Ухвала суду № 97819366, 18.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

18.06.2021 Справа № 756/8336/21

Унікальний № 756/8336/21

Провадження № 2-з/756/243/21

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенійович, про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась 27.05.2021 року до Оболонського районного суду м.Києва з позовом в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, якою заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вона з ОСОБА_2 перебувають в шлюбі з 06.10.2010 р. Під час шлюбу було придбано майно квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за титульним власником - ОСОБА_2 . Оскільки квартира була придбана в період шлюбу, то відповідно до ст.61 СК України, вона була об`єктом спільної власності та належала обом подружжям в рівних частках, навіть за умов, коли титульним власником було вказано лише одного з них. Після придбання квартири, частки подружжя у спільній квартирі не виділялись, не змінювались та не припинялись. 26.11.2020 року вона надала згоду відповідачу ОСОБА_2 «подарувати придбану під час шлюбу квартиру рідній сестрі ОСОБА_3 , визнаючи ціну дарунку та всі умови договору дарування за його власним розсудом». 26.11.2020 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., та зареєстрований в реєстрі за №802. Ознайомившись в квітні 2021 р. з договором дарування, вона вважає сторонами був укладений удаваний договір дарування, насправді сторони договору дарування мали укласти договір купівлі-продажу. Укладання удаваного договору дарування та не укладення договору купівлі-продажу порушує права позивача як співвласника такого майна. Позивачка, як співвласник спільного майна, надаючи згоду на його відчуження, виходила з того, що договір дарування буде містити умови, які є істотними в т.ч. для позивача, як співвласника. Такою істотною умовою, позивач вважала встановлення договором дарування обов`язку обдарованого в обмін на дарування вчинити на користь дарувальника дію майнового характеру, що фактично сторонами угоди було вчинено до укладення дарування. Виключно з таких умов позивач погодилась надати ОСОБА_2 заяву зі своєю згодою на укладення договору дарування спільної квартири. Надаючи згоду на відчуження майна, позивачка вважала, що спірний Договір дарування встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника дію майнового характеру. Такою дією майнового характеру, яку обдарований мав вчинити на користь дарувальника в обмін на отримання в дар спільного з позивачем майна, було сплата грошових коштів в сумі 942 800,00 грн. 12.11.2020 р. Виконання істотних умов фактично було вчинене ще 12.11.2020 р, тобто, до укладення 26.11.2020 р. договору дарування. Так, в порядку виконання такої «істотної умови» ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 12.11.2020 р. кошти в сумі 942 800,00 грн. Саме ці кошти позивачкою були сплачені за попереднім договором №ДОК 32/2/К366/1 від 12.11.2020 р., укладеним між позивачкою ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СТОУН» щодо укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу 2-х кімнатної квартири проектний номер АДРЕСА_2 в інтересах сім`ї. Згідно ч.2 ст.717 ЦК України, договір встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Оскільки умовою надання позивачем згоди на укладення договору дарування спільного з ОСОБА_2 майно було вчинення такого дарування в обмін на інші дії обдарованого, то такий договір дарування не являється в дійсності договором дарування, а тому є недійсним, удаваним. Замість такого договору мав бути укладений договір купівлі-продажу майна, в наслідок якого одне майно трансформувалось в інше, кошти, та кошти були вкладені в інше майно. Укладення договору дарування не було дійсною метою сторін договору, що підтверджується отриманням коштів від обдарованої напередодні 12.11.2020 р. За наслідками дарування майна право власності співвласників на майно припиняється, але враховуючи що обдарована передала кошти за набуття в дар, такі дії свідчать про удаваність угоди.

На теперішній час позивач та відповідачі не можуть дійти згоди щодо добровільного укладення договору про скасування дарування. Оскільки майно, яке є предметом спору, належить відповідачу ОСОБА_3 , яка може відчужити спірне майно без згоди позивача то невжиття заходів щодо забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як визначено у ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, спірна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Відтак, суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, враховуючи предмет позову та ту обставину, що позивачем оспорюється укладення Договору дарування квартири від 26.11.2020 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід задовольнити в повному обсязі у спосіб обраний позивачем.

Підстав, які б визначали необхідність обов`язково застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст.154 ЦПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенійович (адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.Героїв Сталінграду, буд 6-Б, корп.2, офіс 1, 1 поверх), про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2232949080000).

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її винесення.

Копію ухвали невідкладно направити заявниці та іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову - для відома.

Попередити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу складено та підписано 18 червня 2021 року.

Суддя Н.О. Яценко