Рішення № 97861621, 24.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

24.06.2021 Справа № 756/9469/16-ц

унікальний № 756/9469/16

провадження № 2/756/51/21

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Майбоженко А.М.,

секретаря - Одягайло Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.05.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» (далі - товариство) було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, згідно якого товариству була відкрита не відновлювана кредитна лінія з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 80 000 000 грн зі сплатою відсотків за користування такою лінією у розмірі 16% річних, в порядку, визначеному укладеним договором та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 31.12.2017 року.

Виконання вищевказаного договору забезпечувалось договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-1 від 31.10.2013, укладеного між АТ «Дельта Банк» та компанією «Бенезія Інвестментс Лімітед», договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-3 від 31.10.2013, укладеного між АТ «Дельта Банк» та «Ардо Істеблішмент Лімітед», договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-2 від 31.10.2013, укладеного між АТ «Дельта Банк» та «Мінола Трейдінг Лімітед», договором застави № НКЛ-2002859/S-3 від 22.01.2014, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс», договором поруки № П-2002859/3 від 31.07.2014, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 та договором поруки № П-2002859/4, укладеним 31.07.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» були укладені Договір поруки №П-2002859-7 від 25.06.2014 з ОСОБА_1 та Договір поруки №П-2002859-7 від 25.06.2014 з ОСОБА_2 .

Під час здійснення Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію AT «Дельта Банк» Кадировим В. В. перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначені договори поруки було віднесено до категорії нікчемних, з підстав того, що вони фактично укладені після запровадження особливого режиму контролю та визнання банку проблемним, а погашення заборгованості відбувалось з рахунку поручителів у проблемному банку й таке погашення відбувалось напряму, а не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України (далі - НБУ).

Посилаючись на наявність підстав вважати, що зазначені договори поруки мали на меті фактичне забезпечення активами банку (майновими правами за кредитним договором, договорами застави, поруки, право регресу за якими набув поручитель у відповідній сумі) грошових вимог до банку самих поручителів, які одночасно були кредиторами банку, ПАТ «Дельта Банк» просило визнати недійсними договори поруки, укладені між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та визнати відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права вимоги за Договором кредитної лінії № НКЛ - 2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс.

17.05.2018 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гладишенко М.І. поданий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у січні 2016 року на адресу ТОВ «Айбокс» надійшов лист-повідомлення про нікчемність правочинів від уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., в яких повідомлялось, що у відповідності до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою Фонду було здійснено перевірку оскаржуваних догорів поруки та виявлено, що дані договори є нікчемними.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ «Айбокс» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» звернулись з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправними дій та скасування рішення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2016 року заявлені позовні вимоги задоволено та визнано протиправними дії та скасовані рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними, зокрема, оскаржуваних в даній справі договорів поруки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року вищевказану постанову змінено та визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та № 3701 від 22.12.2015 щодо визнання нікчемними, зокрема оскаржуваних договорів поруки.

У вищевказаній постанові встановлено, що у уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для встановлення або вважати, що договори поруки є нікчемними або недійсними, оскільки відповідні правочини були укладені між сторонами на законних підставах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі № 910/3896/17 за позовом АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Айбокс» та Постановою Верховного суду від 12.04.2018 року у даній справі досліджено та встановлено обставини з приводу недійсності та нікчемності договорів поруки, в тому числі, які оскаржуються позивачем у даній справі.

Щодо твердження позивача про те, що списання грошових коштів з рахунків поручителів на позичковий рахунок ТОВ «Айбокс» повинно було здійснюватись через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, зазначив, що обмеження, встановлені постановою НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 року не стосуються укладання Договорів поруки, оскільки такі договори були укладені 25.06.2014 року.

17.09.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що скасування у судовому порядку повідомлення про нікчемність не спростовує факту нікчемності правочину, якщо він таким є в силу закону.

Зазначив, що недійсність договорів поруки від 25.06.2014 року на підставі ч. 1-3 ст. 203, 215, 216 та 236 ЦК України не була предметом розгляду в інших судових справах.

В судовому засіданні 22.10.2019 року судом допущено процесуальне правонаступництво та проведено заміну позивача у даній справі з АТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Геліос».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 вересня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859.

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитної лінії від 13 вересня 2013 року, кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а в сукупності - «Транші», та на умовах, визначених цим договором, у межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості - 64 000 000,00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 16 % річних, у порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 вересня 2016 року.

При цьому виконання договору кредитної лінії від 13 вересня 2013 року № НКЛ-2002859 забезпечувалось:

договором застави № НКЛ-2002859/S-2, укладеним 27 вересня 2013 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»;

договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-1, укладеним 31 жовтня 2013 року між АТ «Дельта Банк» та компанією «Бенезія Інвестментс Лімітед»;

договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-3, укладеним 31 жовтня 2013 року між АТ «Дельта Банк» та компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед»;

договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-2, укладеним 31 жовтня 2013 року між АТ «Дельта Банк» та компанією «Мінола Трейдінг Лімітед»;

договором застави № НКЛ-2002859/S-3, укладеним 22 січня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»;

договором поруки № П-2002859/3, укладеним 31 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 ;

договором поруки № П-2002859/4, укладеним 31 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» були укладені Договір поруки №П-2002859-7 від 25.06.2014 з ОСОБА_1 та Договір поруки №П-2002859-7 від 25.06.2014 з ОСОБА_2 . Зміст договорів є ідентичним.

Відповідно до пункту 1.1. договорів поруки поручитель - відповідач зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Айбокс» (позичальником) зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859, що укладений 13 вересня 2013 року між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 64 000 000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до договору кредиту, що укладені на дату укладання цього договору та/або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 вересня 2016 року включно або в термін, що вказаний в пункті 1.1. договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Згідно з пунктом 1.3. договорів поруки, у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у кредитора в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між позичальником та кредитором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повного виконання будь-яких зобов`язань поручителя перед кредитором за цим договором. При цьому сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення поручителя та/або позичальника в будь-якій формі.

Пунктом 2.1. договорів поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов`язання складає: погасити основну суму заборгованості за договором кредиту в сумах та в терміни, зазначені в договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені договором кредиту; сплатити інші витрати, пов`язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги.

Пунктом 2.1. договорів поруки передбачено, що відповідальність поручителя за цим договором не розповсюджується на будь-яке інше майно, в тому числі на кошти поручителя, які знаходяться на рахунках в інших банківських установах.

У підпунктах 3.1.1., 3.1.2. пункту 3.1. договорів поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний протягом одного банківського дня від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунок кредитора, зазначений в такій вимозі. У разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

У пункті 3.2. договорів поруки визначено, що поручитель має право: 3.2.1. попередивши письмово кредитора не пізніше як за п`ять банківських днів достроково виконати зобов`язання забезпечене порукою; 3.2.2. зворотної вимоги до позичальника в межах суми виконаного ним зобов`язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов`язанням.

Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. договорів поруки закріплено, що кредитор має право у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до меморіального ордеру від 04 лютого 2015 року № 9044288 проведено банківську операцію із призначенням платежу «оприбуткування застави згідно договору № П-2002859-8 від 25 червня 2014 року, за кредитним договором № НКЛ-2002859 від 13 вересня 2013 року».

Відповідно до меморіального ордеру від 04 лютого 2015 року № 9044411 проведено банківську операцію із призначенням платежу «оприбуткування застави згідно договору № П-2002859-7 від 25 червня 2014 року, за кредитним договором № НКЛ-2002859 від 13 вересня 2013 року».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно із яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02 жовтня 2015 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. по 02 жовтня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, вказаного Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно частини 4 цієї статті особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положення частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (частина третя статті 34 Закону).

Згідно з частиною п`ятою статті 34 Закону під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У силу частини першої статті 36 Закону з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).

У свою чергу, приписами частини другої статті 38 цього Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними у випадках, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно частини третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Судом встановлено, що спірні договори поруки було укладено 25 червня 2014 року, тобто до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було встановлено ряд обмежень у діяльності банку, а тому позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.

Крім того враховано, що дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання спірних у цій справі правочинів нікчемним були предметом розгляду у суді, за результатом якого було прийнято постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, яку було змінено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та викладено пункт другий резолютивної частини у іншій редакції: Визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та 3701 від 22 грудня 2015 року щодо визнання нікчемними, зокрема, договорів поруки, який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та AT «Дельта Банк».

Правочин є нікчемним відповідно до вимог закону, а не згідно з рішенням (наказом) банку, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18),.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 910/3896/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, зазначено, що порука це забезпечення основного зобов`язання, яким може бути оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов`язання, порука за своєю суттю не є таким зобов`язанням, за яким би здійснювалося відплатне відчуження, або передача майна. Судами не було встановлено обставини, за яких правочини, у тому числі й вказаний, є нікчемними. Вказано про відсутність правових підстав вважати, що договори поруки, у тому числі й вказаний, відносяться до оплатних договорів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня2019 року у цивільній справі № 755/1560/16-ц (провадження № 61-38539св18).

Суд також відхиляє доводи банку про наявність підстав для визнання спірного договору поруки нікчемним відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки умови правочину не містять зобов`язань банку щодо безоплатного відчуження майна, зобов`язань без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмови від власних майнових вимог, будь-яких зобов`язань банку, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим або прийняття банком зобов`язань (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що від імені банку оспорюваний правочин підписано одноособово головою Ради директорів Поповою О. Ю., яка не мала таких повноважень, оскільки не була уповноважена рішенням Ради директорів та у порушення пункту 6.5.12 статуту банку не дотримано правила двох підписів, є безпідставними.

Відповідно до розділу 6.5 статуту ПАТ «Дельта Банк» рада директорів є виконавчим органом банку та діє на підставі положення про раду директорів (пункти 6.5.1, 6.5.5).

Згідно з пунктом 6.5.10.1 статуту голова ради директорів без довіреності (доручення) представляє банк в усіх підприємствах, установах та організаціях як в Україні, так і за її межами, вчиняє правочини, укладає договори, угоди, видає довіреності, підписує будь-які документи та здійснює інші дії в межах своїх повноважень.

У підпункті 6.5.10.12 пункту 6.5.10 розділу 6.5 статуту визначено, що голова ради директорів здійснює інші функції за дорученням загальних зборів акціонерів, спостережної ради або ради директорів банку.

Відповідно до пункту 4.2 положення про раду директорів ПАТ «Дельта Банк» голова ради директорів має право без доручення (довіреності) діяти від імені банку відповідно до рішень ради директорів, в тому числі представляти інтереси банку, вчиняти правочини від імені банку, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові до виконання всіма працівниками банку.

Повноваження голови ради директорів, визначені в Положенні про раду директорів, не містять обмежень повноважень голови ради директорів на укладення договорів від імені банку (що визначено пунктом 6.5.10.1 статуту ПАТ «Дельта Банк») виключно відповідними рішеннями ради директорів.

Доводи позивача щодо порушення правила двох підписів при укладенні спірного правочину не підтверджені банком належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6.5.12 статуту банку встановлено правило двох підписів: будь-які правочини (у тому числі, але не виключно: договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії, тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється спостережною радою банку, від імені банку повинні бути підписані спільно головою ради директорів (або виконуючим обов`язки голови ради директорів) та особою, призначеною спостережною радою банку з поміж членів ради директорів банку або заступників голови ради директорів банку. Правочини та документи, зазначені в цьому пункті статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для банку виключно у випадку, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.

Проте, банком не було надано відомостей про конкретний перелік правочинів, що вимагають підпису двох осіб від імені банку.

Аналогічні правові висновки викладені у постанова Верховного Суду від 13.07.2020 (справа №753/13718/16-ц), від 14.08.2019 (справа №756/9470/16-ц).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Геліос" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тексті рішення ксладено 24.06.2021

Суддя А.М. Майбоженко