Рішення № 97865835, 16.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/13417/20

Провадження № 2/638/1593/21

16.06.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді - Подус Г.С,

секретаря судових засідань - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Оніщенко Д.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

29.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Оніщенко Д.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив визнати виконавчий напис №61 від 20.01.2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.М.Гуревічовим про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 31 663, 41 грн. згідно з кредитного договору №500354142 від 19.03.2013 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк» та стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №61, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у розмірі 31 663,41 грн. згідно з кредитного договору №500354142 від 19.03.2013 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк» в сумі 15000 гривень. Строк дії договору та дата остаточного повернення кредиту до 21.03.2016 року. Зазначає, що 13.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С. відкрито виконавче провадження № 62591215 щодо примусового виконання виконавчого напису №61 від 20.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, та інші доходи боржника від 13.08.2020 року у межах виконавчого провадження №62591215 виконавцем звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у Харківській Державній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка, про факт існування якого та відкриття виконавчого провадження позивач дізнався у вересні 2020 року, в результаті отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, оскільки зазначена у виконавчому написі сума грошових коштів розрахована неправильно, сума грошових коштів не є безспірною, відповідачем не було подано нотаріусу документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, а тому вважає, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

12.01.2021 року Директором ТОВ «Фінансової компанії управління активами» Велікдановим С.К. було подано клопотання про врегулювання спору за участю судді.

22.01.2021 року Дзержинський районний суд відмовив у задоволенні клопотання Директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про врегулювання спору за участю судді.

11.03.2021 року до Дзержинського районного суду міста Харкова за надійшли додаткові пояснення, у яких позивач вказав, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса.

16.06.2021 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 , якою вона просить провести засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити та проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

15.02.2021 року будучи повідомленим заздалегідь та належним чином про дату і час слухання справи, у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., будучи повідомленим заздалегідь та належним чином про дату і час слухання справи, у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Оніщенко Д.С., будучи повідомленим заздалегідь та належним чином про дату і час слухання справи, у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд, з метою запобігання порушенню вимоги розумного строку, розглядає справу за відсутності сторін відповідно до ст. ст. 280,281 ЦПК України.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст. 16),Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500354142, яким банком надано позичальнику споживчий кредит у сумі 16 620, 00 грн. з процентною ставкою 0,1 % та встановленою датою остаточного повернення кредиту - 21.03.2016 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.01.2020 року Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №61, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у розмірі 31 663,41 грн. згідно з кредитним договором № 500354142 від 19.03.2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк».

На підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С. відкрито виконавче провадження № 62591215 щодо примусового виконання виконавчого напису №61 від 20.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М.

13.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку…).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у Постанові від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В той же час, 22.02.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в наступній частині: « Пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються : а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Київський апеляційний адміністративний суд, при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 16.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та не чинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.

Постановою Верховного суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 зазначається, що в зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 26.11.2014 р. до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Укладення кредитного договору №500354142 від 19.03.2013 року відбулося шляхом підписання договору, без його нотаріального оформлення, а отже виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним з моменту його прийняття.

Отже, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а саме нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд доходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Також нотаріусом порушені строки вчинення виконавчого напису, оскільки (п. 2.3) він вчиняється після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

З матеріалів справи не вбачається, що боржнику ОСОБА_1 направлялась така письмова вимога.

Крім того, суд неодноразово випробовував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Станіславовича (адреса: АДРЕСА_1 ) належним чином завірені матеріали виконавчого напису від 20.01.2020 р., зареєстрованого в реєстрі №61,з метою їх дослідження в судовому засіданні, для підтвердження чи спростування безспірності утвореної заборгованості. Однак, станом на момент розгляду справи, матеріали надані суду не були.

Аналізуючи зазначені факти, суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий напис вчинений за наявності спірної заборгованості, тобто нотаріусом не дотримано основної обов`язкової умови щодо наявності безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису № 61 від 20.01.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 840,80 грн. та 420,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. на відповідача.

Однак, вимога про стягнення судового збору в розмірі 420,40 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на те, що згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.10.2020 року заяву про забезпечення позову повернуто, та по суті розглянуто не було.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія управління активами", третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Оніщенко Д.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 61 від 20.01.2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 31663,41 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія управління активами" (ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, оф. 203) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2021 року.

Суддя: