Вирок № 97840340, 23.06.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/209/21

провадження №1-кп/136/21/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець обвинувальний акт та Угоду про визнання винуватості від 27.01.2021, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020060000004 від 10.01.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні має 2 неповнолітні дитини, офіційно непрацюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення

прокурора Міхаілідіса М.В.,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Кокота М.О.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, діючи упродовж грудня 2020 року, надав не менше 5 (п`яти) разів приміщення веранди житлового будинку, у якому проживає із сім`єю, що розташоване по АДРЕСА_1 , для вживання наркотичного засобу - канабісу, своєму братові ОСОБА_2 та товаришу ОСОБА_3 , які останні принесли із собою та вживали його шляхом куріння за допомогою саморобного пристрою, який складається із металевого бідона та вставленої деформованої у нижній частині полімерної пляшки типу «бульбулятор» та який зберігався за вищевказаною адресою у строк до 13.01.2021.

Такі умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 317 КК України, як надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.

Крім того, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, достовірно знаючи, що канабіс є наркотичним засобом, обіг якого заборонено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, пов`язаних з порушенням правил обігу наркотичних засобів, в порушення ст. 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1995 та ст. З Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними» від 15.02.1995, діючи умисно, незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб канабіс, масою 8,04 г. у перерахунку на висушену речовину, по місцю свого проживання, яке розташовано по АДРЕСА_1 на горищі будинку серед сіна у строк до 13.01.2021 з метою особистого вживання шляхом куріння.

Такі умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Разом з обвинувальним актом до суду подано Угоду про визнання винуватості укладену 27.01.2021 начальником Липовецького відділу Немирівської місцевої прокуратури Міхаілідісом М.В., та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі його захисника Кокота О.Г.

Згідно умов даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, ОСОБА_1 , у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також сторони узгодили покарання, яке повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення ОСОБА_1 , а саме: за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Також між сторонами узгоджено можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, згідно ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому в присутності його захисника.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Таким чином, приймаючи до уваги об`єктивно встановлені обставини, суд вважає, що діяння у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , мали місце, а саме: надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, а отже його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.317 КК України та незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, дії кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України.

Судом також враховано, що ОСОБА_1 раніше судимий згідно вироку Піщанського районного суду Вінницької області від 24.04.2013, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.01.2016 звільненого умовно-достроково від відбування покарання на залишок не відбутого строку на 4 місяці 17 днів; за місцем проживання характеризується з негативної сторони, одружений, неодноразово знаходився в стані алкогольного сп`яніння, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, на обліку в лікаря психіатра та наркологічному кабінеті не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Переконавшись, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами цієї угоди виду та міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про долю речових доказів та процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.

У ході досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.12, 65-67, 70, 75, 76, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, ст. 314, 368, 370, 374, 376, 394, 468, 469, 472-476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27.01.2021 між начальником Липовецького відділу Немирівської місцевої прокуратури Міхаілідісом М.В., та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі його захисника Кокота О.Г. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020060000004 від 10.01.2021.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27.01.2021 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.п. 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_1 обов"язки на протязі іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: саморобний пристрій для куріння, наркотичний засіб канабіс, масою 8,04 г. у перерахунку на висушену речовину -знищити.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Суддя Д. Т. Кривенко