Рішення № 97812097, 22.06.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/869/21

Провадження № 2/309/245/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.

за участю секретаря Губаль Г.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 03.12.2007 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Договір, укладений з відповідачем є договором приєднання, порядок укладення якого передбачений ст. 634 ЦК України. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконував умови договору належним чином, у зв`язку з чим станом на 31.01.2021 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 28 125,28 грн., яка складається з 7992,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 680,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1452,56 грн. пеня.

Банк користуючись своїм диспозитивним правом просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27 122,68 грн., яка складається з 7992,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 680,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 450 грн. пеня та судові витрати.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування посилається на те, що позивач стверджує, що нібито він звернувся до банку 03.12.2007 року, а в копії заяви позичальника чітко зазначено дату 20.12.2007 року. Звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою викладені на російській мові, що суперечить ст. 10 Конституції України та ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики». Також посилається на нікчемність договору через недотримання письмової форми правочину. Окрім того договір не відповідає приписам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням договору, банк не надав споживачу усю необхідну інформацію про детальну орієнтовну вартість кредиту і умови такого договору є несправедливими, а тому просить визнати умови кредитного договору недійсними. Також посилається на те, що банк уже два рази звертався до нього з позовом про стягнення боргу і є два рішення Хустського районного суду з цього приводу від 03.05.2019 та від 02.12.2020 року.

У відповіді на відзив АТ КБ «ПриватБанк» просить позов задовольнити повністю. Зокрема вказує, що в даному випадку договір укладено у вигляді договору приєднання. На думку позивача ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на дані правовідносини. Зазначає, що позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та наявності заборгованості відповідача за кредитним договором. Щодо судових рішень, то такими є ухвали суду, якими позов банку залишено без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у його відзиві на позов.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2007 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 03.12.2007, у якій відображено його волевиявлення на отримання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.23)

Згідно з наданого банком розрахунку станом на 31.01.2021 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 28 125,28 грн., яка складається з 7992,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 680,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1452,56 грн. пеня (а.с.5-11).

При цьому, банк користуючись своїм диспозитивним правом просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27 122,68 грн., яка складається з 7992,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 680,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 450 грн. пеня та судові витрати, а отже суду розглядає даний позов виключно в межах пред`явлених позовних вимог, відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд констатує, що у підписаній 03.12.2007 року ОСОБА_1 заяві-анкеті чітко відображено його волевиявлення на отримання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», і сам відповідач не заперечує факт підписання ним такої заяви.

Крім того, підписуючи 03 грудня 2007 року анкету-заяву, ОСОБА_1 також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначено розміри відсотків за користування кредитом та неустойки, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з усіма умовами кредитування. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому суду вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем. А отже відповідні твердження відповідача ОСОБА_1 про недотримання письмової форми та відсутність усіх істотних умов кредитного договору суд вважає недоречними.

З приводу доводів відзиву щодо різних дат суд констатує, що у заяві-анкеті чітко зазначена дата звернення позичальника до банку як 03.12.2017 року, що відповідає позовній заяві. Дата 20.12.2017 року є лише датою отримання позичальником ОСОБА_1 кредитної картки, про що він розписався. А отже жодних невідповідностей щодо дати укладення кредитного договору немає.

Щодо викладення Умов та правил надання банківських послуг на російській мові, то слід зазначити, що статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова. Однак дана норма Конституції України жодним чином не забороняє учасникам цивільних відносин укладати цивільні договори (чи викладати частини таких договорів) на російській мові. Закон України «Про засади державної мовної політики» взагалі не може поширюватися на відносини, які виникли між сторонами, оскільки прийнятий після укладення кредитного договору. Загалом викладення Умов та правил надання банківських послуг на російській мові не може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку.

Стосовно посилання відповідача на невідповідність договору приписам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням договору, банком не надано споживачу усієї необхідної інформації про детальну орієнтовну вартість кредиту і умови такого договору є несправедливими, то суд зазначає, що з цих підстав позов про визнання недійсним даного кредитного договору позивач не пред`являв, а отже суд не дає оцінки даним обставинам. При цьому зазначення відповідачем у відзиві прохання визнати недійсним кредитний договір суд не бере до уваги, оскільки відповідне питання може вирішуватися виключно у разі пред`явлення позову, а не поданням відзиву. Відповідач ОСОБА_1 після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, у якій було роз`яснено його право на пред`явлення зустрічного позову, своїм правом на подання зустрічного позову не скористався і такий позов не подавав. Відтак зазначені вище доводи відзиву також підлягають відхиленню.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на два інші судові рішення, то такими є ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року (справа №309/630/17) та від 02.12.2020 року (справа №309/286/19), якими відповідні позовні заяви АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 залишено без розгляду. Разом з тим, згідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. А отже вказані вище ухвали Хустського районного суду жодним чином не перешкоджають банку звернутися до суду з позовом повторно та не впливають на пред`явлений наразі позов.

Узагальнюючи наведене, суд вважає всі доводи відзиву ОСОБА_1 неспроможними та відхиляє їх.

Далі суд зазначає, що долучений банком розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та зважаючи на відсутність жодних заперечень відповідача щодо його правильності, такий слід взяти до уваги.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків, який наданий на строк дій кредитного договору. При цьому, вена слідок пред`явлення позову про дострокове погашення заборгованості кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, відповідач мав обов`язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий же правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16.

Відтак банк не вправі нараховувати відсотки та пеню після закінчення строку дії кредитного договору.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» кредитна картка на ім`я ОСОБА_1 декілька разів перевипускалася, останній разі з кінцевим терміном дії 04/18 (а.с.22).

Відтак правомірним є нарахування банком відсотків та пені лише до 30.04.2018 року. Після вказаної дати нарахування банком відсотків є неправомірним.

Як слідує з розрахунку банку, станом на 30.04.2018 року було нараховано 173 897,02 грн. відсотків та 4450 грн. пені, тобто вказані суми є більшими ніж банком пред`явлено наразі до стягнення, а тому виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, заборгованість відповідача за відсотками та пенею слід стягнути у межах пред`явлених позовних вимог.

Відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського , 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 122 (двадцять сім тисяч сто двадцять дві) грн. 68 коп., яка складається з 7992,28 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 18 680,40 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, 450 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського , 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2021 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.