Ухвала суду № 97796194, 22.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"22" червня 2021 р. Справа № 300/2850/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щоголев Олександр Борисович, до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання неправомірними, незаконними дій та бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення грошових компенсацій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щоголев Олександр Борисович, звернулася в суд із позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області в якій просить:

-визнати неправомірними та незаконними дій посадових осіб відповідачів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади;

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 16.03.2021 №343-о про звільнення з посади та податкової міліції підполковника податкової міліції, заступника начальника управління – начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Житомирській області Лихолат О.Я., наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 18.03.2021 №34-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області;

- поновити з 18.03.2021 ОСОБА_1 на посаді;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади у слідчих підрозділах не нижче посади заступника начальника управління – начальника відділу, з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, переважного права залишення на службі;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області внести зміни в трудову книжку щодо звільнення позивача (скасувати запис щодо наказу про звільнення);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки, не нарахування та невиплати грошової компенсації за витрати понесенні у вигляді добових для відрядження за період з 27.07.2020 по 11.02.2021, невиплати заробітної плати у вихідні та святкові дні за вказаний період; стягнення таких компенсацій;

-стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу;

-стягнення компенсацій та моральної шкоди.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, всупереч наведеної норми законодавства, позивачем в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.94 Кодексу). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом (ч.2 ст.94 Кодексу).

Частиною 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.94 Кодексу).

Встановлено, що позивачем до позовної заяви подано копії документів, котрі не містять відповідних відміток про їх засвідчення, а отже не можуть вважатися належними доказами по справі.

Згідно пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, у позовній заяві ОСОБА_1 відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, пільгами щодо сплати судового збору позивач наділений в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання позову про стягнення моральної шкоди.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2021 становить 2270 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні позивача до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог майнового характеру про стягнення моральної шкоди в сумі 675637,80 грн., повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 6756,38 грн.

Однак, позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В позовній заяві позивачем вказано що вона згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнена, як учасник бойових дій.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Як слідує зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою стало звільнення позивача з посади отже, вимоги позивача не пов`язані з порушенням її права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, у зв`язку з чим судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами у спорі, який виник з приводу проходження публічної служби, є місячний строк.

Як слідує із позовної заяви та доданих до неї документів, позивача із займаної посади звільнено 18.03.2021.

Суд зазначає, що звернувшись 10.06.2021, згідно відтиску штампу УДППЗ «Укрпошта», до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивачем пропущено строк звернення до суду.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач вказує на встановлення Урядом карантину в зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що на думку позивача, вплинуло на строки подання позовної заяви.

Відповідно до пункту 3розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов`язкову наявність двох вищенаведених умов.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щоголев Олександр Борисович, до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання неправомірними та незаконними дій та бездіяльності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення грошових компенсацій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання:

-належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

-власного письмового підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 6756,38 грн.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.