Вирок № 97788213, 22.06.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________

Справа № 299/17/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого Г. І. Рішко

секретар судового засідання О.М.Стрижак

за участю: прокурора Борис В.І, потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Мелай М.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Дидинської Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018070080000917 від 03 вересня 2018 року ) по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст.135 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2018 року, близько 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Головна в с. Руська Долина в напрямку с. Нове Село, в порушення вимог п.12.3- «у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» Правил дорожнього руху України, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, де допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , з велосипедом під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку з автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 . Велосипедист ОСОБА_3 був доставлений у Виноградівську районну лікарню, де 05.09.2018 року від отриманих травм помер.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна шкірних покровів лобно-скроневої ділянки справа, крововиливу на внутрішні поверхні м`яких покровів голови в лобно-скроневій ділянці справа та в потиличній ділянці справа, які не спричинили розладу здоров`я і по цій ознаці, згідно п.2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, у живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного терміну розладу здоров`я; забійної рани м`яких тканин потиличної ділянки справа, що спричинили розлад здоров`я понад 6 але не більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.3.2 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний термін розладу здоров`я; закритої черепно-мозкової травми у вигляді закритого перелому потиличної кістки, субдуральної гематоми, базальної поверхні лобно-тім`яної ділянки зліва, внутрішньо-мозкової гематоми мозочка з ліва з енцефаломаляцією, тотального субарахноїдального крововиливу обох півкуль мозку із затіканням між звивини та проривом в шлуночки мозку та забою головного мозку, які являються небезпечними для життя в момент їх спричинення, і по цій ознаці, згідно п.2.1.2 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 у живих осіб кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і є в прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Згідно висновку експерта № 10/307 від 14.12.2018 року, з технічної точки зору водій автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху. Причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, так як він маючи можливість виявити велосипедиста на смузі свого руху, не прийняв міри до екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу. Вказані невідповідності, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті велосипедиста ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Також ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 03 вересня 2018 року, близько 00 годин 30 хвилин, він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Головна в с. Руська Долина в напрямку с. Нове Село, в порушення вимог п.12.3 - «у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» Правил дорожнього руху України, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, де допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , з велосипедом під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку з автомобілем «Volkswagen»,реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , який знаходився на проїжджій частині дороги, і з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, чим сам поставив потерпілого ОСОБА_3 , в небезпечний для життя стан, не вжив заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого ОСОБА_3 , а саме не доставив до медичного закладу для надання першої необхідної кваліфікованої медичної допомоги.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 з отриманими тілесними ушкодженнями набряку головного мозку, забою мозку, підоболонкових крововиливів, закритого перелому кісток основи черепа, доставлено до реанімаційного відділення Виноградівської районної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкодень ОСОБА_3 помер.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи.

Обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та показав, що 3 вересня 2018 року він разом із своєю дружиною ОСОБА_4 десь о 23.00 год. на автомобілі марки "Vokswagen" реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , поверталися із весілля із міста Виноградів і їхали до себе додому в напрямку с.Карачин. Автомобіль рухався із швидкістю 30-40 км/год. Десь за 5-6 метрів він побачив велосипедиста без впізнавальних знаків, який рухався в попутному напрямку, майже посередині дороги. З метою уникнення наїзду на велосипедиста, пояснив обвинувачений, він прийняв курс вліво, але зачепив велосипедиста, який від удару впав на землю. Обвинувачений пояснив, що він зупинився, підійшов до велосипедиста і запропонував відвезти його додому, але останній відмовився. Тоді він поклав велосипедиста на велосипедну доріжку, а сам поїхав за лікарем Бобіта в с.Н.Село. Так як йому не вдалося розбудити лікаря, то він знову повернувся на місце пригоди. На час його повернення, там була карета швидкої допомоги, працівники поліції і слідчий ОСОБА_5 . Потерпілий сидів на обочині, від надання медичної допомоги він відмовився, а потім десь зник з місця події. Через деякий час працівник поліції привіз потерпілого на місце пригоди. На місце пригоди прибув і син потерпілого ОСОБА_1 . Потім працівники поліції на автобусі відправили потерпілого до лікарні. Потерпілому необхідно було провести операцію, але син потерпілого від такої відмовився. Через деякий час потерпілий помер у лікарні. Обвинувачений вважає, що Правил дорожнього руху України він не порушував, умисно не залишав місце пригоди, а навпаки, вживав заходи, щоб надати потерпілому медичну допомогу, але останній від такої відмовлявся.

Хоч підсудний винуватим себе не визнав, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена показами потерпілого, свідків та іншими доказами, перевіреними в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що того вечора, коли сталася автопригода, він був на весіллі, йому зателефонували та повідомили, що його батька збила автомашина. Коли він приїхав на місце пригоди, то побачив батька з пов"язкою на голові. Він попросив дозволу у слідчого відвезти батька до лікарні. Разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вони відвезли батька до районної лікарні. Спеціаліст із м.Ужгород сказав йому, що оперувати батька вже неможливо, а тому йому не робили операцію. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обвинувачений пропонував гроші, але мати відмовилася від грошей.

Свідок ОСОБА_8 показав, що десь о півночі він їхав із с.Р.Долина до с.Фанчикова. По дорозі на обочині він побачив, що лежала якась людина. Він зупинився, викликав швидку допомогу та поліцію. Ніякої допомоги потерпілому він не надавав. Через деякий час під"їхала швидка допомога і поліція, медики надали допомогу потерпілому, останній відмовився від госпіталізації, він розумів що сталося і хотів йти додому. Через деякий час під"їхав і обвинувачений ОСОБА_2 з дружиною та повідомив, що це він зробив і їздив за лікарем.

Свідок ОСОБА_9 , медичний працівник, показала, що вона чергувала в лікарні, їм зателефонували і виклали на місце ДТП. Коли вони виїхали на місце автопригоди, побачили потерпілого, який сидів на узбіччі дороги, в нього були пошкодження на лобі і руці, від госпіталізації відмовився, він огризався був агресивним, його ставлення до події, що сталася, було неадекватним. Свідок припускає, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння. На місці події свідок залишків скла, крові не бачила.

Свідок ОСОБА_10 показав, що він працює лікарем, тієї ночі, коли сталася автопригода, ОСОБА_2 до нього за допомогою не звертався.

Свідок ОСОБА_11 показала, що 03.09.2018 року вони разом із чоловіком ОСОБА_2 були на весіллі в м.Виноградові. На весіллі чоловік не вживав алкогольні напої. Коли вони поверталися з весілля з м.Виноградів до с.Карачин, по дорозі в с.Руська Долина їм назустріч їхав автомобіль з увімкненим дальнім світлом фар. Велосипедиста вона побачила десь за 4-5 м, а тому чоловік не встиг загальмувати і вчинив наїзд на велосипедиста. Обвинувачений пропонував потерпілому відвезти його до лікарні, але той відмовився. Тому вони вирішили поїхати додому до лікаря ОСОБА_10 , щоб привезти його на місце пригоди, але цього зробити їм не вдалося, а тому вони знову повернулися на місце події, де вже були працівники поліції та медики. Потерпілий відмовився їхати до лікарні. Свідок показала, що автомобіль, яким керував її чоловік, рухався із швидкістю десь 40 км/год. Також свідок показала, що в тій місцевості, де сталася автопригода, є велосипедна доріжка, але потерпілий їхав не нею, а автомобільною дорогою.

Свідок ОСОБА_12 показав, що він знав потерпілого ОСОБА_3 , який того дня, коли сталася автопригода, був у барі, вживав алкогольні напої, а коли стемніло, пішов у напрямку с.Фанчиково.

Свідок ОСОБА_13 показав, що він знає потерпілого та його сина, потерпілого по справі. Коли він приїхав до місця автопригоди, то побачив там потерпілого, який сказав йому, що впав з дерева, останній перебував у нетверезму стані, також на місці пригоди знаходився автомобіль ОСОБА_2 , а велосипед був у канаві. Свідок пояснив, що в цій місцевості є велосипедна доріжка.

Крім показів свідків вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України стверджується також сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.09.2018 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП та ілюсторованою фототаблицею до протоколу, з яких вбачається, що місцем вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення 03.09.2018 року була вул. Головна в с. Руська Долина Виноградівського району біля електроопори 1/93. Злочин скоєно на прямій дорозі в темну пору доби, на сухому покритті. Ділянка дороги під час огляду не освітлена. Сліди шин та сліди гальмування відсутні. В ході огляду вилучено автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 та дорожній велосипед синього кольору з механічними пошкодженнями ( а.п. 23-32);

- висновком експерта № 163 від 07.09.2018 року, згідно якого в результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 , 1959 р.н. отримав тілесні пошкодження у вигляді: садна шкірних покровів лобно-скроневої ділянки справа, крововиливу на внутрішні поверхні м`яких покровів голови в лобно-скроневій ділянці справа та в потиличній ділянці справа, які не спричинили розладу здоров`я і по цій ознаці, згідно п.2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, у живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного терміну розладу здоров`я; забійної рани м`яких тканин потиличної ділянки справа, що спричинили розлад здоров`я понад 6 але не більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.3.2 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний термін розладу здоров`я; закритої черепно-мозкової травми у вигляді закритого перелому потиличної кістки, субдуральної гематоми, базальної поверхні лобно-тім`яної ділянки зліва, внутрішньо-мозкової гематоми мозочка з ліва з енцефаломаляцією, тотального субарахноїдального крововиливу обох півкуль мозку із затіканням між звивини та проривом в шлуночки мозку та забою головного мозку, які являються небезпечними для життя в момент їх спричинення, і по цій ознаці, згідно п.2.1.2 «Правил судово-медичного визначення степеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 у живих осіб кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і є в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Дані тілесні пошкодження виникли внаслідок дії тупого предмету з переважаючою травмуючою поверхнею, могли виникнути у велосипедиста в результаті зіткнення з автомашиною, що рухалася в попутному напрямку, при цьому характер виявлених тілесних пошкоджень вказує на те, що первинний контакт відбувся між автотранспортним засобом та велосипедом, а тілесні пошкодження у велосипедиста виникли від удару можливо в капот та удару в тверде підлегле покриття при падінні потерпілого велосипедиста. В момент зіткнення велосипедиста з автомашиною, ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до нього (сидячи на велосипеді) положенні, повернутим задньою поверхнею тіла до автотранспортного засобу. Судово-токсикологічним дослідженням крові від трупа ОСОБА_3 - етиловий спирт не виявлено (а.п. 47-50);

-додатковим протоколом огляду місця події від 04.12.2018 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП та ілюстрованою фототаблицею до протоколу, відповідно до якого об`єктом огляду є ділянка проїжджої частини автодороги в с. Р.Долина, де 03.09.2018 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Головна в с. Руська Долина в напрямку с. Нове Село, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався із ним в попутному напрямку руху. Оглядом встановлено, що вказана ділянка дороги на місці пригоди горизонтальна, повздовжнього профілю, в плані пряма, вкрита асфальтом, ширина її складає 7,6 м, справа та зліва є узбіччя. Поняті, що знаходились в статичному автомобілі змогли побачити статиста на дорожньому велосипеді на відстані 44 м . Видимість проїжджої частини дороги з робочого місця водія транспортного засобу становила 79 м (а.п.144-148).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заявили, що обвинувачення грунтується на недопустимих доказах. Зокрема, такими вони вважають Висновок експерта №1151 судової транспортно-трасологічної експертизи, складений старшим судовим експертом Закарпатського відділення ЛНДІСЕ МЮ України Демко І.М. 20.12.2018 р. відповідно до якого форма й характер пошкоджень транспортних засобів - автомобіля “WV”, р.н.з. Угорщини НОМЕР_1 та дорожнього велосипеду співпадає в тому випадку, якщо при першопочатковому контактуванні повздовжні осі вищезгаданих транспортних засобів перебували під кутом 5+5 градусів, при цьому автомобіль “WV”, р.н.з. Угорщини НОМЕР_1 , контактував передньою правою частиною з задньою частиною велосипеда (а.п. 84-91); Висновок експерта №1152 судової автотехнічної експертизи, складений старшим судовим експертом Закарпатського відділення ЛНДІСЕ МЮ України Демко І.М. 19.12.2018 р., відповідно до якого на момент огляду і експертного дослідження гальмова система та система рульового керування автомобіля “WV”, р.н.з. Угорщини НОМЕР_1 , знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції передбачені конструкцією (а.п. 72-77).

Зазначені експертизи проведені на підставі ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 11.09.2018 р., проведення яких було доручено експерту-автотехніку Демко І.М., м.Ужгород , вул.Дармштадська,4, тобто по місцю реєстрації його як фізичної особи-приватного підприємця, який раніше проводив експертизу як ФОП. В той же час на порушення вимог ст.ст.7, 7-1 Закону України «Про судову експертизу» на підставі цих ухвал експертизи були проведені вже Закарпатським відділенням ЛНДІСЕ МЮ України, яке знаходиться по вулиці Ш.Петефі, 14, м.Ужгород, де працює в якості експерта ОСОБА_14 , хоча Закарпатське відділення ЛНДІСЕ МЮ України не було залучено до проведенння експертиз. Обвинувачений та захисник вважають, що експертизи були проведені після спливу одномісячного строку, який зазначений в ухвалах слідчого судді, а тому ці докази не є допустимими та належними.

Також обвинувачений та захисник вважають, що не може бути бути прийнятий до уваги Висновок експерта №10/307 судової інженерно-транспортної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП, складений головним експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Маргітою В.І. від 14.12.2018 р., згідно якого з технічної точки зору водій автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху. Причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, так як він маючи можливість виявити велосипедиста на смузі свого руху, не прийняв міри до екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу. Вказані невідповідності, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди ( а.п. 103-110), оскільки частину вихідних даних за клопотанням експерта надав слідчий, а не суд.

Вирішуючи питання про належність і допустимість зазначених доказів, суд керується приписами ст.ст.84-86 КПК України.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленим цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною другою статті 87 КПК України визначено в яких випадках суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи докази, на які обвинувачений та його захисник посилаються як на неналежні і недопустимі, суд вважає, що істотного порушення прав обвинуваченого при їх отриманні не допущено, а тому приймає їх до уваги.

При викладених обставинах, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 мало місце.

Це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 винний у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 КК України завідоме залишення в небезпеці - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Особливо кваліфікований вид цього злочину, передбачений ч. 3 ст. 135 КК України і полягає у тому, що цими діями спричиняється смерть або інші тяжкі наслідки.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

Небезпечним для життя станом слід вважати такий стан, коли особа без сторонньої допомоги не має можливості вжити ефективних заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений після вчинення ДТП, зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, який перебував у притомному стані, і запропонував відвезти його до лікарні, але останній категорично відмовився, у зв`язку з чим ОСОБА_2 вирішив поїхати за лікарем, щоб такий надав потерпілому допомогу. Дану обставину підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 . Після приїзду на місце пригоди медичних працівників, працівників поліції обвинувачений також відмовився від госпіталізації. Потерпілому була надана перша медична допомога і він залишився на місці пригоди так як відмовився в кареті швидкої допомоги їхати до лікарні. Про те, що потерпілий відмовився від отримання медичної допомоги підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , ОСОБА_8 . Аналіз зазначених показів свідків свідчить проте, що потерпілий відмовився від сторонньої допомоги обвинуваченого та інших осіб. Таким чином судом встановлена відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, що відповідно до вимог ч.7 ст.284, ч.1 ст.373 КПК України є безумовною підставою для прийняття судом рішення про визнання ОСОБА_2 невинуватим та його виправдання за вказаним обвинуваченням.

Обираючи міру покарання ОСОБА_2 за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, суд приходить до наступного.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

При призначенні покарання за ч.2 ст.286 КК України суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності і тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому також враховано досудову доповідь уповноваженого органу пробації від 04.04.2019 року, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільств, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній; виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, за якою кваліфіковано його дії, із наданням на підставі ст.75 КК України іспитового строку і покладенням на нього обов`язків у відповідності до ст.76 КК України

Вирішуючи питання щодо позбавлення права керувати транспортними засобами, то з врахування обставин справи обвинуваченого слід позбавити права керувати транспортними засобами.

Розглянувши цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 у межах заявлених вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілий просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, яку оцінює в розмірі 35 000 гривень та вказує, що це витрати на придбання труни, одягу та поминок. Водночас документально вказані витрати не підтверджені.

Таким чином оскільки заявлена до стягнення сума матеріальної шкоди в ході судового розгляду кримінального провадження не підтверджена документальними доказами, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, яку потерпілий оцінив у 250 000 гривень, суд виходить з того, що за загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦПК України).

Вищенаведені обставини в дотримання вимог ст.23 ЦК України враховуються судом при з`ясуванні питання про обґрунтованість заявленого цивільним позивачем розміру моральної шкоди.

Тому, на підставі вищевказаного, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним.

З врахуванням принципів законності та справедливості вимоги цивільного позову в частині моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 слід стягнути 50 000 гривень моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Арешт, накладений ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06.09.2018 року на речовий доказ - дорожній жіночий велосипед синього кольору без маркування, відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Питання про речові докази по справі слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Діючі заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 91, 94, 370, 374, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати ОСОБА_15 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.135 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні обвинуваченого складу зазначеного кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Арешт на дорожній жіночий велосипед синього кольору без маркування, накладений ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06.09.2018 року (а.п.38-40) - скасувати.

Речові докази:

- дорожній жіночий велосипед синього кольору без маркування, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області (а.п.33), а також світлу футболку, сірі шорти, чорні резинові тапочки, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області (а.п. 59) - повернути ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 3 575 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийГ. І. Рішко