Рішення № 97819565, 01.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1367/21

В справі № 760/17632/20-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник А.О.

представника позивача- Новіцької І.Л.

відповідача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей`Кампус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей`Кампус» про визнання договору розірваним та зобов`язання здійснити перерахування витрат на утримання будинку та житлово-комунальних послуг, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 9 717, 88 гр. боргу по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком.

Посилається в позові на те, що між товариством та відповідачем, якому належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 80,10 кв.м., 28 серпня 2018 року був укладений Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відшкодування витрат на комунальні послуги № НОМЕР_1 .

Предметом Договору (п. 1.1. Договору) є надання Виконавцем та оплата Споживачем за нормативно встановленими тарифами послуг з утримання будинку (споруд) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (до моменту укладення Споживачем прямого Договору з постачальником ї відповідного виду послуг), послуг по санітарно - технічному обслуговуванню будинку і технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димових вентиляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло та електророзподільних мереж будинку, дезінфекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування будинку, аварійних послуг(24/7), підготовку будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, озеленення прибудинкової території будинку, полив зелених насаджень та ведення особового рахунку Споживача згідно умов цього Договору.

На момент укладення Договору розмір щомісячної плати за надані послуги становив 9,92 гр. з ПДВ за один кв. м., що складався:

- з тарифу з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8,22 гр. з ПДВ за один кв.м.;

- додаткової оплати послуг по охороні в розмірі 1,70 гр. за кв. м. з ПДВ.

В подальшому розмір щомісячної плати за надані Виконавцем послуги змінювався, оскільки додалась ціна послуги на вивіз сміття, а послуги з охорони будинку сплачувалися Споживачем безпосередньо охоронній організації, змінювався тариф, що відображено в щомісячних рахунках на сплату житлово-комунальних послуг за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2020 року.

Договір набирав чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 1-го року з дати підписання. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, цей Договір вважається щороку продовженим (п.7.1. Договору). Від відповідача не надходили такі заяви, тому Договір фактично продовжувався.

Протягом строку дії Договору відповідачу було надано послуги з утримання будинку та прибудинкової території належної якості, а тому останній зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 3.2.4 Договору Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, в розмірах визначених цим Договором, відповідно з чинним законодавством України.

Платежі за Договором вносяться Споживачем на поточний рахунок Виконавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, (п.2.5. Договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць п. 2.1. Договору).

В порушення умов договору з 01 січня 2019 року по 30 червня 2020 року відповідач не вносив плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 9 361, 99 гр. з урахуванням інфляційних збитків у розмірі 167,45 гр. та 3 % річних - 188,44 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач та його представник проти позову заперечували.

Представник відповідача надав до суду відзив, у якому зазначає, що відповідачем було сплачено за фактично надані послуги:

- 17 січня 2019 року - 393,19 гр. за житлово-комунальні послуги;

- 01 лютого 2019 року - 152.99 гр. за послуги охорони;

- 17 квітня 2019 року - 2,70 гр. за електроенергію;

- 25 квітня 2019 року - 152, 99 гр. за послуги охорони;

- 12 травня 2019 року - 305,98 гр. за житлово-комунальні послуги;

- 05 липня 2019 року - 152,99 гр. за послуги охорони.

Наданий позивачем розрахунок не містить інформації щодо тарифів, на підставі яких він здійснений, та не дає змоги встановити підстави проведених нарахувань та їх обґрунтованість.

Крім того, не містить у собі дати складання документа; не зазначені зміст та обсяги господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій; не вказані нормативно-правові акти, на підставі яких проводились нарахування і ціни/тарифи, встановлені цими актами.

Підставою для нарахування оплати за житлово-комунальні послуги та виникнення у відповідача зобов`язань по їх оплаті виникають з фактичного надання таких послуг і їх споживання.

Однак докази на підтвердження даних обставин, як то договори з постачальниками послуг, акти виконаних робіт, кошторис понесених витрат до суду не надано.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом і просить:

-визнати Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відшкодування витрат на комунальні послуги № НОМЕР_1 від 28 серпня 2018 року розірваним з 28 серпня 2019 року;

-зобов`язати ТОВ «Місто для людей «Кампус» здійснити перерахування витрат на утримання будинку та житлово-комунальних послуг за період з 28 серпня 2018 року до 28 серпня 2019 року.

Посилається на те, що з боку позивача мало місце істотне порушення умов укладеного між ними договору.

12 липня 2019 року, тобто більш ніж за місяць до завершення строку дії Договору, він звертався до позивача з письмовою заявою про відмову від продовження строку дії Договору та його розірвання у відповідності до п.п. 7.1. Договору.

15 липня 2019 року товариством було отримано зазначену заяву, однак рішення по заяві відповідачем прийнято не було.

Крім того, договір був укладений до моменту прийняття товариством будинку в управління для обслуговування та експлуатації.

Акт приймання-передачі був складений лише 03 грудня 2018 року і під час його приймання-передачі було назначено недоліки фізичного стану будинку та якості виконаних робіт, які значено у додатку №2 до вказаного Акту.

Забудовник - ТОВ «Стандарт Девелопмент» у гарантійному листі від 03 грудня 2018 року гарантував усунення недоліків до 29 березня 2019 року.

25 лютого 2019 року та 01 березня 2019 року він звертався до позивача із листами, в яких повідомляв про відсутність огороджень на лоджії його квартири, про часткову відсутність фасадної частини даху, внаслідок чого на перехожих падає будівельне сміття, про будівельні конструкції, які створюють отвори у стелі, а також про те, що забудовником не ведуться фасадні роботи.

Однак недоліки фізичного стану будинку та якості виконаних робіт не усунуті.

Зазначає, що деякі із послуг, які передбачені п.п. 1.1. Договору, взагалі не надавалися, а деякі послуги надавались неналежної якості.

28 серпня 2019 року Солом`янським РУ ГУ ДСНС України у м. Києві було складено Акт за результатами проведення позапланового державного нагляду щодо дотримання позивачем вимог законодавства техногенної та пожежної безпеки.

Перевіркою виявлено 17 порушень вимог законодавства. Зокрема, будинок не було забезпечено нормативною кількістю вогнегасників, система протипожежного захисту знаходиться в несправному стані і не утримується в постійній готовності та ін.

Також позивачем з грудня 2018 року нараховувалися кошти за обслуговування ліфтів, однак ліфти у будинку були введені в експлуатацію лише в травні 2019 року, що підтверджується відповідним актом.

Тобто, мало місце нарахування коштів за послуги, які не надавалися, що є порушенням умов п.п. 2.2. Договору, який передбачає внесення щомісячної плати за надані послуги.

Вважає, що позивачем було порушено умови п.п. 2.9. Договору, яким передбачено, що розмір щомісячної плати може змінюватися за згодою із Споживачем з урахуванням собівартості послуг та обсягу спожитих житлово-комунальних послуг за попередній розрахунковий період.

27 грудня 2019 року він направив на адресу позивача повідомлення про намір здійснення корегування тарифів на послуги із управління багатоквартирним будинком.

31 січня 2020 року у відповідь на вказане повідомлення позивач звернувся до нього із заявою, в якій не погодився із зміною тарифів.

Рішення про зміну тарифу було прийнято в односторонньому порядку, в порушення вимог ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Крім того, вважає,що позивачем було істотно порушено умови п.п. 3.1.4 Договору, згідно якого споживач має право вимагати від виконавця інформацію, яка стосується послуг, які надаються споживачу.

Так, 26 квітня 2019 року він звертався до товариства із проханням надати оригінали технічних паспортів на лічильники, які йому належать.

03 травня 2019 року звертався із листами про надання інформації про технічний стан будинку та внутрішньобудинкових систем; найменування юридичних та фізичних осіб, які займаються обслуговуванням систем будинку, з якими укладені договори; суму втрат на експлуатацію секцій будинку; підстави, на яких позивача було обрано керуючою компанією у будинку; плани евакуації із секцій будинку (оскільки вони були відсутні в будинку).

На його звернення позивач відповіді не надав.

Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що співвласники житлового будинку (в тому числі і відповідач) отримують послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також комунальні послуги на підставі укладених договорів.

Угода про розірвання договору між ними не укладалась.

Відсутні Акти, якими сторони засвідчили факти порушення виконавцем обов`язків за укладеним з відповідачем Договором відповідно до п. 3.1.10. Договору.

В наданих рахунках на сплату житлово-комунальних послуг чітко вказаний застосований тариф та період наданих послуг, детальний перелік наданих послуг, передбачений Додатком №1 до Договору.

Крім того, в кожному рахунку вказаний спосіб спілкування з компанією, що надає послуги, через особистий кабінет з указаними паролями.

Починаючи з січня 2020 року було вказано тариф у розмірі 5, 24 гр./кв. м.

Дана зміна була вимушеною у зв`язку із збільшенням оплати послуг підрядними компаніями. У будь-якому випадку підвищення тарифу відбулось в рамках вже узгодженого сторонами розміру 9, 92 гр./кв.м. відповідно п. 2.2 укладеного Договору, а тому в укладені додаткових угод не було необхідності.

Твердження відповідача щодо неналежного обслуговування ліфтів підтверджує надання послуг, так як послуги не оплачувалися за період з січня 2019 року по червень 2020 року. Наданий акт технічної готовності ліфта датується 20 травня 2018 року, прийом експлуатуючих приміщень від 04 квітня 2019 року.

Зазначає, що будинок введений в експлуатацію відповідно до Сертифікату від 08 грудня 2017 року серія ІУ №163173420874, який засвідчує відповідність будинку проектній документації закінченого будівництвом об`єкта та підтверджує його готовність до експлуатації. Відповідач прийняв квартиру від забудовника згідно Акту прийому-передачі, а тому у нього або не було зауважень до об`єкту нерухомості, або ці недоліки повинен був усунути забудовник.

Крім того, представник позивача надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що звернення відповідача із заявою про відмову від продовження строку дії договору та його розірвання у відповідності до п.п. 7.1. Договору було направлено на адресу: АДРЕСА_2 .

Проте адреса товариства: АДРЕСА_3 , в Договорі вказана адреса для листування: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17А. Більше того, в самих рахунках на оплату вказано також спосіб листування через офіційний сайт та код доступу до електронного кабінету.

Проте відповідач не скористався узгодженими адресами для листування, тобто відповідач направляв лист-повідомлення за неналежною адресою.

Відповідно до п. 7.3 укладеного Договору №22513 одностороння відмова від виконання умов цього Договору забороняється, а відповідач і надалі користується житловими послугами.

Більше того, відповідач 27 грудня 2019 року письмово звертався з вимогою здійснити корегування тарифів на послуги із управління багатоквартирним будинком, а 31 січня 2020 року звернувся із вимогою, у якій він не погодився із зміною тарифів.

Зазначає, що товариство не є забудовником, а тому дані звернення та вимоги є безпідставними.

При прийнятті будинку на обслуговування директору ТОВ «Місто для людей «Кампус» був наданий гарантійний лист про усунення недоліків, проте це не змінює того факту, що даний обов`язок виконати огорожу балконів дворового фасаду залишився саме у забудовника. Усунення даного недоліку відповідач повинен був вимагати у свого забудовника ще на етапі прийому квартири при підписанні Акту прийому - передачі.

Порушення, що виявленні під час перевірки відповідно до укладеного Акту, складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 28 серпня 2019 року, виходять за межі предмету Договору, що укладений із власниками квартир.

20 травня 2018 року між представником ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» та представником ТОВ «Трест КМБ-3» було укладено Акт про те, що завершені монтаж і налагоджувальні роботи, проведені огляд, перевірка і випробування ліфта в обсязі відповідно до пунктів 9.3.2.-9.3.4., 9376 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів «НПАОП 0.00.-1.02.08». Сторони підтвердили, що ліфт пройшов огляд і перевірку, витримав випробування, знаходиться в справному стані і готовий до приймання в експлуатацію.

Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

28 серпня 2018 року між сторонами був укладений Договір № 22513 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відшкодування витрат на комунальні послуги.

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є надання Виконавцем та оплата відповідачем, як Споживачем, послуг з утримання будинку (споруд) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (до моменту укладення Споживачем прямого Договору з постачальником ї відповідного виду послуг), послуг по санітарно - технічному обслуговуванню будинку і технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димових вентиляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло та електророзподільних мереж будинку, дезінфекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування Будинку, аварійних послуг(24/7), підготовку будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, озеленення прибудинкової території будинку, полив зелених насаджень та ведення особового рахунку Споживача згідно умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2. договору розмір щомісячної плати за надані послуги становить 9, 92 гр. з ПДВ за метр кв.м., що складається з утримання будинку та прибудинкової території - 8, 22 гр., з ПДВ за кв.м. і додаткової оплати послуг по охороні в розмірі 1, 70 гр./ кв.м., з ПДВ.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що розмір щомісячної плати за цим Договором може змінюватись за згодою із Споживачем з урахуванням собівартості послуг та обсягу спожитих житлово-комунальних послуг за попередній розрахунковий період.

Додатком № 1 до Договору передбачено тарифи щодо послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

/ т. 1, а.с.8 - 13, 15 /

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача з січня 2019 року до червня 2020 року становить 9 361, 99 гр.

З наданих позивачем рахунків на сплату вбачається, що у вказаний період часу ним різний застосовувався тариф за утримання будинку та прибудинкових територій, а саме: 5, 24 гр. та 7, 93 гр. за кв.м.

Сплата відповідачем коштів на рахунок позивача за надані житлово-комунальні послуги в період з січня 2019 року по липень 2019 року підтверджується відповідними квитанціями.

/ т. 1, а.с. 7; 22 - 31, 74 - 79 /

З Додатку №1 до укладеного між сторонами договору вбачається, що сторони при його укладенні узгодили складові тарифу з розрахунку 9, 92 гр. за кв.м. з розшифровкою вартості по кожній з 20 позицій з урахуванням ПДВ / 20 позиція /.

При цьому вартість кожної з 19 послуг зазначена в Додатку окремо.

В свою чергу, направляючи відповідачу рахунки на оплату наданих послуг в рахунках на сплату зазначається тариф 5, 24 гр. та 7, 93 гр.за кв.м.

При цьому, за які саме послуги, зазначені в Додатку №1 до договору, та в якому розмірі, в рахунках не зазначено.

Крім того, предметом укладеного між сторонами договору є технічне обслуговування ліфтів.

В свою чергу, договір з обслуговуючою організацією на їх запуск та обслуговування позивачем був укладений лише 20 травня 2019 року, тобто через 9 місяців після укладення договору.

11 березня 2020 року між позивачем та ТОВ «ГЕНКОН-ЛІФТ» був укладений Договір № 43/19 про надання послуг з обслуговування ліфтів.

З наданих до суду квитанцій про оплату цих послуг та Акту технічної готовності ліфта від 20 травня 2018 року вбачається, що ліфти були введені в експлуатацію у травні 2019 року, в той час, коли плата позивачем за вказану послугу нараховувалася відповідачу з 01 січня 2019 року.

/ т. 3, а.с. 97 - 113, 132 - 133 /

Дані обставини підтверджуються відповідним Актом та не спростовується представником позивача.

Крім того, з наданого відповідачем Акту Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 28 серпня 2019 року вбачається, що за результатами проведеної позапланової перевірки було виявлено ряд порушень пожежної безпеки, всього по 17 пунктах.

За змістом п.1.1. укладеного між сторонами договору послуги з обслуговування димових вентиляційних каналів та протипожежної автоматики також є предметом договору та входять до послуг, за які позивачем утримується плата з власників квартир.

/ т.1, а.с.15; 22 - 31; 64 - 73 /

Даних обставин та виявлених порушень представник позивача в судовому засіданні також не спростовувала.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

Згідно з ч.1 ст.7 Закону споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;

В пункті 5 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що такому праву споживача прямо відповідає обов`язок оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, в тому числі за відсутності відповідного договору.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Заперечуючи проти позову відповідач надав у розпорядження суду ряд звернень до позивача щодо невжиття останнім заходів для облаштування прибудинкової території та створення безпечних умов як для проживання власниками квартир, так і для оточуючих.

Крім того, послався на ненадання послуг, зазначених у договорі, а також надання їх неналежної якості.

Наданих відповідачем доказів представник позивача в судовому засіданні не спростував.

Які саме послуги охоплюються виставленими рахунками та їх вартість, з урахуванням приведеного вище та умов договору, не довів.

Відповіднодо ч.ч.1,2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27 жовтня 1993 року рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи дане правове обґрунтування та приведене вище, недоведення приведених у позові вимог в частині обсягу наданих послуг, їх вартості та суми заборгованості, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом.

Суд при цьому не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що відповідач своїми діями не заперечує надання товариством житлово-комунальних послуг, оскільки, з урахуванням викладеного вище, суд позбавлений можливості перевірити їх обсяг, якість та вартість, які відповідач оспорює.

Крім того, з урахуванням приведених вище обставин суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача щодо того, що Додатком №1 до договору був обумовлений тариф 9, 92 гр. за кв.м., а відповідачу виставлялася вартість менша, ніж передбачено умовами договору, а тому не повинна була узгоджуватися з ним, оскільки вказаним додатком був встановлений не тільки тариф, а й вартість кожної з послуг окремо, в той час, коли в виставлених рахунках така інформація відсутня, перевірити її суд позбавлений можливості, а представник відповідача в судовому засіданні також не обґрунтував та не довів.

Щодо зустрічного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом норм ст.ст.651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 7.1 укладеного між сторонами договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє протягом 1-го року з дати підписання або до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання.

У разі, коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, цей Договір вважається щороку продовженим.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що 12 липня 2019 року відповідачем на адресу позивача була направлена заява про розірвання укладеного 28 серпня 2018 року договору.

15 липня вказана заява була отримана позивачем.

/ т. 1, а.с. 130 - 131 /

Відповідно до частин 2- 5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, даною нормою закону не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним з конкретної дати.

Не передбачений такий спосіб захисту і умовами укладеного між сторонами договору.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору розірваним з конкретної дати за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту, оскільки такий спосіб захисту не забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Таким спором про право у відносинах сторін є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Виходячи з цього, невідповідності обраного позивачем способу захисту свого права способам, визначеним законом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

З урахуванням цього, а також висновку суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача провести перерахунок вказаних послуг відповідачу.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 322, 509, 526, 626, 628, 628, 651, 653 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей`Кампус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей`Кампус» про визнання договору розірваним та зобов`язання здійснити перерахування витрат на утримання будинку та житлово-комунальних послуг відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва