Рішення № 97869144, 22.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. Справа№200/954/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20.

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20 про відмову у визнанні в Україні іноземного документу про освіту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо відмови у визнанні диплома спеціаліста №106105 0527294 від 30.06.2017, виданого - «Ростовским государственным университетом путей сообщения» м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім`я ОСОБА_2 . Позивач оскаржує рішення у вигляді повідомлення Міністерства освіти і науки України, оскільки вважає порушеним своє право на працю за її спеціальністю по отриманій освіті у навчальному закладі.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що приймаючи рішення про відмову у визнанні документа про освіту ОСОБА_2 , Міністерство освіти і науки України в своїх діях керувалось чинним законодавством України. В ході процедури визнання документу було з`ясовано. Що програму з вищої освіти, за результатами якої «Ростовским государственным университетом путей сообщения» видано диплом від 30.06.2017 № НОМЕР_1 було пройдено ОСОБА_2 в нелегітимній установі на тимчасово окупованій території України, що видає себе за заклад вищої освіти. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2020, апеляційну скаргу адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №200/954/21-а – задоволено.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 – скасовано. Направлено справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 , громадянка України, що підтверджує паспорт № НОМЕР_2 ((РНОКПП: НОМЕР_3 ).

ОСОБА_1 здобула повну загальну середню освіту у 2012 році в навчальному закладі, розташованому у м. Сіверську, Артемівського району Донецької області.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 була зарахована до «Ростовского государственного университета путей сообщения» до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації за спеціальністю «23.05.03 Подвижной состав железных дорог» за очною формою навчання (наказ від 27.04.2017 № 2445с).

В подальшому ОСОБА_2 була відрахована у зв`язку з закінченням університету (наказ 30.06.2017 № 3887с), та їй був виданий диплом спеціаліста від 30.06.2017 № НОМЕР_4 з присвоєнням кваліфікації «інженер путей сообщения».

12.06.2020 позивач звернулась за здійсненням процедури визнання іноземної кваліфікації до Міністерства освіти і науки України, для проведення процедури визнання документа про освіту: диплома спеціаліста від 30.06.2017 № НОМЕР_4 , виданого «Ростовським державним университетом шляхів сполучення» м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на і`м’я ОСОБА_2 .

У відповідь на запит відповідача, листом від 07.08.2020 № 27/4834 Ростовський державний університет шляхів сполучення (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація) повідомив, що ОСОБА_2 була зарахована до Ростовського державного університету шляхів сполучення до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації за спеціальністю «23.05.03 Подвижной состав железных дорог» за очною формою навчання (наказ від 27.04.2017 р№ 2445с).

Відповідач направив запит до Головного державного експертного центру оцінки освіти Російської Федерації від 16.07.2020 № 20.4.2-ND-5415-20/NZ-9222-20/С щодо підтвердження факту видачі документа про освіту, факту навчання власника освітнього документа, з проханням повідомити період навчання та на підставі яких документів про навчання було зараховано на навчання ОСОБА_2 до Ростовського державного університету шляхів сполучення (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація).

Листом від 15.10.2020 р. № 193-10 Головного державного експертного центру оцінки освіти Російської Федерації було повідомлено про направлення копії листа Ростовського державного університету шляхів сполучення від 21.09.2020 № 27/6107 із зазначенням запитуваної інформації.

Із зазначеного листа від 21.09.2020 № 27/6107 вбачається, що ОСОБА_2 була зарахована до «Ростовського державного університету шляхів сполучення» до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації на підставі наданих документів: академічної довідки № 343/2 «ГОО ВПО «Донецкий институт железнодорожного транспорта» від 20.04.2017 реєстраційний номер 343; атестату про повну загальну середню освіту №42436004 від 12.05.2012, виданим Сіверською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 1 Артемівського району, Донецької області.

Міністерством освіти і науки України на підставі висновку про результати процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, було прийнято рішення про відмову у визнанні диплома спеціаліста від 30.06.2017 № 106105 0527294 виданого на ім`я ОСОБА_4 «Ростовського державного університету шляхів сполучення» (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація), яке було оформлено у вигляді повідомлення щодо результатів процедури визнання в Україні іноземного документу про освіту від 23.10.2020 № 16382-20.

Вважаючи дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у визнанні диплома спеціаліста позивача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні №1273-XIV від 03.12.1999 та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.

Статтею 5 Розділу 6 Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.

Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України «Про освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов`язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.

Для визнання освітніх документів, виданих закладами освіти Російської Федерації, застосовується Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання (зі змінами та доповненнями) (далі - Угода).

Статтею 13 Угоди встановлено, що ця Угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту і вчені звання, що видаються на території держав Сторін, а також на документи державного зразка, що видаються установами освіти кожної із Сторін, що розташовані на території інших держав.

Відповідно до ст. 5 Угоди, академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.

При цьому, згідно із положеннями ст. 8 Угоди, диплом про одержання не менш ніж 5-річної вищої освіти очної форми навчання, що видається вищими навчальними закладами України III та IV рівнів акредитації, і свідчить про присвоєння випускнику відповідної кваліфікації спеціаліста, і диплом про вищу професійну освіту, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації, і свідчить про присудження випускнику кваліфікації спеціаліста, визнаються на території України і Російської Федерації еквівалентними при продовженні освіти, у тому числі в аспірантурі, і при влаштуванні на роботу відповідно до вказаних у них спеціальності і кваліфікації.

Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку, процедура визнання в Україні Документів здійснюється такими компетентними органами МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.

Пунктом 2 розділу V Порядку визначено, що процедура визнання Документа, окрім випадків, зазначених у пункті 3 цього розділу, складається з: 1) перевірки автентичності Документа та додатка до нього; 2) підтвердження статусу освітньої установи та/або Програми, за результатами якої виданий Документ; 3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеної(го) в Документі, та встановлення еквівалентності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що визнання документа про вищу освіту, здобуту за кордоном, можливе у разі відповідності такого документу Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504.

За приписами п. 4 розділу V Порядку, перевірка автентичності здійснюється одним із таких способів: 1) перевірка наявності штампа Apostille , якщо у країні походження Документа він підтверджує автентичність документа, та перевірка реквізитів апостиля у відповідному реєстрі у разі наявності; 2) перевірка у реєстрі документів про освіту, якщо такий реєстр запроваджено країною походження Документа або освітньою установою, що його видала; 3) направлення запиту щодо додаткових відомостей про автентичність видачі поданих документів до відповідних офіційних органів та/або освітніх установ інших держав.

Якщо в країні походження Документа офіційно затверджений стандарт оформлення документів про освіту, здійснюється аналіз на відповідність такому стандарту поданого Документа.

Відповідно до положень розділу VI Порядку, ступені вищої освіти, присуджені освітніми установами, мають визнаватися компетентними органами, якщо немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує Заявник, та відповідною кваліфікацією в Україні, за винятком випадків, зазначених у пункті 2 цього розділу.

Компетентний орган на підставі Висновку приймає одне з таких рішень, яке оформлюється в установленому законодавством порядку: про визнання Документа, на підставі якого Заявнику видається Свідоцтво; про відмову у визнанні поданого Документа, про що Заявнику направляється відповідне повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку, рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо: 1) документи видані освітніми установами, які не є офіційно визнаними в системі освіти держави, в якій вони функціонують; 2) документи видані філіями освітніх установ, якщо такі філії не є офіційно визнаними в системі освіти держави, на території якої вони провадять освітню діяльність цієї філії, якщо це передбачено законодавством іноземної країни; 3) документи не містять інформації про здобуття їх власником ступеня вищої освіти, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку, а також про періоди навчання, за якими йому надаються академічні та/або професійні права (продовження навчання та/або працевлаштування за фахом); 4) документи неправомірно видані освітньою установою іншої держави; 5) документи не є автентичними; 6) документи видані за результатами навчання за період, що становить менше ніж один академічний рік навчання; 7) документи видані за результатами навчання, під час якого загальна набрана кількість навчальних кредитів становить менше ніж 30 кредитів Європейської кредитної транспортно-накопичувальної системи (ЄКТС) (або їх еквіваленту кількість академічних годин); 8) документи не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий у державі, в якій функціонує освітня установа; 9) документи видані в результаті навчання за Програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним ступенем вищої освіти, фаховою спеціалізацію, напрямом підготовки (спеціальності, кваліфікації) системи освіти України; 10) документи не визнаються в державі, якій належить освітня установа; 11) документи не містять повної інформації щодо змісту навчальної програми, що унеможливлює встановлення еквівалентності присвоєних за цими документами ступеню вищої освіти, фахової спеціалізації або професійної перепідготовки у системі освіти України; 12) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі неавтентичного документа про попередню освіту; 13) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі документа про попередню освіту, який не надавав його власнику відповідних академічних прав (якщо інше не передбачено законодавством країни походження документа про освіту).

Свідоцтво складається компетентним органом друкованим способом українською мовою, а в разі необхідності - додатково іншою мовою.

Свідоцтво дійсне разом з оригіналом Документа та діє безстроково.

Свідоцтво, видане МОН, є таким, що приймається всіма навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності України.

Як вже зазначалось вище, що ОСОБА_2 була зарахована до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації за спеціальністю «23.05.03 Подвижной состав железных дорог» за очною формою навчання (наказ від 27.04.2017 № 2445с), для проходження державної підсумкової атестації на підставі наданих документів: академічної довідки № 343/2 «ГОО ВПО «Донецкий институт железнодорожного транспорта» від 20.04.2017 реєстраційний номер 343; атестату про повну загальну середню освіту №42436004 від 12.05.2012, виданим Сіверською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 1 Артемівського району, Донецької області.

Вказане свідчить про обставини того, що освітньою установою, яка видавала позивачу диплом від 30.06.2017 № НОМЕР_4 підтверджено видачу зазначеного диплому та його відповідність документам про освіту Російської Федерації.

Водночас, зі змісту позиції відповідача вбачається, що документи у сфері освіти і науки, видані за результатами проходження періоду навчання в установах, які знаходяться на тимчасово окупованій території України або безпосередньо такими установами, є недійсними та не визнаються в Україні. При цьому, відповідачем наголошено, що зазначене стосується академічної довідки №343/2 від 20.04.2017, яка видана «Донецким институтом железнодорожного транспорта», оскільки зазначена установа відсутня в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності України і не є визнаною в системі освіти України, про що також свідчить скріншот з сайту зазначеного реєстру.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідач в якості підстави для відмови позивачу у визнанні диплома спеціаліста від 30.06.2017 №106105 052729, виданого «Ростовским государственным университетом путей сообщения» м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація), вказав на п. 13 ст. 2 розділу VI Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504.

Отже, у даному випадку відповідач при вчинені дій стосовно відмови позивачу у визнанні диплома спеціаліста, виданого «Ростовським державним університетом шляхів сполучення» м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація), послався на обставини того, що зазначений документ про освіту було одержано на підставі документа про освіту, який відповідно до норм діючого на даний час законодавства не надавав його власнику відповідних академічних прав, яким є академічна довідка №343/2 від 20.04.2017, видана «Донецким институтом железнодорожного транспорта».

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що академічна довідка не є окремим рівнем освіти, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.

Академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України III і IV рівнів акредитації та диплом про неповну вищу освіту, що видається в Російській Федерації, та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання з професійно освітніх програм вищої освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати освіту у вищих навчальних закладах України III і IV рівнів акредитації і у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

Як було встановлено судом, під час проходження процедури визнання іноземного документа про освіту, виданого на ім`я ОСОБА_2 , було встановлено, що академічна довідка №343/2 від 20.04.2017 є документом про період навчання, який не дає власнику відповідних академічних прав, оскільки був виданий «Донецким институтом железнодорожного транспорта», який відсутній в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності України і не є визнаною в системі освіти України.

Таким чином, з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" та статті 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про визнання документа про освіту позивача, а саме диплому спеціаліста № НОМЕР_1 від 30.06.2017.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо результатів процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем доведена, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ: 38621185, м. Київ, пр. Перемоги, 10) про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20 – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 червня 2021 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець