Рішення № 97845974, 10.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21858/19

Провадження №2/522/2948/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дітей; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

До суду 26.12.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу у колишнього подружжя є спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час подружнього життя проявилась різність характерів сторін, між ними істотно погіршилися відносини, постійно виникали сварки та непорозуміння, які призвели до того, що у них припинились фактичні подружні стосунки, сторони перестали вести спільне господарство. Після припинення шлюбних стосунків і розірвання шлюбу, діти залишились проживати з матір`ю. При цьому, незважаючи на причини припинення фактичних шлюбних стосунків, позивачка завжди з повагою ставилась до прав відповідача, ніколи не перешкоджала йому у реалізації прав стосовно дітей - він бачиться з дітьми коли має на це бажання. Позивачка неодноразово пропонувала відповідачу укласти нотаріально засвідчений договір про виховання та утримання дітей, щоб узаконити порядок, що ними склався з приводу дітей, але договір так і не був підписаний через те, що батьки не дійшли згоди по ключовим питанням договору. Таким чином, на сьогоднішній день ще й досі офіційно не вирішено питання про місце проживання дітей. Іноді між сторонами виникають спори з приводу місця проживання дітей, що і послугувало підставою для звернення до суду з цим позовом про визначення місця проживання дітей. Оскільки діти фактично проживають з матір`ю, мають все необхідне для життя, навчання і дозвілля, ОСОБА_3 навчається у сьомому «А» класі, а молодший син, ОСОБА_4 навчається у четвертому «Б» класі Малодолинської загальноосвітньої школи Чорноморської міської ради, позивачка прагне та може забезпечити дітям гідне виховання, освіту та добробут, але остаточне вирішення спору між батьками у порядку, визначеному чинним законодавством України, не вирішено, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та вважає, що визначення місця проживання дітей разом з нею буде в першу чергу відповідати інтересам дітей.

Лише 28.02.2020 року на неодноразові запити суду надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, якою зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 19.06.1987 року у АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 06.03.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого засіданні на 27.04.2020 року.

Разом із позовом представником позивача було подано клопотання про витребування доказів, а саме, просив зобов`язати орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області розглянути та надати суду висновок про визначення місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 12.03.2020 року у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дітей - відмовлено.

У підготовче засідання призначене на 27.04.2020 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 11.06.2020 року.

У підготовче засідання призначене на 11.06.2020 року ОСОБА_2 не з`явився, представником відповідача - Кудрінською Ю.Є. на електрону адресу суду надано клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чорноморської міської ради в Одеській області не з`явився, на електрону адресу суду надав заяву про перенесення судового засідання, у зв`язку з підготовкою висновку Органу опіки та піклування.

У підготовче засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С.Ю., проти відкладення розгляду справи не заперечував.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2020 року задоволено клопотання третьої особи, та відмовлено у клопотанні представника відповідача, визнавши неявку сторони відповідача неповажною, розгляд справи відкладено на 20.07.2020 року.

17.07.2020 року ОСОБА_2 надав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей ОМР, про визначення місця проживання дітей з ним.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Іллічівського міського суду Одеської області було розірвано 13.03.2018 року. Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2017 року діти почали проживати та проходити навчання в Словацькій Республіці. По можливості, ми з відповідачкою приїжджали та відвідувати дітей, в решту часу вони перебували з нянею, яка повністю забезпечувала їм необхідний догляд і увагу, контролювала процес навчання та інше. На протязі сумісного життя виявилась різність поглядів щодо побутових питань, ведення сумісного господарства, виховання дітей та їх розвитку. В результаті чого, сторони припинили подружні стосунки та почали жити окремо. Проте, діти продовжували постійно проживати у Словацькій Республіці, навчатися, займалися спортом та відвідували різні розвиваючими та навчальні програми. Дітям там дуже сподобалось, вони проживали у комфортних умовах на орендованої квартирі, разом з нянею. Школа, яку вони відвідували знаходилась на окремій території. Син ОСОБА_4 почав робити істотні успіхи в спорті, практично з самого дитинства він займався хокеєм, йому це дуже подобалося, та позивач докладав максимум зусиль для того, щоб він розвивався в цьому напрямку. Все йшло чудово до тих пір, поки відповідачка не прийняла рішення повернути дітей назад в Україну, чим позбавила їх гарних перспектив у навчанні, розвитку, заняттях спортом та позбавивши їх гідного майбутнього. Він намагався налагодити взаємини з відповідачкою і вибудувати комфортні відносини для обох сторін, не травмуючи при цьому психіку дітей, але, на жаль, ці спроби не привели до успіху. На теперішній час, діти проживають з матір`ю, але так складається ситуація, що позивач на протязі останнього року позбавлений спілкування зі старшим сином - ОСОБА_3 . Всі його спроби налагодити з ним спілкування залишилися марними. Незважаючи на той факт, що з молодшим сином - ОСОБА_4 він спілкується практично кожні вихідні, на жаль старшого сина він вже не бачив на протязі року та на який-небудь контакт син не виходить. На різні святкові дати, позивач передає для нього подарунки, але на жаль у відповідь майже не отримує слова подяки. У позивача складається таке відчуття, що мати дітей, постійно налаштовує проти нього та виконує різні маніпуляції, а діти, в силу свого віку, не розуміють такі речі. Він хвилюється за емоційний та психологічний стан своїх дітей та для нього дуже важливим є той факт, в яких умовах ростуть та розвиваються діти. Після спілкування з молодшим сином, позивач зрозумів, що він дуже шкодує проте, що у нього не має можливості займатися своїм улюбленим видом спорту - хокеєм та приймати участь у різних змаганнях, так як з самого раннього віку захопився цим видом спорту та дійсно досягав успіху. Позивач підтримував його у цьому напрямку та, незважаючи на те, що цей вид спорту потребує певних матеріальних розтрат, батько дитини з задоволенням допомагав йому у цьому. На протязі проживання дітей у Словаччині було більш перспектив розвитку по усім напрямкам, незважаючи на той факт, що це потребує певних затрат, він намагався надати своїм дітям можливість будь-яких перспектив та створити для них добрий старт для їх майбутнього. Також, позивач по мірі необхідності та за вимогою мати його дітей одразу привозив будь-яку допомогу у натуральному вигляді: продукти харчування, купляв речі для дітей, необхідні ліки та інше, але зі сторони відповідачки все одно постійно виникали певні незадоволення та претензії. Крім того, у старшого сина ОСОБА_3 є певні проблеми із зором та він потребує постійної уваги та спостереження лікарів, але він це не може проконтролювати, у зв`язку з тим, що відповідачка позбавила спілкування його зі старшим сином, оскільки останній повністю ігнорує його та зовсім не спілкується. Також, йому стало відомо, що у дітей знизилася їх успішність у школі, де вони навчаються, та цей факт теж його турбує. Діти безконтрольно та постійно мають необмежений доступ до різних гаджетів, що на його погляд наносить шкоду здоров`ю, руйнує їх дитячу психіку та порушує їх режим. Позивач вважає, що він змушений захистити своїх дітей від маніпуляцій відповідачки і створити самостійно їм сприятливі умови для життя, оскільки відповідачка зацікавлена в першу чергу не тільки в стабільній матеріальній підтримці дітей але і її самої, у зв`язку з чим звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами про визначення місця проживання дітей з ним, за адресою його фактичного міста проживання: АДРЕСА_2 . Він, як батько, вважає за необхідне виявляти турботу і опіку над своїми дітьми. Вважає, що їх фізичний і емоційний стан, а також розвиток дітей залежить від того, в якій атмосфері вони живуть і виховуються. Також зазначив, що відносини з матір`ю дітей не прості. Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо, він всіляко надавав матеріальну підтримку своїм дітям, брав участь в їх вихованні, проводив разом з ними час. Враховуючи той факт, що діти, постійно проживали і проходили навчання в Словацькій Республіці, по можливості він та відповідачка приїжджали та відвідували дітей, в решту часу діти перебували з нянею. На цьому ґрунті, у позивача почали виникати розбіжності і конфлікти з відповідачкою, вона почала налаштовувати дітей проти батька. Все це призвело до того, що на теперішній час відповідачка з дітьми проживає в м.Чорноморську, а він має можливість спілкуватися тільки з молодшим сином, ОСОБА_4 , який можливо в силу свого віку, або в силу особливостей характеру, не так сильно піддається впливу відповідачки. Старший син ОСОБА_3 на жаль взагалі не виходить на контакт, протягом року, вони практично не спілкуються, не дивлячись на те, що з боку батька було докладено максимум зусиль: були спроби поговорити, зустрітися, купувалися подарунки. На даний момент діти перестали ходити на додаткові заняття, розвиватися, займатися регулярно спортом, його це дуже засмучує і він не можу байдуже ставитися до цього. Більш того, з огляду на той факт, що він проживає в м.Одесі, для молодшого сина ОСОБА_4 , тут є можливість продовжувати тренування з хокею, які так йому подобаються, однак, мати свідомо позбавляє сина такої можливості. З огляду на те, що тренування вимагають регулярності і певного графіка відвідування, вважає, що для сина було б дуже зручно продовжувати розвиватися в цьому напрямку, проживаючи з батьком в м.Одесі, тому що проживаючи з відповідачем в м.Чорноморську, такої можливості у нього немає. Також, позивач вважає, що діти, повинні проживати разом, для формування у них правильних звичок, традицій у вихованні, культури і придбання правильних чоловічих навичок. Після проживання з відповідачкою, позивач не вбачає певної позитивної динаміки в розвитку дітей, а для хлопчиків дуже важливо розвиток фізичного і духовного стану. Також він не заперечує, щоб діти проводили час і з відповідачкою, так як в першу чергу вона є їх рідною матір`ю, жіночої турботи і уваги вони теж потребують. Зазначив, що позовні вимоги, в частині встановлення місця проживання дітей з батьком, засновані виключно на бажанні бути поруч зі своїми дітьми, займатися їх вихованням, розвитком і створити їм більш сприятливі умови для реалізації їх планів на майбутнє.

У підготовче засідання призначене на 20.07.2020 року з`явилася представник ОСОБА_2 - адвокат Кудрінська Ю.Є., просила поновити строк та прийняти зустрічну позовну заяву.

У підготовче засідання з`явився ОСОБА_2 , підтримав клопотання адвоката Кудрінської Ю.С. та просив прийняту зустрічний позов.

У підготовче засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С.Ю., заперечував проти прийняття зустрічного позову, зазначивши, що відповідачем пропущено строки для його подачі.

У підготовче засідання представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чорноморської міської ради в Одеській області не з`явився, на електрону адресу суду надав заяву про перенесення судового засідання, у зв`язку з підготовкою висновку Органу опіки та піклування.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2020 року поновлено строк на подачу зустрічного позову та прийнято зустрічний позов, розгляд справи відкладено на 05.10.2020 року.

30.07.2020 року на адресу суду надійшов Висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування від 20.07.2020 року про встановлення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого на підставі ст.19, 160, 161 СК України, рішення Комісії з питань захисту прав дитини від 15.07.2020 року виконавчий комітет Чорноморської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне, враховуючи що малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають бажання та на даний час проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 , де для них створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку, визначити місце проживання дітей з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

06.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву, в якому остання просила у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позов є безпідставним, необґрунтованим та не доведеним, обставини зазначені у позові не відповідають дійсності, оскільки, по-перше, позивач звинувачує відповідача щодо маніпуляцій та налаштуванням дітей проти нього, зазначена інформація не відповідає дійсності. Позивач є імпульсивною людиною, дуже часто проявляє свою агресію на дітей, саме від дій позивача, діти не проявляють бажання спілкуватись з ним. По-друге, обставини проживання дітей у Словацькій республіці жодного відношення до підстав подальшого визначення місця проживання дітей не мають. Позивач вводить суд в оману зазначаючи те, що лише він самостійно займався утриманням дітей, зазначене не відповідає дійсності, оскільки на протязі навчання дітей у Словаччині утриманням дітей батьки займались спільно, позивач брав на себе витрати на проживання, а відповідач на навчання, харчування, тощо. Іноді грошові кошти надавались відповідачу, і він перераховував їх до Словаччини. По-третє, позивач у позові зазначає про своє ставлення до дітей, зазначає про свою повноцінну готовність матеріального забезпечення щодо належного утримання дітей, зазначене знову не відповідає дійсності, оскільки у своєму відзиві по справі № 522/18447/19 щодо стягнення аліментів, позивач зазначив, що спроможній сплачувати лише на утримання дітей - 1 109,00 грн., що повністю спростовує його позицію по зустрічному позову. По-четверте, позивач зазначає, що у дітей знизилась успішність у школі, що діти мають проблеми з навчанням, зазначена інформація знову не відповідає дійсності та спростовується довідкою директора Малодолинівської ЗОШ ЧМР Одеської області О.В. Сермак, в якій зазначено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успішно закінчили навчальний 2019-2020 рік. Заборгованість з навчальних дисциплін відсутня. По-п`яте, згідно Висновку виконавчого комітету Черноморської міської ради Одеської області, як органу опіки та піклування, вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю. На засіданні був присутній син ОСОБА_3 , який зазначив про своє бажання проживати з матір`ю. Тобто, жодних обставин, що проживання дітей з позивачем буде краще ніж з матір`ю, не встановлено на засідання органу опіки. По-шосте, якщо проаналізувати докази, на які посилається позивач, можливо зробити єдиний висновок, що жодний зазначений у зустрічній позовній заяві негативний момент, в дійсності не знаходить свого підтвердження, а всі звинувачення відносно відповідача є надуманими. По-сьоме, дійсна мета позивача вказує лише на відверте небажання сплачувати аліменти дітям, а не є проявом його піклування та переживання за долю своїх дітей. Вважає, що звернення до суду з зустрічним позовом є спробою уникнути сплати аліментів на дітей.

У підготовче засідання призначене на 05.10.2020 року з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С.Ю., позов ОСОБА_1 підтримав, заявив клопотання про закриття провадження в частині визначення місця проживання ОСОБА_4 , оскільки дитині виповнилося 14 років. Проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

У підготовче засідання з`явився ОСОБА_2 та адвокат Кудрінська Ю.Є., позов ОСОБА_1 не визнали, зустрічний позов підтримали. Також зазначили, що не отримали відзив на зустрічний позов та висновок Органу опіки та піклування, у зв`язку з чим заперечували проти закриття підготовчого засідання, просили розгляд справи відкласти.

У підготовче засідання представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чорноморської міської ради в Одеській області не з`явився, в матеріалах справи міститься висновок Органу опіки та піклування від 20.07.2020 року.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 08.12.2020 року.

У судове засідання призначене на 08.12.2020 року ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Справу просила розглядати за її відсутністю та відсутністю її представника.

У судове засіданні ОСОБА_2 не з`явився, 07.12.2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кудрінська Ю.Є. надала суду письмові пояснення до правової позиції у зустрічному позові.

Розгляд справи відкладено на 04.03.2021 року.

02.03.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С.Ю. надав суду письмові пояснення щодо пояснень ОСОБА_2 до його правової позиції за зустрічним позовом, в яких просив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 та визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Також просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість судових витрат у розмірі 6 052,60 грн., що складається з витрат на правову допомогу - 4 900,00 грн. та судового збору - 1 152,60 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити у повному обсязі.

В поясненнях зазначено, що додаткове обґрунтування правової позиції позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом є безпідставним, необґрунтованим, документ містить перекручування фактів та вибірковий підхід до наявних доказів у справі, ОСОБА_2 зроблено невірний аналіз наявних доказів та взагалі проігноровано думку дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Позивач за зустрічним позовом, взагалі ігнорує думку дітей та фактично просить суд примусити дітей проживати разом з ним, проти їх волі та їх особистого бажання, таке ставлення до дітей є неприпустимим, протиправним. Посилання на неприховану маніпуляцію, налаштування дітей з боку ОСОБА_1 є голослівними, безпідставним та недоведеними, жодного доказу на підтвердження таких звинувачень з боку ОСОБА_2 не надано.

У судове засідання призначене на 04.03.2021 року з`явилися ОСОБА_2 та представник - адвокат Кудринська Ю.Є., яка запропонувала ОСОБА_1 вирішити даний спір мирним шляхом.

У судове засідання з`явилася ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти вирішення спору мирним шляхом відмовилася та пояснила, що ОСОБА_2 побив старшого сина, у зв`язку з чим вона була змушена забрати дітей зі Словаччини у 2018 році, про що є пояснення самого сина ОСОБА_3 . Відповідач не один раз відносно дітей чинив психологічний і фізичний вплив. Вона з відповідачем намагалася досягнути домовленості щодо місця проживання та виховання дітей, але усі спроби залишилися марними. Вважає, що діти повинні проживати разом, не можливо, щоб вони між собою жили окремо. Зазначила, що син ОСОБА_3 бажає жити разом з мамою, тому що у нього погані стосунки з батьком, а син ОСОБА_4 також бажає жити разом з нею, хоча йому діставалося від батька менше ніж ОСОБА_3 . Сини проживають разом з нею, просила суд визначити їх місце проживання разом з нею, також просила врахувати думку самих дітей. Проти зустрічного позову заперечувала, просила у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Пояснила, що на теперішній час сама виховую дітей, старший син ОСОБА_3 боїться батька, але це не є проблемою. Вона не проти, щоб син ОСОБА_4 займався хокеєм, але проти, щоб він сам їздив маршруткою. Зазначила, що відповідач має допомагати їй, у зв`язку з чим вважає, що він повинен возити вина на тренування.

У судовому засідання ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав, та пояснив, що дітей він ніколи не бив. Коли вона приїхала до Словаччини та зазначила, що він побив сина ОСОБА_3 , він запропонував їй звернутися до поліції, але вона цього не зробила, так як на це не було підстав. Зазначив, що позивачка настроює дітей проти нього. Пояснив, що діти його не бояться, з молодшим сином він взагалі часто спілкується. Інтереси дітей завжди враховувалися, а саме, хто чим хотів займатися, він завжди їх підтримував, особливо молодшого сина, який з малку мріяв про хокей та цим видом спорту займайся тривалий час. Але мати у м.Чорноморську йому не може надати йому таку можливість, а у м.Одесі така можливість є. Пояснив, що примусово забирати дітей не збирається. Вважає, що пояснення дітей, які є в матеріалах справи, були надані ними в її присутності та тому, що вони з нею проживають, вважає їх необ`єктивними. Старший син уникає від зустрічі з ним, хоча на протязі 1,5 роки намагався з ним зустрітися та поговорити. А з молодшим сином він спілкується часто, два-три рази на місяць, разом проводять час.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Кудринська О.О. заперечувала проти позову ОСОБА_1 , зазначивши, що батькові важливо, в яких умовах ростуть та розвиваються його діти. ОСОБА_4 шкодує, що в нього немає можливості займатися улюбленим видом спорту - хокеєм. В Словаччині батько повністю забезпечував дітей. Зазначив, що у мати дітей упереджене ставлення до відповідача, у зв`язку з чим діти позбавлені займатися своїми улюбленими справами. ОСОБА_2 надавав дітям допомогу, проте позивачка все одно була незадоволена, він навіть не звертав на це уваги. В квартирі відповідачем створені всі умови для проживання його дітей. Просив задовольнити зустрічний позов.

У судове засідання з`явився представник служби у справах дітей ОМР - Кіташевський А.А., зазначив, що більше схиляється до позову ОСОБА_1 .

Представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

По справі оголошено перерву до 24.03.2021 року з метою запрошення дітей у судове засідання для вислуховування їх думки.

23.03.2021 року ОСОБА_2 надав суду пояснення по справі, в яких просив прийняти рішення, беручи до уваги рівні права батьків, та врахувати інтереси дітей.

У судове засідання призначене на 24.03.2021 року з`явилися сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представники - адвокат Тищенко С.Ю. та адвокат Кудрінська Ю.Є., представник 3-ої особи - Кіташевський А.А.

В судовому засіданні надав свої пояснення неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що бажає жити з матір`ю. Також пояснив, що більш ніж рік тому вони жили з батьком у Словаччині на протязі 3 років, потім уїхали та почали жити з мамою. В поясненнях зазначив, що у Словаччині йому було погано, діти у школі над ним знущалися, а батько знущався над ним вдома, бив, у зв`язку з чим він попросив маму забрати його, з тих пір не хочу з ним бачитися. Батько агресивно до нього ставився за будь-які провини. Батько висловлював розумні речі, але сам їх не дотримувався.

У судовому надав пояснення малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що любить свою маму, хоче з нею та з братом жити разом. Також любить і батька, але вважає, що жити хоче з мамою. В Словаччині вони жили з батьком, іноді з нянею, йому там подобалося, в нього там було багато друзів, він відвідував спортивний клас по хокею. Потім ОСОБА_3 написав матері і вона їх забрала. Тут йому теж подобається, він також має багато друзів. Він бачиться з батьком у неділю. Йому подобається малювати, він відвідує художню школу, додатково займається англійською мовою.

По справі оголошено перерву до 10.06.2021 року.

У судове засідання призначене на 10.06.2021 року з`явилася ОСОБА_1 , позов підтримала, просила суд залишити дітей проживати разом з нею.

У судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С.Ю., позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Просив врахувати думку дітей. Також просив стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у розмірі 4 900,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Просив задовольни зустрічний позов та визначити місце проживання дітей разом з ним. Зазначив, що сину ОСОБА_4 він може дати те, що йому подобається, те, про що він мріє та може займатися все своє життя.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Кудрінська Ю.Є. у судовому засіданні просила у первісному позові відмовити, зустрічний позов просила задовольнити. Зазначив, що у батька з сином ОСОБА_4 близький контакт, а спілкування тільки у вихідні дня недостатньо.

Представник служби у справах дітей ОМР Кіташевський А.А. щодо визначення місця проживання дітей залишив на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дійшов наступних висновків.

Сторони по справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 22.04.2006 року Цетральним відділом реєстрації актів шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім`ї, актовий запис №524.

Згідно матеріалів справи, сторони мають спільних дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 06.09.2006 року (а.с.15), та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.06.2010 року (а.с.14).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.03.2018 року по справі №501/217/16 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.31).

Відповідно до акту проживання від 18.12.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її неповнолітні сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Акт складено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , посвідчено Грабовською Л.М. (а.с.27).

Водночас, відповідно до характеристик від 24.12.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.28, 29).

Враховуючи викладене, між сторонами існує спір з приводу місця проживання дітей.

Як на підставу позовних вимог обидві сторони посилаються на положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Судом встановлено, що обидва сини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент прийняття рішення досягли десяти років, тому на підставі положень ст.160 СК України їх місце проживання визначається за спільною згодою батьків та самих дітей.

За правилом ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні позивачка та її представник пояснили, що після розірвання між сторонами шлюбу у 2018 року, діти залишилися проживати з матір`ю. З липня 2017 року діти почали проживати та проходити навчання в Словацькій Республіці. Періодично вони проживали з батьком, в решту часу з нянею. Вона приїжджала та відвідувала дітей, забезпечувала усім необхідним. У 2019 році за проханням сина ОСОБА_3 , позивачка забрала дітей зі Словаччини та до теперішнього часу діти проживають разом з нею у АДРЕСА_3 Матеріально-побутові умови проживання матері задовільні, згідно Акту обстеження умов проживання квартира з усіма зручностями, об лаштована меблями та побутовою технікою, у дітей окремі кімнати, ліжка, стіл для занять, кімнати об лаштовані відповідно до віку та потреб дітей. Згідно довідок про встановлення думки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо визначення місця проживання, діти бажають проживати разом з матір`ю. ОСОБА_1 та її представник зауважили, що у питанні визначення місця проживання дітей перш за все враховує думку та бажання самих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачка заперечує проти проживання синів з відповідачем, оскільки останній бив та ображав дітей, у 2019 році син ОСОБА_3 зателефонував їй та вона приїхала та забрала дітей до м.Чорноморськ. Вона не створює перешкод дітям у спілкуванні з батьком, але з батьком спілкується лише ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з батьком ніяких стосунків не підтримує, коли він дзвонить, дитина не бажає з ним розмовляти, так як батько до нього погано ставився, а він в свою чергу дуже на батька образився. Діти висловили своє бажання проживати з матір`ю. Позивачка та представник просять при вирішенні спору врахувати висновок виконавчого комітету Чорноморського комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування від 20.07.2020 року, яким встановлена доцільність проживання дітей з матір`ю.

На підтвердження первісних позовних вимог позивачкою ОСОБА_1 надані та судом досліджені письмові докази, а саме:

- Акт про проживання від 18.12.2019 року, з якої вбачається, що позивачка ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають в АДРЕСА_3 з 26.11.2019 року по теперішній час (а.с.27);

- копія договору купівлі-продажу від 26.11.2019 року квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 91,0 кв.м, житловою 46,6 кв.м, з якого вбачається, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 (а.с.18-21);

- характеристика на ОСОБА_3 , учня 7-А класу Малодолинської ЗОШ І-Ш ступенів Чорноморської міської ради, яка складена класним керівником ОСОБА_15 та директором школи ОСОБА_16 , якій зазначено, що ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю. Мати дитини приділяє належну увагу вихованню, постійно підтримує зв`язок зі школою, цікавиться успіхами сина, систематично відвідує батьківські збори. Класний керівник з батьком дитини не знайома, успіхами дитини батько не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с.28);

- характеристика на ОСОБА_4 , учня 4-Б класу Малодолинської ЗОШ І-Ш ступенів Чорноморської міської ради, яка складена класним керівником ОСОБА_17 та директором школи ОСОБА_16 , якій зазначено, що ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю. Мати дитини приділяє належну увагу вихованню, допомагає класному керівнику, бере активну участь у громадському житті класу, систематично відвідує батьківські збори. Батько дититни не цікавиться успіхами сина, школу не відвідує (а.с.29);

- характеристика, складена сусідами позивачки від 24.12.2019 року, про проживання дітей з позивачкою (а.с.30);

- довідка Малодолинської ЗОШ І-Ш ступенів Чорноморської міської ради від 23.07.2020 року про рівень успішності дітей: ОСОБА_3 , учня 7-А класу, та ОСОБА_4 , учня 4-Б класу (а.с.112);

- довідка служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про встановлення думки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення місця проживання (а.с.89);

- довідка служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про встановлення думки малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо визначення місця проживання (а.с.88);

- акт обстеження умов проживання дітей, складений головним спеціалістом служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Лісіциною О.М. (а.с.85);

- висновок оцінки потреб сім`ї (а.с.86-87).

В якості заперечень проти первісного позову та на підтвердження зустрічних позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 надані та судом досліджені наступні письмові докази:

- копія заяви ОСОБА_18 , посвідчена 15.04.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О., в якій зазначено, що між ним та ОСОБА_2 укладено договір позички щодо безоплатного користування належною йому квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 строком на 3 роки (а.с.64);

-характеристика з місця проживання на ОСОБА_2 , складена сусідами відповідача (а.с.65);

- медична довідка КНП «ЦПМСД №2» щодо стану здоров`я ОСОБА_2 (а.с.66).

За правилами ч.ч.4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно Висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування від 20.07.2020 року №1-17-402 «Про встановлення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », рішенням Комісії з питань захисту прав дитини від 15.07.2020 року вважає за доцільне, визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також зазначено, що при розгляді даного питання враховано думку малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають бажання та на даний час проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 , де для них створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку.

Як зазначено у мотивувальній частині висновку, враховуючи вимоги законодавства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Комісії з питань захисту прав дитини 15.07.2020 року, на якому він підтвердив, що бажає проживати з матір`ю.

Суд наголошує, що існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ст.51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї (ч.6 ст.7 СК України).

Згідно ч.ч.7, 8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27.09.1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.9 Конвенції про права дитини держава повинна забезпечувати, щоб дитина не розлучалась з батьками проти її бажанню.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Таким чином, законодавством визначена рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини та, відповідно, рівність прав та обов`язків дитини щодо батьків; те, що визначальну роль при вирішенні питань про місце проживання дітей з одним з батьків повинні відігравати найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Вони зобов`язані піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіті, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками.

Згідно із ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до положень ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009 року).У п. 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden від 27.11.1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

При вирішенні спору суд, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, бере до уваги правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 року по справі № 402/428/16-ц.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 716/591/19.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України.

З наведеного вище, суд вважає первісний позов законним, обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей і підлягає задоволенню, а зустрічний позов - є недоведеним, при цьому суд бере до уваги ставлення батька до своїх дітей, який їх любить, забезпечує їх, та бажає щоб діти розвивались, його матеріальну можливість створити сприятливі умови щодо заняття спортом, та бажання дітей проживати разом з мамою, яка створила їм добрі умови для їх проживання та розвитку, напружені стосунки старшого сина з батьком. У такому випадку суд вважає що найкращим інтересам дітей відповідатиме їх спільне проживання з матір`ю.

Щодо стягнення судових витрат, суд прийшов до наступного.

Представник позивачки адвокат Тищенко С.Ю. у позовній заяві та письмових поясненнях щодо пояснень ОСОБА_2 до його правової позиції за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача на користь позивачки вартість судових витрат у розмірі 6 052,60 грн., що складаються з витрат на правову допомогу - 4 900,00 грн. та судового збору - 1 152,60 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Проте, представником ОСОБА_1 - адвокатом Тищенко С.Ю. суду було надано та в матеріалах справи міститься лише ордер серії ОД №261327. Договір про надання правової допомоги та розрахунок послуг за надання правової допомоги на зазначену суму представником позивачки суду не було надано.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.94 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ознайомившись з вимогою стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 4 900,00 грн., суд приходить до висновку, що останні не знайшли свого належного підтвердження. Таким чином, на підставі викладено, суд вбачає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, та враховуючи, що позивачкою було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 152,60,00 грн., тому сума сплаченого судового збору в зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.3, 6, 19, 141, 160, 161, 171 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини, ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 133, 141, 212, ст.223, 241, ст.247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1152, 60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві гривень 60 копійок).

В іншій частині позову ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 22.06.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.