Рішення № 97795925, 31.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2021 року м. Ужгород№ 308/10023/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - представник Попп Ю.М.

відповідача: Ужгородська міська рада - представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обості з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, яким просить: винести рішення, яким стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 343 456,24 гри., в тому числі:

- заборгованість з виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу за період з 25.02.2014 року по 25.11.2014 року у сумі 103 289,08 грн,.

- та заборгованості з виплати середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку при звільненні з 27.11.2015 по 29.09.2017 року у сумі 240 167,16 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 308/10023/17 касаційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року задоволено частково.2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в цій справі скасовано.

Верховний Суду ухвалив нове рішення, яким постановив:

1) відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку при звільненні.

2) справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

29 жовтня 2020 року справа №308/10023/17 надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 року справу №308/10023/17 передано на розгляд судді Плеханова З.Б.

Позиції сторін.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з листопада 2010 року до листопада 2015 року він обіймав посаду міського голови міста Ужгорода. У вказаний період Ужгородською міською радою VI скликання було прийнято рішення від 24.02.2014 року за № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 " ,згідно з яким його було усунуто із займаної посади достроково.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2014 року, яка набрала законної сили, поданий ним адміністративний позов до Ужгородської міської ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради VI скликання від 24.02.2014 року за № 1191 (справа № 308/3199/14-а).

На підставі вказаної постанови суду, допущеної до негайного виконання, та у відповідності до розпорядження від 26.11.2014 року за № 271-р, з 26.11.2014 року позивач приступив до виконання своїх службових обов`язків міського голови Ужгорода, а ще через рік, у листопаді 2015 року, був звільнений із цієї посади у зв`язку із закінченням строку повноважень (ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Зазначає, що в день звільнення йому, всупереч ст. 116 КЗпП України, не було виплачено усіх сум, що належали до виплати йому відповідачем. Йому не було виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014 року до 25.11.2014 року, включно.

Наголошує на тому, що при розгляді його позову про визнання незаконним рішення ради, згідно з яким його повноваження були незаконно припинені достроково, враховуючи особливість проходження ним, як міським головою, публічної служби та порядок оскарження кадрових рішень ради, питання про виплату середнього заробітку за час, коли він з вини відповідача був усунений від виконання своїх службових обов`язків судом не розглядалося, що змусило його звернутися до суду з цим позовом в окремому порядку.

Вважає, що фактично відмова відповідача у здійсненні цих виплат є необґрунтованою, а тому його вимоги про стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки проведення розрахунку при звільненні є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

30 листопада 2021 року відповідачем подано до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати за період вимушеної прогулу з 25.02.2014 року по 25.11.2014 року в сумі 103289 (сто три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 08 коп. безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення .Наголошує на тому, що як підставу своїх позовних вимог позивач зазначає постанову Ужгородського міськрайонного суду від 25.11.2014 року у справі № 308/3199/14-а, відповідно до якої рішення Ужгородської міської ради «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 » від 24.02.2014 року визнано протиправним і скасовано. При цьому судом допущено негайне виконання постанови суду з мотивів, що це є фактичним поновленням ОСОБА_1 на посаді у відносинах публічної служби і в силу вимог ст. 256 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) повинно виконуватися негайно. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, при перегляді справи за апеляційною скаргою прийшов до переконання, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (рішення Ужгородської міської ради від 24.02.2014 року № 1191), а не поновлення на посаді. Тому судове рішення у цій справі, в силу ст. 256 КАС України, не може бути звернено до негайного виконання, так як ця стаття (у редакції на час ухвалення рішення) визначає постанови суду, які виконуються негайно (постанова ЛААС від 07.04.2015 року у справі № 308/3199/14-а). Тому постанова Ужгородського міськрайонного суду від 25.11.2014 року у справі № 308/3199/14-а була 07.04.2015 року апеляційним судом була змінена, а саме скасовано процедуру негайного виконання судового рішення. Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 24.02.2014 року № 1191 не було фактичним поновленням на посаді Ужгородського міського голови ОСОБА_1 , так як предметом спору було оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, а не спір у відносинах публічної служби. З огляду на обставини встановлені вищенаведеними судовими рішеннями Ужгородська міська рада вважає, що трудові відносини не припинялись, і тому відсутні підстави для стягнення коштів в якості заборгованості з виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу.

Ппозивачем до суду були подані додаткові пояснення по суті справи, відповідно до яких зазначає, що питання щодо стягнення з відповідача заявлених сум є саме тим способом захисту, який підлягає застосуванню у вказаному випадку, позаяк в наслідок неправомірного рішення відповідача позивач був позбавлений можливості працювати, виконувати свої функції та повноваження міського голови, та, відповідно - не отримував за вказаний період саме заробітну плату. Відтак, на дату його звільнення з вказаної посади (у 2015 році) була наявна заборгованість з виплати заробітної плати, яка в супереч ст. 116 КЗпП України у день його звільнення виплачена йому не була. При звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було здійснено виплату позивачу суми заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014 року по 25.11.2014 року включно. Ця заборгованість існувала як на дату звільнення, так і на дату звернення до суду з позовом, що наразі розглядається. На підставі викладеного просить вимоги за позовом задовольнити.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що Відповідно до постанови Ужгородської міської виборчої комісії Закарпатської області від 04 листопада 2010 року № 41 «Про визнання міського голови м. Ужгород обраним» ОСОБА_1 обіймав посаду Ужгородського міського голови.

Рішенням позачергової пленарної ХХ сесії міськради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 » достроково припинено повноваження позивача як міського голови м. Ужгорода.

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте на позачерговій пленарній ХХ сесії міськради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 », вказуючи, що це рішення прийняте з порушенням норм Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням міськради від 08 квітня 2011 року № 14, з порушенням вимог щодо таємного голосування та під тиском третіх осіб.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2014 року (справа № 308/3199/14-а) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення, прийняте на позачерговому пленарному засіданні ХХ сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 »; постанову в частині визнання протиправним і скасування зазначеного рішення міськради звернено до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині негайного виконання, виклавши її, зокрема без вказівки на негайне його виконання з огляду на неможливість такого відповідно до приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині, що не була змінена апеляційним судом, та рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно із розпорядженням міського голови м. Ужгород від 26 листопада 2014 року № 271-р «Про поновлення на роботі» ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків міського з 26 листопада 2014 року на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановою від 25листопада 2014 року (справа № 308/3199/14-а).

Розпорядженням міського голови м. Ужгород від 26 листопада 2015 року № 151-рк «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації відпустки» позивача звільнено з посади міського голови з 26 листопада 2015 року у зв`язку із закінченням строку повноважень (пункт 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію щорічної невикористаної відпустки в кількості 29 календарних днів за час роботи з 24 лютого 2014 року по 23 лютого 2015 року та 34 календарні дні за час роботи з 24 лютого 2015 року по 26 листопада 2015 року.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Ужгород із заявою, в якій повідомив, що рішенням XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 » було достроково припинено його повноваження як міського голови м. Ужгорода. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року це рішення ради визнано незаконним та скасовано. На підставі цього рішення суду 26 листопада 2014 року він приступив до виконання повноважень міського голови. При проведенні розрахунку при його звільненні у зв`язку із закінченням терміну повноважень він не отримав середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 25 лютого 2014 року по 25 листопада 2014 року). Враховуючи наведене, просив надати йому інформацію про розмір його середньоденного заробітку на посаді, яку він обіймав, станом на дату примусового припинення його повноважень (24 лютого 2014 року) та на дату закінчення цих повноважень після вступу на зазначену посаду новообраного міського голови. Одночасно, з урахуванням обчисленого середньоденного заробітку, просив нарахувати та виплатити йому заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2014 року до 25 листопада 2014 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 , міським головою м. Ужгород листом від 07 серпня 2017 року № П-02423/06-06 повідомлено, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі поновлення на роботі працівника, звільненого без законної підстави, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Для обчислення середньої заробітної плати застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Враховуючи вищевикладене, зазначено, що захист порушених трудових прав та інтересів здійснюється в судовому порядку.

В додатку до вказаного листа долучено довідку, яка засвідчує, що ОСОБА_1 працював в Ужгородській міській раді на посаді міського голови і його середньоденний заробіток на період з 25 лютого 2014 року по 25 листопада 2014 року складав 549,41 грн. Середньоденний заробіток на час звільнення (листопад 2015 року) - 523,24 грн.

Оскільки на дату звільнення з посади не було виплачено всіх сум, що підлягали виплаті відповідачем, а саме середній заробіток за час вимушеного прогулу, та затримка в проведенні повного розрахунку при звільненні триває і досі, позивач звернувся до суду з позовом.

Так, Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.10.19, ( справа № 308/10023/17) , яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.20, поданий ОСОБА_2 позов до Ужгородської міської ради задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу (період з 25.02.2014 року по 25.11.2014 року) та заборгованість з виплати середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку при звільненні.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.20 вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані. Справу в частині позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу ВС направив на новий судовий розгляд і з врахуванням субєктного складу та предмету позову - до Закарпатського окружного адмінсуду, а в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати за час проведення розрахунку при звільненні- відмовив.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції вказав, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, згідно з яким його повноваження були припинені достроково, питання про виплату середнього заробітку за час, коли позивач був усунений від виконання своїх службових обов`язків, судом не розглядалося (справа № 308/3199/14-а).

Але при цьому суди не з`ясували на підставі належних та допустимих доказів ту обставину, на підставі якого саме розпорядчого акту відповідача припинено публічну службу позивача у лютому 2014 року. Не встановили, чи приймалось відповідачем відповідне рішення (розпорядження), яким на виконання рішення XX серії Ужгородської міської ради VI скликання прийнято рішення від 24 лютого 2014 року за № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади міського голови, та чи було це рішення предметом судового оскарження.

І оскільки питання наявності чи відсутності законних підстав для звільнення позивача перебувало поза межами площини дослідження обставин у судовій справі №308/3199/14-а, ВСУ прийшов до висновку про недоречність посилання судів попередніх інстанцій на приписи ст. 78 КАС України з тих підстав, що в цій справі предметом спору було оскарження рішення Ужгородської міської ради від 24.02.14 №1191 як рішення суб`єкта владних повноважень, а не вирішення питання правомірності звільнення позивача з публічної служби.

З врахуванням вказівок Верховного Суду при повторному судовому розгляді в даній справі ЗОАС зобовязав Ужгородську міську раду надати суду :розпорядчий акт відповідача, на підставі якого припинено публічну службу позивача у лютому 2014 року та рішення (Розпорядження), яким на виконання рішення Ужгородської міської ради VI скликання прийнято рішення від 24 лютого 2014 року за № 1191 "Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади міського голови та чи було це рішення предметом оскарження, а також витребувано особову справу позивача.

На виконання даної ухвали відповідач надав розпорядчий акт: рішення № 1191 від 24.12.2014 року "Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_1 "та повідомив, що рішень, яким на виконання даного рішення від 24.02.2014 року позивача звільнено з посади міського голови- не приймалось.

Також судом в судовому засіданні було вивчено особову справу позивача, яку на вимогу суду надав відповідач та оглянуто трудову книжку позивача.

Мотив суду та норми права застосовані судом

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" (ЗУ № 280/97-ВР) міський голова входить до системи місцевого самоврядування.

Стаття 1 ЗУ № 280/97-ВР визначає, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. 2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України .На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.( ст.12 ЗУ № 280/97-ВР).

ЗУ " Про службу в органах місцевого самоврядування"( № 2493-III) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Стаття 2 ЗУ № 2493-III встановлює, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"( ст.10 ЗУ № 2493-III).

Відповідно до статті 20 ЗУ № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.( ст. 21 ЗУ № 2493-III).

Повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.( ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 встановлено, що позивач перебував на посаді міського голови міста Ужгорода з 04.11.2020 року по 26.11.2015 року, що стверджується наступними записами:

- № запису 24 : 24.02.2014. Достроково припинено повноваження міського голови. Підстава-Рішення ХХ сесії VI скликання від 24.02.2014 року № 1191

- № запису 25: 26.11.2014 .Запис за номером 24 вважати недійсним. Підстава- Постанова Ужгородського міськрайонного суду від 25.11.2014 року

- № запису 26: 26.11.2015. Звільнений у звязку із закінченням строку повноважень, пункт 1, ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

26.11.2014 року міським головою ОСОБА_3 видано Розпорядження № 271-р "Про поновлення на роботі" , в якому зазначено наступне:

-"Приступаю до виконання службових обовязків міського голови з 26 листопада 2014 року .

-Підстава: постанова Ужгородського міськрайонного суду 25.11.2014 року справа № 308/3199/14-а, провадження 2-а308/379/14.

Розпорядженням Ужгородського міського голови № 151-рк від 26.11.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації відпустки" вирішено:

-Звільнити ОСОБА_1 з посади міського голови з 26.11.2015 року у звязку із закінченням строку повноважень ( пункт 1 стаття 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні")

-Виплатити ОСОБА_1 компенсацію щорічної невикористаної відпустки кількості 29 календарних днів за час роботи з 24.02.2014 по 23.02.2015 року та 34 календарних днів за час роботи з 24.02.2015 по 26.11.2014 року.

Отже , як встановлено судом, публічна служба позивача у 2014 році була припинена на підставі Рішення ХХ сесії VI скликання від 24.02.2014 року № 1191, і інших рішень, розпорядчих актів щодо припинення публічної не приймалося. Поновлена публічна служба позивача була на підставі розпорядчого акту від 26.11.2014 року, який є чинним і в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду визнано незаконним рішення про припинення повноважень позивача, як міського голови, і яке було єдиною підставою для звільнення його з публічної служби з посади органу місцевого самоврядування, то він відповідно до ст. 235 КЗпП України має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 25 лютого 2014 року по 25 листопада 2015 року. Відповідач не заперечує, що за вказаний період позивач не отримував заробітну плату.

Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ужгородської міської ради середньоденний заробіток позивача склав 549,41 грн, і згідно інформації Мінсоцполітики від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" за 188 робочих днів середня заробітна плата склала 103 289,08 грн.

Оскільки в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з виплати середньої заробітної плати за час проведення розрахунку при звільненні Верховним Судом відмовлено , то в цій частині позов вже не підлягає розгляду.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 33868924) про стягнення заборгованості - задовольнити.

2.Стягнути з Ужгородської міської ради ( код ЄДРПОУ 33868924) м. Ужгород, пл. Поштова на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014 року по 25.11.2014 року в розмірі 103289,08 ( сто три тисячі двісті вісімдесят дев`ять ) грн. 08 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 червня 2021 року.