Рішення № 97825705, 22.06.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/721/21

Номер провадження № 2/220/317/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в см. Велика Новосілка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в сумі 13453,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 13.02.2010 року. При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ч. 1 ЦК України. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 12.02.2010 р. відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3900,000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, то банк керується п. 3.2., 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменьшення) за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте, відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 08.04.2021 р. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 15663,71 грн., яка складається з наступних сум: 3618,14 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 00,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 3618,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9335,83 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2709,74 грн. - нарахована пеня; 00,00 грн. - нараховано комісії. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, і кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13453,97 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 3618,14 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 9335,83 грн.; заборгованість за пенею в сумі 500,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14.05.2021 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач та її представник в судове засідання також не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходило.

10.06.2021 р. до суду надійшла заява від представника позивача в якій він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що строк дії картки відповідача сплинув у січні 2018 року, останній платіж за карткою був 28.08.2014 р., до суду позивач звернувся 13.04.2021 р., тобто після спливу трьох років після останнього платежу та закінчення строку дії картки. В зв`язку з чим просить застосувати позовну давність до вимог як про стягнення тіла кредита так і стосовно вимог щодо стягнення відсотків за кредитним договором та відмовити у позові у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що 13.02.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 28).

До кредитного договору Банк додав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 29-35).

Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», та доданої до неї довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що підписана відповідачем, убачається, що Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із розміром базової процентної ставки 3,0 % на місяць (36% річних). Довідкою передбачена сплата штрафу за порушення строків платежів у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 29).

Відповідно до анкети-заяви, відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 28).

До кредитного договору позивач додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, який не містять підпису відповідача про ознайомлення із ними (а.с.30-35).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 13.02.2010 р., станом на 31.10.2020 року, відповідач має заборгованість за кредитом у сумі 408376,43 грн., з яких: 3618,14 грн. - заборгованості за тілом кредита, 398958,29 грн. - заборгованість за відсотками, 5800,00 грн. - нарахована пеня (а.с.18). Останній платіж відповідачем здійснено 28.08.2014 р. (поповнення картки). Також, дата останнього платежу, здійсненого відповідачем, підтверджується й випискою АТ «Комерційний банк Приватбанк» за картковим рахунком (а.с. 20-25). З даного документа вбачається, що після 28.08.2014 р. жодних коштів відповідач не вносив. Списання заборгованості відбувалось автоматично, але вказане не можна вважати діями відповідача, спрямованими на погашення заборгованості, оскільки вона не вчинені ним особисто, а вчинені у автоматичному режимі позивачем.

Також, на підтвердження позовних вимог позивачем надано довідку, що між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки: 41494374059668585, дата відкриття 12.12.2010 р., термін дії - 10/13; НОМЕР_1 , дата відкриття 26.10.2012 р., термін дії 10/16; НОМЕР_2 , дата відкриття 01.07.2014 р. з терміном дії 01/18 (а.с. 27).

Отже, між закінченням дії картки, відкритої 01.07.2014 р., який закінчився 01/18, та датою звернення до суду з даним позовом (24.04.2021 р.) минуло більше трьох років.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки сторони погодили строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім, у відповідача існував обов`язок повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловлену у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.

Проте, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які банк вважає невід`ємними частинами кредитного договору, відповідачем не підписані, а тому не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Позивачем надано суду відомості про рух коштів на банківських картках відповідача, та оцінюючи вказаний доказ, судом встановлено, що дата останнього платежу, здійсненого відповідачем є 28.08.2014 р. Також з даного документа вбачається, до після 28.08.2014 р. жодних коштів відповідач не вносив. Списання заборгованості відбувалось автоматично, але вказане не можна вважати діями відповідача, спрямованими на погашення заборгованості, оскільки вони не вчинені ним особисто, а вчинені у автоматичному режимі позивачем. Строк внесення чергового платежу, згідно умов договору, припадає на 25.09.2014 р. (до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати). Позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2021 р., що вбачається з штампу на конверті (а.с. 48).

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 дійшов висновку про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Оскільки відповідно до умов договору (термін дії картки) строк погашення кредиту настав у січні 2018 року із закінченням строку дії платіжної карти, а належних доказів того, що нова платіжна карта з подальшим строком дії надавалась відповідачу, банком не надано, то строк позовної давності почав збігати з 01.02.2018 року. Банк звернувся до суду із даним позовом лише 24.04.2021 року, тобто після спливу передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Отже, на момент звернення до суду позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач у заяві.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Під час розгляду справи знайшли підтвердження доводи позивача про те, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, у результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Водночас, позивач звернувся до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, що є самостійною підставною для відмови у позові.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, а саме судовий збір (а.с. 5), стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.06.2021 р.

Суддя О.М. Якішина