Рішення № 97869374, 14.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. Справа№200/375/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Зінченка О.В., секретаря судового засідання – Макарової Л.М.,

за участю:

позивача – не з`явився;

представника відповідача – Кододовій А.В.;

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу(недоїмки) від 10 липня 2018 року №Ф-1157-23-У та від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн., рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника з урахуванням висновків суду про протиправність вимоги від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн. та рішень № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона дізналась про наявність вимоги про сплату боргу від 10 липня 2018 року, коли з пенсійних виплат почались відрахування. У червні 2020 року при зверненні до Покровського міськрайонного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) їй стало відомо про існування спірної вимоги і про те, що має заборгованість зі сплати штрафів та пені у сумі 46 311,97 грн. При зверненні до відповідача їй також стало відомо про рішення № 0019324512 від 08 травня 2018 року, № 0018514512 від 14 травня 2018 року, а також про вимогу від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37 109,85 грн. Вважає спірні рішення та вимоги протиправними, оскільки на неї розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по теперішній час, оскільки вона, як фізична особа - підприємець перебувала на обліку як платник єдиного внеску в Покровській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, що розташована на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Ухвалою суду від 16 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову в розмірі 908,00 гривень.

26 січня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

16 лютого 2021 року засобами електронного зв`язку відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував посилаючись на приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. Зазначив, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 р. “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Вважає, що підставою для звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається до органів доходів та зборів за основним місцем проживання. Оскільки позивач з такою заявою до податкового органу не зверталась, у позивача відсутні підстави для звільнення від сплати єдиного внеску. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 30 квітня 2018 року №116/2018 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях” закінчена антитерористична операція, у зв`язку з чим відповідач вважає, що оскаржувані вимоги та рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії здійснюється за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19 квітня 2021 року о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року оголошено перерву до 14 травня 2021 року до 11 год. 00 хвилин.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року поновлено позивачу строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 14 червня 2021 року.

У судове засідання 14 червня 2021 року позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з`явилась, заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформаційних даних системи ІТС «Податковий блок» позивач перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровська ДПІ (м. Покровськ) з 05.12.1993 - 28.12.2015 рр., як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.

Згідно повідомлення за вихідним № б/н від 28 грудня 2015 року внесено запис № 22710060005002790 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 28 грудня 2015 року (арк. справи 16).

У періоді з 01.01.2012 по 31.12.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обравши 1 групу єдиного податку.

Станом на 01 січня 2018 року за даними інтегрованої картки платника у ІТС «Податковий блок» по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) значилась недоїмка у сумі 23 919,16 грн. за періоди нарахування з 22.04.2013 по 29.12.2015, яку Позивач сплатила частково 07.05.2018 у сумі 11 140,78 грн. та остаточно 10.05.2018 у сумі 12778,38 гривень.

До позивача застосовано штрафні санкції рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного від 08.05.2018 №0018514512 на загальну суму 20 584,56 грн., в тому числі: штраф 10 відсотків за період з 23.04.2013 по 07.05.2018 у сумі 1 080,07 грн. та пеня у сумі 19 504,49 грн. та від 14.05.2018 №0019324512 на загальну суму 17 144,69 грн. в тому числі: штраф 10 відсотків за період з 22.10.2013 по 10.05.2018 у сумі 526,04 грн., штраф 20 відсотків за період з 21.01.2015 по 10.05.2018 у сумі 1503,63 грн. та пеня у сумі 15 115,02 грн. (арк. справи 27, 31).

10 липня 2018 року відповідачем сформовано вимогу №Ф-1157-23-У на суму 46 311,97 грн., з яких недоїмка 8 582,72 грн., штраф 3 109,74 грн., пеня 34 619,51 грн. (арк. справи 21).

Зазначена вимога знаходиться на примусовому виконанні у Покровського міськрайонного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ВП№61038661 (арк. справи 18).

Станом на 30.11.2020 заборгованість позивача становила 37 109,85 грн., з них штраф - 2490,34 грн., пеня – 34 619,51 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу від 11.12.2020 №Ф-1157-23.

Не погодившись з вказаними рішеннями, вимогами про сплату боргу, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон № 2464).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464. У відповідності до частини 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Законом України №1669-VII від 02 вересня 2014р. “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набрав чинності 15 жовтня 2014року, у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”.

Суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Місто Покровськ, на території якого розташована Інспекція, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебувала позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2014 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовувалась.

На теперішній час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України “Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей” від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року не зазначає про припинення антитерористичної операції, а містить посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях”.

Отже, позивач звільнялась від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування її на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18-а, яку суд враховує при розгляді даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” виключено 13 лютого 2020 року.

Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, спірні рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску контролюючим органом у відношенні позивача прийняті у період часу, коли пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим (з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року), а саме рішення №0018514512 прийнято 08 травня 2018 року, а рішення №0019324512 - 14 травня 2018 року, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню як протиправні.

Приймаючи до уваги, що до складу вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 10 липня 2018 року №Ф-1157-23-У, від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23, увійшли суми штрафних санкцій за вищенаведеними рішеннями №0018514512 від 08 травня 2018 року, №0019324512 від 14 травня 2018 року, суд також вважає, що спірні вимоги також прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому також підлягають скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що з 13 лютого 2020 року платники єдиного внеску повинні виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI. При цьому, пункт 9-4 Закону № 2464-VI тимчасово визначав право платнику єдиного внеску не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла такого платника від вказаного обов`язку повністю.

Тобто, пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2018 року №Ф-1157-23-У та від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн., підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника, з урахуванням висновків суду про протиправність вимог від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн. та рішень № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року, суд зазначає наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №5 від 12.01.2021.

Відповідно до Порядку №5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

У разі якщо за результатами адміністративного/судового (рішення суду, прийняте по суті) оскарження нарахована сума податку у повному обсязі підтверджується та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її поновлення.

У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку ГУ ДПС у Донецькій області після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вимог від 10 липня 2018 року №Ф-1157-23-У та від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн., рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року, та в ІКП не будуть відображені відповідні зміни.

За даних обставин, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 908,00 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією від 20.01.2021 (арк. справи 53).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 726,40 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь позивача, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291,371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу(недоїмки) від 10 липня 2018 року №Ф-1157-23-У та від 11 грудня 2020 року №Ф-1157-23 в сумі 37109,85 грн., рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску № 0019324512 від 08 травня 2018 року та № 0018514512 від 14 травня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог,-відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 726,40 грн. (сімсот двадцять шість гривень 40 копійок).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 14 червня 2021 року.

Повний текст рішення складено у повному обсязі 22 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.В. Зінченко