Ухвала суду № 97811517, 15.06.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7682/21

Провадження № 1-кс/234/4101/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Романенко К.С., секретар судового засідання Коваленко Н.Є.,

за участю прокурора- Харасайло Є.В.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

адвоката Трофіменка М.С.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділення ( з дислокацією у м. Краматорську) СВ 2-го управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції Холіна А.А. , яке погоджено з прокурором відділу нагляду Донецької обласної прокуратури Харасайло Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка Донецької області, громадянки України, з повною вищою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судима,зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 3-го відділення ( з дислокацією у м. Краматорську) СВ 2-го управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Холін А.А. розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021050000000131 від 28.05.2021 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 .

Клопотання погоджене з прокурором відділу нагляду Донецької обласної прокуратури Харасайло Є.В.

28 травня 2021 року ОСОБА_1 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України.

Підозрювана ОСОБА_1 отримала копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання 11.06.2021 року , підтвердженням вручення є особистий підпис на клопотанні.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областяхпроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні

№22021050000000131 від 28.05.2021 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України.Під час досудового розслідування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Горлівка Донецької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 згідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»), с. Рубці, вул. Садова, буд. 35, громадянка України повідомлена про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, а саме вчинення умисних дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено 28.05.2021 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з початку травня 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, по 11 травня 2014 року, під час перебування бойовиків самопроголошеної «Донецької народної республіки» (далі за текстом «ДНР») в м. Лиман та Лиманському районі Донецької області, ОСОБА_1 , приймала активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР» (була призначена головою дільничної виборчої комісії), тобто вчинила дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

10 квітня 2014 року, так званою Радою самопроголошеної «Донецької народної республіки», утвореної 07.04.2014 р. у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст.1 п.16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, з метою утворення у межах території Донецької області держави - «Донецька народна республіка», в порушення ст. ст. 1,2,5,8, ч. 2 ст. 19, ст. 73, п. 3 ч. 1 ст. 85, п.п. 13,18,20 ч. 1 ст. 92, ст.ст. 132,133 Конституції України був оголошений референдум, який був проведений представниками зазначеної терористичної організації на території Донецької області 11.05.2014 року та на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст.17, ч. 1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно вимог ст.ст. 72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст.132,133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Усвідомлюючи положення і вимоги вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_1 розуміла протиправність інших будь-яких умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України.

В квітні-травні 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, у приміщенні адміністративної будівлі Лиманської міської ради, розташованої за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 46, було утворено ініціативну групу (територіальну виборчу комісію) з організації та проведення незаконного референдуму, до складу якої увійшли особи, відносно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях. З указаного періоду часу представниками зазначеної ініціативної групи здійснювався набір бажаючих для участі у роботі дільничних комісій та формуванні їх складу.

На початку травня 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних мотивів, ОСОБА_1 , в ході розмови з членом ініціативної групи з організації та проведення незаконного референдуму, дала добровільну згоду останньому на участь в роботі дільничної виборчої комісії, в якості її голови. При цьому, ОСОБА_1 повинна була відповідати за організацію роботи «Дільничної виборчої комісії № 35» та хибного проведення 11 травня 2014 року народного волевиявлення у приміщенні Рубцівської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_2 , в ході незаконного опитування мешканців с. Рубці Лиманського району Донецької області, з приводу визнання незаконного утворення та подальшого самостійного існування «ДНР», з наступним складанням завідомо неправдивих документів про результати підрахунку нібито їх волевиявлення про зміну меж території України.

При цьому, ОСОБА_1 , періодично приймаючи участь у роботі виборчих комісій на території Лиманського району Донецької області під час проведення виборів різних рівнів, була обізнана із положеннями законодавства, яке регламентує порядок проведення референдумів на території України, але, діючи з власних міркувань, вступила у злочинну змову з групою осіб для вчинення умисних дій, спрямованих на виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, 11.05.2014 року, в період часу з 07 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , будучи головою так званої дільничної виборчої комісії № 35, розташованої за адресою: Донецька область, Лиманський район с. Рубці, вул. Центральна, буд. 18, у приміщенні Рубцівської сільської ради за попередньою змовою із заступником голови так званої дільничної виборчої комісії відносно якої обвинувальний акт спрямований до Краснолиманського міського суду Донецької області для розгляду по суті та іншими особами, відносно яких проводиться досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, виконуючи функції керівництва дільничної виборчої комісії організовувала, контролювала та координувала роботу осіб залучених в якості «членів дільничної комісії», з якими провела інструктаж щодо порядку проведення незаконного референдуму, видавала бюлетені для голосування, розподіляла між ними обов`язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування, а також організувала подальше складання та підписання протоколу про його результати та його передачу разом з бюлетенями для голосування членам ініціативної групи (територіальній виборчій комісії) з організації та проведення незаконного референдуму.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисних дій, вчиненими з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема:

матеріали, зібрані оперативними підрозділами, що у відповідності до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказами;

Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 30.04.2020 р., на 5 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 07.05.2020 р., на 5 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 07.05.2020 р., на 4 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 08.05.2020 р., на 5 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 08.05.2020 р., на 5 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 12.05.2020 р., на 5 арк.;

Відповідь на виконання доручення №78/2/35-70нт від 02.02.2021 р., на 1 арк.;

Протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02.02.2021 р., на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_8 від 02.02.2021, на 3 арк.;

Відповідь на виконання доручення №78/2/35-198нт від 09.04.2021 р., на 1 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_2 від 08.04.2021, на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_9 від 08.04.2021 р., на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_4 від 08.04.2021 р., на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_5 від 08.04.2021 р., на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_6 від 08.04.2021 р., на 3 арк.;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_7 від 08.04.2020 р., на 3 арк.

В ході проведення оперативно-розшукової діяльності оперативними підрозділами ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та переховування від органів досудового розслідування має намір виїхати за межі території України, а саме до Республіки Польща, у зв`язку з чим продає житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає на постійній основі.

Крім того, за результатами допиту свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснює вплив на ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою спонукання останніх до зміни показань під час досудового розслідування та судового розгляду.

З метою запобігання спробам з боку підозрюваної уникнути відповідальності шляхом впливу на свідків, переховування від правоохоронних органів та суду, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо неї запобіжний захід - тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваної іншого запобіжного заходу обґрунтовується її можливістю, перебуваючи не під вартою, впливати на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення, що є ризиком відповідно до п.2 ст.177 КПК України.

Крім того, частина 2 статті 110 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та відповідно до ч.5 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Згідно положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При цьому, згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України вважаємо за доцільне визначити підозрюваній ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та у вказаному випадку визначити необхідність виконання нею наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема: не відлучатися із с. Рубці Лиманського району Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Також встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 не страждає на захворювання, які б могли перешкодити їй перебувати під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просив його задовольнити.

В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , зазначила, що жодним чином не збиралася переховуватися від органу досудового розслідування чи суду та не збиралася та жодним чином не здійснювала вплив на свідків по справі, весь час проживала за адресою фактичного мешкання. Крім цього додала, що дійсно має паспорт для виїзду за кордон, однак планів виїзду з України у неї ніколи не було, щодо продажу будинку вказала, що будинок продає вже більше десяти років. В селі вона проживає з повнолітнім сином, не працює, в селі вона допомагає сусідам при вирішенні соціальних питань.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором в судовому засіданні та слідчим у клопотанні не було доведено існування жодного ризику. Всі ризики, зазначені органом досудового розслідування є необґрунтованими. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання та у разі застосування запобіжного заходу застосувати відносно підозрюваної більш м`який запобіжний захід. Крім цього зазначив, що ним були опитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , які вказали, що жодного впливу на них ОСОБА_1 не оказувала. Також надав копії оголошень про продаж будинку АДРЕСА_1 за 2011 рік, 2012 рік, вказав , що посилання слідчого у клопотанні на те, що ОСОБА_1 має намір виїхати за межі території України, у зв`язку з чим продає житловий будинок не відповідає дійсності, оскільки цей будинок ОСОБА_1 продає вже більше десяти років. Також вказав , що ОСОБА_1 хворіє на гіпертонію та їй потрібні відповідні умови та ліки.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення, які містяться у матеріалах справи, документи надані стороною захисту, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1 Кримінального процесуального Кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областяхпроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні

№22021050000000131 від 28.05.2021 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 28 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий судді враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст.110 КК України

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 30.04.2020 р., на 5 арк.; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 07.05.2020 р., на 5 арк.;протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 07.05.2020 р., на 4 арк.;протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 08.05.2020 р., на 5 арк.; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 08.05.2020 р., на 5 арк.; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.05.2020 р., на 5 арк.; відповіддю на виконання доручення №78/2/35-70нт від 02.02.2021 р., на 1 арк.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.02.2021 р., на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_8 від 02.02.2021, на 3 арк.; відповіддю на виконання доручення №78/2/35-198нт від 09.04.2021 р., на 1 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_2 від 08.04.2021, на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_9 від 08.04.2021 р., на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_4 від 08.04.2021 р., на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_5 від 08.04.2021 р., на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_6 від 08.04.2021 р., на 3 арк.; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_1 зі свідком ОСОБА_7 від 08.04.2020 р., на 3 арк.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.110 КК України

Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобіжний захід має обиратися виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 та іншими нормами КПК, а також щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи предметів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Застосування запобіжного заходу з будь-якою іншою метою, наприклад, з метою покарання особи за кримінальне правопорушення, з метою добитися показань стосовно її причетності до кримінального правопорушення тощо неприпустиме.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].

«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення : «Ladent v. Poland», n. 55660; «Ambruszkiewicz v. Poland», n.n. 29-33661; «Хайредінов проти України», n. 28).

Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи. (Рішення : «X. v. Finland», n. 151).

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

Формулювання у клопотанні органу досудового розслідування наявності ризиків передбачених п. 1 , 3 ч.1 ст. 177 КПК України, про те, що наявність вагомих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні цілком ймовірно спонукатимуть її до спроб ухилитися від слідства та суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на свідків міститься у матеріалах клопотання, хоча та обставина, що підозрювана має намір продати будинок вже на протязі 10 років, свідки по даному кримінальному провадженню вже допитані ставить під сумнів доцільність обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що виключних обставин для тримання ОСОБА_1 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваної, не можуть слугувати підставами для тримання підозрюваної під вартою.

Враховуючи те, що прокурор не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до підозрюваної запобіжний захід, передбачений ст. 181 КПК України, у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати будинок АДРЕСА_1 , який є співмірним з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину та його наслідками. При цьому, такий режим може перериватись необхідністю отримання медичної допомоги та необхідності виконання процесуального обов`язку явки за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора , слідчого судді , суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками по справі з приводу обставин даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176- 178, 193, 194, 196, 197,205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 15 червня 2021 року до 13 серпня 2021 року, заборонивши їй залишати житло цілодобово.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора , слідчого судді , суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками по справі з приводу обставин даного кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_1 .

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить 60 днів - з 15 червня 2021 року до 13 серпня 2021 року включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Направити копію ухвали до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної для виконання.

На ухвалу, протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду.

Слідчий суддяК. С. Романенко