Ухвала суду № 97863257, 24.06.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2265/21

Провадження № 2/209/1017/21

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24 червня 2021 року Суддя Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Лобарчук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви керівника Камянської окружної прокуратури Дніпропетровської області С.Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підпрємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна Біржа "Європейська" про витребування нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2021 року до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області суду надійшла позовна заява керівника Камянської окружної прокуратури Дніпропетровської області С.Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підпрємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна Біржа "Європейська" про витребування нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який просить застосувати наслідки недійсного правочину шляхом повернення нежитлового приміщення № 3, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1580092612104) від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ - 24604168); стягнути солідарно з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.38 (Банк - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172

р/р НОМЕР_2 , код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір у розмірі 6114 грн. 73 коп.

Згідно з ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

В позовній заяві керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області зазначає, що він неодноразово звертався до Кам`янської міської ради щодо вжиття заходів представницького характеру з метою захисту порушеного права комунальної власності територіальної громади міста на зазначене нерухоме майно. Втім, будь-яких заходів Дніпровською міською радою вжито не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (12-194гс19) вбачається:

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90458902 ).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пред`являючи вказаний позов прокурор зазначає, що на виконання рішення Кам`янської міської ради від 23.06.2017 №731-17/VII на підставі договору №1 про організацію та проведення аукціону від 23.12.2015 року укладеного між КП "ДЖО" та Товарною біржою "Європейська", останньою 05.04.2018 року проведено аукціон з продажу комунального майна - нежитлового приміщення (вбудоване приміщення №3), площею 58,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна реалізовано за 329315,10 грн. В той же день, між КП "ДЖО" та переможцем аукціону ОСОБА_1 укладено договів купівлі-продажу майна №0504/18/2 від 05.04.2018 року. Вказаний договір в порушення ст. 657 ЦК України не був нотаріально посвідчений, а отже є нікчемним в силу закону та таким, що не породжує жодних правових наслідків, крім його недійсності. Право власності у ОСОБА_1 не виникло та не підлягало державній реєстрації. Однак не зважаючи на це, на вказане приміщення державним реєстратором Скороход О.О., 13.06.2018 року було здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , без законних на те підстав, оскільки остання повинна була пересвідчитись, чи був договір купівлі- продажу нотаріально посвідчений, що нею зроблено не було. Таким чином державним реєстратором було грубо порушені вимоги ст.ст.9,10,18,5 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно", а тому такі рішення є незаконними. Вважає, що внаслідлок здійснення приватизації, на підставі нікчемного договору купівлі-продажу, було порушено державний інтерес, а тому вказаний об`єкт нерухомого майна повинен бути повернутий до територіальної громади м.Кам’янське в особі Кам’янської міської ради. З цих підстав, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для реалізазії прокурором конституційних повноважень з представництва інтересів держави у даній справі. Оскільки вищевказані обставини безумовно завдали значної шкоди інтересам Кам`янської територіальної громади та підриває матеріальну основу місцевого самоврядування.

Також посилалися, що норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які на думку прокуратури регулюють відповідні правовідносини є безпідставним, оскільки, зазначений закон втратив чинність на підставі Закону України від 18.01.2018 №2269-VII, тобто застосування наведеного закону з травня 2018 є не актуальним.

Щодо застосування ст.657 ЦК України, зазначили, що відповідно до ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно статті 15 Закону України «Про товарну біржу» договір, зареєстрований на товарній Біржі, не підлягає нотаріальному посвідченню, правочини на які посилається прокурор були зареєстровані належним чином у відповідності до зазначеного закону України і є діючим.

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У поданому позові, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" здійснення приватизації, на підставі нікчемного договору купівлі-продажу, вищевказані обставини безумовно завдали значної шкоди інтересам Кам`янської територіальної громади та підриває матеріальну основу місцевого самоврядування.

Наведене на думку прокурора, вказує на необхідність прокурорського втручання з метою захисту інтересів держави в особі Кам`янської міської ради.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок "передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Принципами місцевого самоврядування відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є у тому числі принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності. Відповідно до статей 10,16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.

За змістом статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

З документів доданих до позову не вбачається, який саме державний інтерес потребує прокурорського захисту в судовому порядку: захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо, як того вимагає чинне законодавство України (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99). Не вбачається, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави шляхом продажу об`єктів комунальної власності, кошти за які були перераховані до державного та місцевого бюджетів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кам`янська міська рада, може самостійно звернутися до суду у разі порушення їх прав.

Підстав для звернення керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області С. Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради з даною позовною заявою судом не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ст. ст. 260-261, ст. 353 ЦПК України, п. 15 п. п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області С. Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підпрємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна Біржа "Європейська" про витребування нежитлового приміщення - повернути прокуророві на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Лобарчук