Вирок № 97840317, 23.06.2021, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа №133/846/21

Вирок

Іменем України

23.06.21

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.Г.,

прокурора Бридька А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Бондарчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020170000726 від 13.11.2020, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця смт. Летичів, Летичівського району, Хмельницької області, ромської національності, громадянина України, не одруженого, з освіта неповна середня, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 12.10.2016 Любашівським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, переслідуючи мету уникнути відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 12.11.2020, близько13:00 год., перебуваючи в службовому приміщенні СП «Махнівка», що знаходиться в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, висловив пропозицію службовій особі - інспектору взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанту поліції Господарчуку Миколі Сергійовичу про надання неправомірної вигоди, та близько 13:17 год. 12.11.2020, передав неправомірну вигоду в сумі 400 гривень двома купюрами з серійними номерами УА 5208295 та СН 7432712 за непритягнення його до адміністративної відповідальності за таких обставин.

Так, інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Господарчуком Миколою Сергійовичем, який згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, посада якого згідно з п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну службу» відноситься до посад категорії «В», відповідно до Дислокації сил та засобів роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області в складі автопатруля «Юнкер-1002», здійснював несення служби на СП «Махнівка», що знаходиться в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області.

В ході несення служби, 12.11.2020, близько 13:00 год., ОСОБА_2 на СП «Махнівка». в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, на підставі ст. ст. 31, 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який допустив порушення Правил дорожнього руху України, передбачених ст. ст. 126, 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керуванням таким транспортним засобом та керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У подальшому, ОСОБА_1 у момент, коли лейтенантом поліції ОСОБА_3 на підставі ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 5 ч. 2 розділу 1 та розділу 9 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, складались матеріали про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що працівник поліції є службовою особою, яка згідно зі ст. 222 КУпАП, уповноважена на розгляд справи за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП та накладення стягнення шляхом винесення постанов чи складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності та маючи намір скласти на останнього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, не звертаючи уваги на попередження лейтенанта поліції ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи умисно, запропонував вказаному працівнику поліції грошові кошти в сумі 400 гривень, поклавши їх у документ та передаючи йому, тим самим висловивши пропозицію про надання неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 400 гривень двома купюрами з серійними номерами УА 5208295 та СН 7432712.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті; зазначив, що він зробив для себе висновки, запевнив, що у подальшому ним подібних дій вчинятись не буде, просив суд суворо його не карати.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Бондарчука В.І., суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_1 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, його дії кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

Згідно з довідки-характеристики, виданої ст. ДОП сектору превенції Бердичівського відділу поліції майором поліції Л.Мовчаном, ОСОБА_1 за місцем свого проживання

характеризується з посередньої сторони, до створення конфліктних ситуацій не схильний, заяв та повідомлень щодо нього від мешканців м. бердичева до поліції не надходило, станом на 18.11.2020 він до адміністративної відповідальності не притягувався.

Відповідно до довідки КНП "Бердичівська міська лікарня" від 18.11.2020 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З вимоги про судимість від 16.11.2020 № 15339/219 та копії вироку Любашівського районного суду Одеської області від 12.10.2016 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, звільнився з місць позбавлення волі 17.12.2019, повністю відбувши покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив умисний корупційний злочин середньої тяжкості.

Суд критично ставиться до висновку органу пробації, що міститься у матеріалах справи, за змістом якого ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства як середній, оскільки такий висновок зроблений за відсутності проведення опитування ОСОБА_1 .. Відомості щодо такої відмови від опитування містяться у самому висновку, однак доказів такої відмови до суду надано не було, а сам ОСОБА_1 заперечує цей факт, зазначає, що з вимогою щодо проведенні його опитування або бесіди з ним до нього не звертались.

Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України , обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів, оскільки останнім вчинено умисний злочин в період непогашених та не знятих судимостей за вчинення інших умисних злочинів, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 185, 395 КК України, що підтверджується копією вироку Любашівського районного суду Одеської області від 12.10.2016 та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки, на думку суду, саме вказаний стан впливав на вчинення злочину, був обставиною, що спричинила злочинну поведінку особи.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді штрафу, оскільки, на думку суду, таке покарання буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Враховуючи майновий стан ОСОБА_1 , який пояснив, що звільнився з попередньої роботи, лише нещодавно знайшов нову роботу, суд вбачає наявність об`єктивних факторів, які ускладнюють виконання судового рішення, тому вважає можливим розстрочити сплату штрафу із розстрочкою на десять місяців рівними частинами, які мають сплачуватись щомісяця.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до положень статті 100 КПК України.

Витрати по проведенню судових експертиз відсутні.

Підстав для застосування забобіжного заходу щодо ОСОБА_1 суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 65 67, 369 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1100 (одна тисяча сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу в розмірі 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) рівними частинами на строк десять місяців, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень щомісячно в строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. Згідно з ч. 4 ст. 26 КВК України у разі несплати ним чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12020020170000726 від 13.11.2020, а саме:

дві грошові купюри номіналом по 200 гривень з серійними номерами У А 5208295 та СН 7432712, передані на зберігання в індивідуальний сейф № 19, який знаходиться в АБ «Укргазбанк», що за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вул. Грушевського, 68, код за ЄДРПОУ 23697280 – конфіскувати в дохід держави; DVD-R диск з відеозаписами вилучених з Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП, який вівся за допомогою нагрудного реєстратора поліцейського, інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_3 під час несення ним служби 12.11.2020 на СП «Махнівка» в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, і який приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя Н.О. Пєтухова

Дата документу 23.06.2021