Рішення № 97798222, 22.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 червня 2021 р. Справа № 520/6832/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289933, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 6, м. Харків, 61050) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, які полягають у необ`єктивному розгляді звернення ОСОБА_1 від 10 листопада 2020р., відповідь на яке оформлено листом Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2021р. за №1196;

- зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року та в процесі розгляду звернення перевірити та встановити чи вчинилися ОСОБА_1 правопорушення у період проходження ним військової служби та чи є його поранення та контузії наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю.

Крім того, просить суд зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем на думку позивача вчинено протиправні дії, які полягають у необ`єктивному розгляді звернення ОСОБА_1 від 10.11.2020, відповідь на яке оформлено листом Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2021 за №1196. Так, позивачем вказано, що відповідачем при розгляді звернення не враховано та не надано оцінки поясненням позивача викладеним у зверненні, нормативно-правовим актам, які діяли під час отримання позивачем поранення та діючим нормативно-правовим актам, документам, поданим позивачем разом зі зверненням, що призвело до необ`єктивного та упередженого розгляду звернення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача у наданому 13.05.2021 до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню. Також представником відповідача вказано, що Харківським зональним відділом Військової служби правопорядку була надана мотивована відповідь, а саме: відповідно до ст. 14 Положення про військову прокуратуру СРСР, затвердженого указом Президіуму Верховної ради СРСР від 14.12.1966 №558-VІІ, а в подальшому ст. 10 Положення про військову прокуратуру СРСР, затвердженого указом Президіуму Верховної ради СРСР від 04.08.1981 № 5403-Х - військова прокуратура веде єдиний облік всіх злочинів скоєних військовослужбовцями. Про всі злочини та події командири (начальники) негайно повідомляють відповідного військового прокурора. Водночас, відповідачем вказано, що військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу. Відповідно, встановити наслідки поранення позивача не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю у архівних органах РФ відомостей щодо поранень (контузій) позивача та їх обставин; відсутністю (знищення) службової картки з можливими дисциплінарними стягненнями; ведення з 1966 по 1991 роки обліку кримінальних, адміністративних правопорушень військовою прокуратурою СРСР; ведення обліку кримінальних, адміністративних правопорушень Військовою службою правопорядку з 2002 року та тільки у Збройних Силах України. Також, суд зазначає, що представником відповідача наголошено на обставинах того, що у даному випадку має місце третє звернення до суду з аналогічними позовними вимогами. Отже, оскільки Другим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження по справі №520/1207/21, де предмет розгляду та позовні вимоги є аналогічними з даною справою, то позивачем порушено п.9 ч.3 ст. 2 КАС України щодо зловживання своїми процесуальними правами. Таким чином повторний розгляд звернення позивача від 10.11.2020 був здійснений відповідачем на виконання судового рішення по справі №520/1207/21, а отже з огляду на приписи ч.1 ст. 383 КАС України позивачем було обрано спосіб захисту порушеного права є способом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/1207/21. Відповідно до спір у даній справі є тотожним спору у вказаній справі, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

17.05.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в якій викладено правову позицію представника позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову питань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, 10.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в прохальній частині, якої позивач просив:

1. Перевірити та виявити чи вчинялись позивачем у період проходження його військової служби кримінальні, адміністративні та дисциплінарні правопорушення, а також під час отримання ним поранення та контузії у період проходження військової служби.

2. В процесі розгляду даного звернення перевірити та встановити чи є поранення та контузії позивача наслідком:

2.1. Вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення?

2.2. Вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння?

2.3. Навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю?

Бажав взяти участь у розгляді даного звернення через свого представника - адвоката Уманця Андрія Ігоровича.

Відповідачем листом від 17.11.2020 №3346 на адресу позивача направлена відповідь, в якій зазначено, що в період проходження позивачем військової служби в Збройних Силах Союзу РСР з 20.10.1986 по 06.01.1989 посадовими особам Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку дати відповіді на питання не можливо в зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу.

Зі змісту листа вбачається, що розгляд заяви позивача відбувся без участі заявника та/або його уповноваженого представника.

Вважаючи, що з боку відповідача наявна протиправна бездіяльність, яка полягає у не наданні відповіді на пункти 1, 2 та підпункти 2.1, 2.2 та 2.3 вимог прохальної частини заяви позивача від 10 листопада 2020 року та відповідачем порушене право позивача передбачене ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» на участь у розгляді звернення через свого представника – Адвоката, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Під час розгляду справи встановлено, що в межах справи №520/1207/21 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку.

Зобов`язано Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 ЗУ “Про звернення громадян”, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 в межах справи №520/1207/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі №520/1207/21 - залишено без змін.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року по справі №520/1207/21 набрало законної сили 15.06.2021.

Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту позовної заяви позивачем встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду було запрошено адвоката позивача та 06.04.2021 повторно розглянуто заяву позивача.

За результатами повторного розгляду заяви позивача відповідачем на адресу позивача була направлена відповідь від 06.04.2021 №1196, яка, зокрема, містить повідомлення про неможливість встановлення фактів, запитуємих у зверненні, що він не має та не може мати таких даних відносно позивача, про що було зазначено у відповіді на звернення.

Позивач не погоджується з результатами повторного його звернення, оформленого листом Харківського зонального відділу правопорядку від 06.04.2021 за №1196, оскільки на думку позивача відповідачем не дотримано при розгляді звернення ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", тому звернувся через свого представника до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ст.1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст.5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Положеннями ст.18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до приписів ст.19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення по справі №520/1207/21 було повторно розглянуто заяву позивача від 10.11.2020 року по суті за участю представника позивача (Уманця А.І.).

Так, зі змісту наданої позивачу відповіді у формі листа від 06.04.2021 №1196 вбачається, що відповідачем на запитання представника позивача повідомлено про неможливість встановлення факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та встановлення причин притягнення до неї (у разі їх наявності). Також, відповідачем вказано, що військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу, у зв`язку з чим інформація про вчинені позивачем злочини у відповідача відсутня. У підсумку відповідачем вказано, що встановити чи є порання та контузії позивача наслідком: вчинення кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю не представляється можливим з огляду на наступне: 1. відсутністю у архівних органах РФ відомостей щодо поранень (контузій) та їх обставин; 2. відсутністю (знищення) службової картки з можливими дисциплінарними стягненнями; 3. ведення, з 1966 по 1991, обліку кримінальних, адміністративних правопорушень військовою прокуратурою СРСР; 4. ведення обліку кримінальних, адміністративних правопорушень Військовою службою правопорядку з 2002 року та тільки у Збройних Силах України.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" від 07.03.2002 №3099-ІІІ (надалі за текстом - Закон №3099-ІІІ), військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Згідно із приписами ст.3 Закону №3099-ІІІ основними завданнями Служби правопорядку є: виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об`єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); запобігання вчиненню і припинення кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об`єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших кримінально протиправних посягань; забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів; участь у гарнізонних заходах; виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті; забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні; сприяння у межах своєї компетенції органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов`язків; участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об`єктах.

При прийнятті рішення про введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму воєнного або надзвичайного стану на Службу правопорядку додатково покладаються завдання щодо: участі у боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувальними групами на території України; організації збору, супроводження та охорони військовополонених; забезпечення дотримання комендантської години в гарнізонах; охорони військових об`єктів, військових містечок та їх населення, сприяння його евакуації; відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах; контролю за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Забороняється покладати на Службу правопорядку завдання, не передбачені цим Законом. Ніякі виняткові обставини або накази чи розпорядження посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності військовослужбовців Служби правопорядку.

Згідно із приписами п. 11 статті 7 Закону №3099-ІІІ військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право: вести облік кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України та проводити періодичні звірки з даними відповідних прокуратур.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Збройних Силах СРСР з 20.10.1986 по 06.01.1989, однак Військова служба правопорядку у Збройних Силах України була створена 07.03.2002 та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу.

З аналізу вищевикладених судом норм вбачається, що статус відповідача, дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Служби правопорядку позбавлені можливості обліковувати інформацію відносно військовослужбовців, які проходили військову службу у лавах Збройних Сил СРСР, в тому числі перевіряти та виявляти чи вчинялись військовослужбовцем у вказаний період проходження військової служби кримінальні, адміністративні та дисциплінарні правопорушення, а також встановлювати причинний зв`язок поранення та контузії із можливими правопорушеннями в цей період.

Водночас, суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, не надав до суду належних та достатніх доказів наявності у відповідача такої інформації.

Разом з тим, на думку суду, відповідач надав відповідь у межах дозволених законом та правомірно не здійснював констатацію обставин, що відображені у доданих до звернення документах, оскільки не мав на це правових підстав та правомочностей.

Суд вважає помилковими доводи позивача стосовно не врахування відповідачем під час розгляду заяви усіх поданих ним документів, оскільки зміст наданої позивачу відповіді свідчать на користь зворотного.

Крім того, зміст наданої позивачу відповіді свідчить на користь того, що відповідачем було роз`яснено позивачу неможливість направлення його звернення для розгляду за належністю та можливість звернення саме до правонаступника військової прокуратури СРСР (прокуратури РФ), яка на час проходження позивачем військової служби здійснювала облік злочинів та подій, скоєних військовослужбовцями.

За таких обставин, дії Відповідача відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, зокрема, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тоді як позивачем не надано до суд доказів порушення останнім порядку розгляду такого звернення.

При цьому, доводи та посилання відповідача на зловживання позивачем процесуальними правами не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими, оскільки спір, що виник між сторонами у даній справі, є відмінним від спору, що виник між даними сторонами у справі №520/1207/21. Так, у даній справі спір виник з приводу надання відповіді Харківським зональним відділом Військової служби правопорядку по суті вимог, відображених у зверненні, а у справі №520/1207/21 судом було надано оцінку стосовно порядку здійснення розгляду звернення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, які полягають у необ`єктивному розгляді звернення ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, відповідь на яке оформлено листом Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2021 за №1196.

Одночасно суд зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Харківського зонального відділу військової служби правопорядку повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року та в процесі розгляду звернення перевірити та встановити чи вчинялися ОСОБА_1 правопорушення у період проходження ним військової служби та чи є його поранення та контузії наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю є похідними від первинної позовної вимоги, а отже з огляду на висновки суду у даній справі задоволенню також не підлягають.

Відносно заявленого представником позивача клопотання про зобов`язання Харківського зонального відділу військової служби правопорядку відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача заявленого відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та судом не встановлено понесення сторонами інших судових витрат їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 22.06.2021.

Суддя Супрун Ю.О.