місяці непрацездатності).

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому до суду відзиві.

За змістом викладеного у відзиві відповідач сплатив позивачу всі належні до виплати суми у зв`язку зі звільненням. Відповідач зазначив, що в наказі від 18.08.2020 про звільнення позивача йдеться про виплату премії в розмірі 105% посадового окладу, а не грошового забезпечення на час звільнення Сума належної позивачу премії становить 2 578,94 грн та була виплачена позивачу у серпні 2020 року. Так само, за змістом викладеного у відзиві, позивачу була виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 29 009,96 грн.

З приводу заявленої позивачем до стягнення заборгованості з одноразової грошової допомоги при звільненні позивач відповідач зауважив на необґрунтованості наведеного позивачем розрахунку, в якому позивач обчислював зазначену суму допомоги виходячи з кількості місяців проходження військової служби, а не років, як передбачено положеннями Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач також зазначив, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується за період з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги.

Оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині 3057 в період з 30.11.2017 по 18.08.2020 та набув вислугу років 2 роки 6 місяців 28 днів, одноразову грошову допомогу при звільненні обчислено виходячи за період з дня останнього зарахування на службу в сумі 20 721,40 грн. (20721,40 грн *2 * 50%).

Щодо вмплати допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань за три роки служби, відповідач зазначив, що зазначені одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються на підставі рапорту. Допомогу на оздоровлення виплачено позивачу за 2017 рік в сумі 7293,68 грн (7 404,75 грн. – 1,5% військового збору), у 2018 році в сумі 15 222,19 грн. (15 454,00 грн – 1,5% військового збору), за 2019 рік в сумі 18 277,86 грн (18 556,20 грн-1,5% військового збору) та за 2020 рік в сумі 20 410,58 грн (20 721,40-1,5% військового збору). Матеріальна допомога позивачу виплачено у листопаді 20918 року в сумі 16 344,75 грн та червні 2020 року – в сумі 20721,40 грн. У 2017 та 2019 роках позивач не звертався до військової частини із рапортом щодо отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З приводу невиплати позивачу грошового забезпечення за період проходження ним лікування відповідач зазначив, що згідно з довідкою про тимчасову непрацездатність ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області від 25.03.2020 № 032560 майор ОСОБА_1 проходив лікування з 25.03.2020 по 15.06.2020, в довідці наявна відмітка про порушення лікарняного режиму в період з 09.04.2020 по 18.05.2020, у графі про звільнення від служби відсутня вказівка про звільнення позивача від служби в період з 09.04.2020 по 18.05.2020, а тому відповідач вважає правомірним непроведення виплати позивачу грошового відшкодування за наведений період.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене у відзиві, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 03.03.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою від 30.04.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.05.2021, яке відкладалося на 25.05.2021. Ухвалою від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 07.06.2021.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.02.2018, згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - осіб з інвалідністю.

Наказом командира Військової частини 3057 від 18.08.2020 № 1666 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення майора ОСОБА_1 , звільненого на підставі пункту «б» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби наказом № 118 о/с від 22.06.2020 у відставку за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу, виданого медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» від 17.07.2020 № 29/СНСНГ з правом носіння військової форми одягу та направленням на військовий облік до ОМВК Запорізької області, з 18.08.2020.

Зазначеним наказом передбачено виплату позивачу на підставі наказу МВС № 200 від 15.03.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» премії за період з 1 по 18 серпня 2020 року в сумі 105% посадового окладу, 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошову компенсацію за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018, 2019, 2020 роки.

В наказі зазначено, що вислуга років на військовій службі позивача становить 32 роки 11 місяців 28 днів, у календарному обчисленні - 22 роки 00 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні – 10 років 11 місяців 8 днів, для обчислення одноразової допомоги – 2 роки 6 місяців 28 днів.

Згідно з довідкою відповідача від 01.09.2020 № 0902 на час звільнення сума грошового забезпечення позивача становила 20 721,40 грн, у т.ч. посадовий оклад – 4230,00 грн, оклад за військовим званням – 1340,00 грн, надбавка за вислугу років – 2506,50 грн, надбавка за особливості проходження військової служби – 8076,50 грн, класність – 126,90 грн, премія – 4441,50 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України “Про військовий обов`язок та військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (надалі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 цієї статті одним з видів військової служби визначено військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Підпунктом 2 пункту 1 ст. 24 Закону № 2232-XII визначено, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною 1 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Підпункти «а» - «л» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону № 2232-XII визначають підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. Зокрема, пп. «б» п. 2 частини 5 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає підставою припинення (розірвання) контракту за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Абзац 6 частини 2 цієї статті передбачає, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Право військовослужбовця на отримання одноразової допомоги при звільненні передбачено також Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 200 від 15.03.2018 (далі за текстом Інструкція № 200).

Пунктом 2 розділу 23 Інструкції № 200 передбачено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Згідно з наданою представником позивача копією витягу з наказу командира військової частини А0553 від 29.01.1998 № 84 майора ОСОБА_1 звільнено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 29.01.1998 та направлено на облік до Заводського РВК м. Запоріжжя, зазначеним наказом встановлено не проводити виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із обвинувачувальним вироком суду згідно вказівки ДФУ МОУ № 116/11/230 від 12.03.1997 (т. 1 арк. справи 80).

Відповідно до наданого відповідачем витягу з наказу № 254 від 30.11.2017 (по стройовій частині) позивача, прийнятого на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 24.11.2017 № 166 на військову службу за контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі вважати на посаді з 30.11.2017. Вислуга років станом на 30.11.2017 становить 19 років 5 місяців 22 дні.

Отже, враховуючи приписи абз. 6 частини 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за період проходження ним військової служби безпосередньо у військовій частині відповідача. Оскільки позивач проходив службу у відповідача в період з 30.11.2017 по 18.08.2020, відповідачем правомірно визначено розмір одноразової грошової допомоги під час звільнення виходячи з вислуги років позивача за 2 календарних роки. Таким чином, із врахуванням розміру щомісячного грошового забезпечення позивача на час звільнення зі служби, визначеного у довідці відповідача від 17.03.2021 № 0339/1 (т. 1 арк. справи 63) в сумі 20721,40 грн, сума одноразової допомоги при звільненні становить 20721,40 грн. (20721,40 грн *50% *2).

Згідно з наданою відповідачем довідкою № 0339/1 від 17.03.2021 зазначена допомога в сумі 20 721,40 грн виплачена позивачу в повному обсязі (т. 1 арк. справи 64).

Суд зауважує на необґрунтованості розрахунку цієї допомоги, наведеному позивачем в позові та обчислення виходячи з кількості місяців всієї військової служби позивача.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення одноразової допомоги при звільненні в сумі 2 735224,80 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 1-3 Розділу 17 Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом Інструкції № 200 командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.

Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.

Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.

В наказі командира військової частини № 3057 від 18.08.2020 № 166 йдеться про наявність в позивача права на отримання премії в розмірі 105% посадового окладу за період з 1 по 18 серпня 2020 року.

Згідно з довідкою відповідача № 0902 від 01.0.92020 посадовий оклад позивача становить 4 230,00 грн, отже, розмір 105 відсоткової премії за період з 01 по 18 серпня 2020 року становить 2578,94 грн. (4230 грн 6 31*18* 105%).

Згідно з наданою відповідачем довідкою № 0339/1 від 17.03.2021 зазначена допомога в сумі 20 721,40 грн. виплачена позивачу в повному обсязі (т. 1 арк. справи 64).

Суд зауважує на необґрунтованості розрахунку цієї премії, наведеному позивачем в позов, оскільки її обчислено не з посадового окладу, а грошового забезпечення станом на день звільнення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення премії в сумі 13 054,23 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 ЗУ “Про відпустки” учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII від 02.10.1993 учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 3 Розділу XXXI Виплата військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби або переміщення Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки

Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

У наказі від 18.08.2020 № 166 йдеться про наявність в позивача права на отримання грошової компенсації за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018-2020 роки.

Розмір такої відпустки становить 29 009,96 грн, спір між сторонами з приводу розміру цієї відпустки відсутній. Згідно з наданою відповідачем довідкою № 0339/1 від 17.03.2021 зазначена компенсація в сумі 29 009,96 грн виплачена позивачу в повному обсязі (т. 1 арк. справи 64).

Таким чином, враховуючи необґрунтованість наведеного позивачем розрахунку допомоги та наявність в матеріалах справи документів, що свідчать про виплату відповідачем під час звільнення позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в повному обсязі, підстави для задоволення заявлених позивачем вимог в цій частині відсутні.

Порядок, умови та розміри виплати допомоги для оздоровлення визначені розділом ХІХ Інструкції № 200.

Згідно з п. 1-4 цього розділу особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, та військовослужбовцям, прийнятим безпосередньо після закінчення строкової військової служби на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов`язків за посадами, на які призначені, тільки в тому разі, якщо військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Наявними в матеріалах витягами з розрахункових відомостей підтверджено виплату позивачу відповідачем під час служби допомоги для оздоровлення за 2018 рік на підставі наказу № 71 від 21.04.2018 в сумі 15 454,00 грн, за 2019 рік на підставі наказу № 85 від 23.05.2019 в сумі 18 556,20 грн та за 2020 рік на підставі наказу № 125 від 26.06.2020 в сумі 20721,40 грн (т. 1 арк. справи 137-140, 149-151).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення допомоги на оздоровлення в сумі 62 164,20 грн за 2018-2020 роки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розділом ХХ «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 200 визначені порядок, умови та розміри виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктами 1- 2 цього розділу передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей позивачу у листопаді 2018 року виплачено матеріальну допомогу в сумі 15 870,75 грн та в червні 2020 року в сумі 15 5556,20 грн. (т. 1 арк. справи 133,136).

Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік позивачу не виплачувалася.

Втім, з аналізу нормативно-правових актів, якими врегульовано виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходить, що зазначений вид допомоги є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про звернення позивача із рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в період проходження ним служби. Оскільки чинним законодавством передбачено виплату такої допомоги на підставі рапорту військовослужбовця та під час проходження ним служби, суд вважає, що після звільнення позивач втратив право на отримання зазначеної допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 62 164,20 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо виплати позивача заборгованості у розмірі 62 164,20 грн за період перебування позивача на лікуванні у закладах охорони здоров`я суд зазначає наступне.

Пунктами 1- 6 розділу XXVI Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час хвороби Інструкції № 200 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, за весь період безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я чи у відпустці для лікування згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли чинним законодавством України передбачено триваліші строки перебування на лікуванні) виплачується грошове забезпечення за останніми основними посадами, які вони обіймали.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я чи у відпустці для лікування, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування на лікуванні та у відпустці для лікування.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 N 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Пунктом 2.22 Порядку передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв`язку із захворюванням, пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання службових обов`язків, довідка видається до дня закінчення лікування (при сприятливому закінченні лікування) або до дня звільнення з органу управління (підрозділу) за станом здоров`я (при несприятливому перебігу лікування) за висновками військово-лікарської експертизи.

Форму довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.03.2016 № 201.

Приписом командира військової частини 3057 від 04.03.2020 № 127 позивача направлено до ДУ ТМОМВС України по Запорізькій області м. Запоріжжя. Згідно з витягом з наказу № 46 від 04.03.2020 позивач вибув для лікування до ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області.

В період з 16.03.2020 по 24.03.2020 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у МЦ ТОВ «Лекар», м. Запоріжжя, що підтверджено довідкою по тимчасову непрацездатність № 5, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1 арк. справи 57). Згідно з цією довідкою позивача звільнено від виконання службових обов`язків на період з 16.03.2020 по 24.03.2020. Довідка містить примітку «продовжує хворіти».

Довідкою по тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії № 032560 від 25.03.2020 (продовжено довідку № 5 з 16.03.2020) засвідчено про перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 25.03.2020 у ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області. Зазначена довідка містить порушення позивачем режиму через неявку на прийом лікаря в період з 09.04.2020 по 18.05.2020. В довідці періодами звільнення позивача від служби визначені: з 25.03.2020 по 30.05.06.2020 та з 06.06.2020 по 15.06.2020.

Згідно з витягом з наказу № 1117 від 16.06.2020 позивач прибув до військової частини 16.06.2020.

Листом від 06.05.2020 ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області повідомило військову частину про неявку пацієнта позивача на прийом, призначений на 09.04.2020. Згідно з листом ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області № 542 від 12.05.2020 пацієнт ОСОБА_1 від 09.04.2020 по день направлення листа до лікаря на прийом не з`являвся, довідка про тимчасову непрацездатність знаходиться на руках у пацієнта, вирішення питання про закриття та продовження довідки можливо після особистої явки пацієнта на прийом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з розрахункових відомостей позивачу нараховувалося та виплачувалося в повному обсязі грошове забезпечення за період з березня 2020 року по червень 2020 року (тю 1 арк. справи 134, 135,136, 138), в подальшому під час звільнення з позивача утримано суму виплаченого грошового забезпечення за період з 05.03.2020 по 15.03.2020 та з 10.04.2020 по 18.05.2020 в сумі 7429,58 грн та 26 814,04 грн відповідно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку про правомірність проведеного відповідачем утримання з грошового забезпечення позивача за період з 10.04.2020 по 18.05.2020, щодо якого листок непрацездатності позивача містить відмітку про порушення режиму лікування та не містить вказівки про звільнення від служби.

Оскільки під час розгляду справи встановлено виконання відповідачем обов`язку щодо виплати позивачу грошового забезпечення за період тимчасової непрацездатності, під час якого позивач звільнявся від служби з 15.03.2020 по 08.04.2020 та з 19.05.2020 по 15.06.2020, та підтвердження наявними в матеріалах справи документами відсутності підстав для виплати такого грошового забезпечення в період з 09.04.2020 по 18.05.2020, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 62 164,20 грн за весь період безперервного лікування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії про стягнення заборгованості по виплаті премії під час звільнення в сумі 13 054,23 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 29 009,95 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 2 735 224,80 грн, грошової компенсації на оздоровлення в сумі 62 164,20 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 62 164,20 грн та заборгованості за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я в сумі 62 164,20 грн, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2021.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 (відповідач) – код ЄДРПОУ 23313948, місцезнаходження: Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Нахімова, буд. 182.

Суддя А.С. Михайлик