Ухвала суду № 97787070, 22.06.2021, Харківський районний суд Харківської області

22.06.21

Справа №635/4411/15-ц

Провадження по справі №6/635/136/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Березовської І.В.,

за участі представника заявника – ОСОБА_1 ,

державного виконавця - Попова В.М.,

секретар судового засідання Кондратенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_3 , заінтересована особа: Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Адвокат Філімонова О.С., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою, у якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 635/4411/15-ц від 14травня 2018 року, виданий Харківським районним судом Харківської області по цивільній справі № 635/4411/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року в розмірі 53 025,19 доларів США та 150 408 гривень 57 копійок, а також стягнення в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судового збору в розмірі 13645 гривень 70 копійок, а саме по 6 822 гривні 85 копійок з кожного.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, на виконання якого виданий виконавчий лист від 14 травня 2018 року по справі № 635/4411/15-ц. На підставі зазначеного виконавчого листа були відкриті виконавчі провадження №56907399, №56907722 та розпочате примусове виконання. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_4 16 червня 2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» укладений договір факторингу №16/06. 16 червня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інфест Фінанс» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесія). Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2021 року замінена сторона виконавчого провадження (стягувач) ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» на ОСОБА_3 . Згідно заяви ОСОБА_3 від 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 повністю та належним чином розрахувалася за зобов`язанням, переданим йому згідно договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2020 року за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року. Відтак, обов`язок боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом № 635/4411/15-ц повністю відсутній, а тому виконавчий лист з примусового виконання судового рішення у справі № 635/4411/15-ц підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2021 року заяву адвоката Філімонової О.С., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким,що не підлягає виконанню, призначена до розгляду у судовому засіданні.

31 травня 2021 року до суду надійшли заперечення державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин Попова В.М., в яких він просив у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким,що не підлягає виконанню, відмовити. При цьому зазначив, що у виконавчих провадженнях № 56907399, № 56907722 міститься заява ОСОБА_3 від 10 грудня 2020 року, якою стягувач підтверджує, що боржник ОСОБА_2 належним чином розрахувалась перед ОСОБА_3 за зобов`язаннями щодо яких видані виконавчі листи по справі № 635/4411/15-ц та відкрито виконавчі провадження №№ 56907399, 56907722. У зв`язку з тим, що вимоги за виконавчими листами Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/4411/15-ц, примусове виконання яких здійснювалося в межах зазначених виконавчих проваджень, були виконані в повному обсязі, що підтверджується заявою стягувача, 28 травня 2021 року державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №56907399, № 56907722, а виконавчі листи повернуті до суду. Відтак, немає підстав для визнання вже виконаних в повному обсязі виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Державний виконавець зазначає, що боржник звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, не має на меті захистити свої права, а має на меті лише уникнути обов`язку щодо сплати додаткових санкцій за невиконання рішення у вигляді виконавчого збору. Вважає, що суд не має право звільняти боржника від обов`язку сплати виконавчого збору у такий спосіб як визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, так як рішення суду є чинним, виконавчі листи є фактично виконаними, а виконавчі провадження закінчені на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням.

15 червня 2021 року стягувач ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що не заперечує проти визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Вказав, що про закінчення виконавчих проваджень дізнався лише із відзиву державного виконавця. В реєстрі виконавчих проваджень він ознайомився з постановою про закінчення виконавчого провадження, де виконавець зазначив,що закінчив виконавці провадження за заявою стягувача. Він як стягувач за виконавчими провадженням №56907399, № 56907722 жодних заяв державному виконавцю не писав, підстав для винесення вище вказаних постанов відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було. З цього приводу він звернувся зі скаргою до начальника ВДВС по Харківському району та м. Люботин. Окрім наведеного, стягувач зазначив, що відповідно до Договору від 16 червня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» відступило йому право вимоги за кредитним договором № 1135150800 від 27 травня 2008 року. 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 повністю та належним чином розрахувалася за зобов`язанням, переданим йому згідно договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2020 року за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року, а не згідно виконавчого листа чи рішення суду. ОСОБА_2 не виплачувала йому суму боргу, зазначену у виконавчому листі, а розрахувалася згідно із їх домовленістю як боржник із новим кредитором.

В судовому засіданні адвокат Філімонова О.С., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_2 , підтримала заяву, просила задовольнити з підстав, зазначених в заяві. Пояснила, що 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 повністю та належним чином розрахувалася за зобов`язанням, переданим ОСОБА_3 згідно договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2020 року, виплативши останньому 25000 гривень, що свідчить про припинення обов`язків ОСОБА_2 , що виникли на підставі зазначеного договору, у зв`язку з їх виконанням у добровільному порядку. Стягувач претензій до боржника не має.

Державний виконавець Попов В.М. в судовому засіданні заперечував проти визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що зазначена заява була подана ОСОБА_2 з метою ухилення від сплати виконавчого збору.

Стягувач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не заявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року в розмірі 53 025,19 доларів США та 150 408 гривень 57 копійок, а також стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 13645 гривень 70 копійок, а саме по 6 822 гривні 85 копійок з кожного.

Рішення набрало законної сили 11 квітня 2018 року.

14 травня 2018 року на виконання вищезазначеного рішення Харківським районним судом Харківської області видані виконавчі листи.

20 серпня 2020 року на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року Харківським районним судом Харківської області видано дублікати виконавчих листів.

16 червня 2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» укладений договір факторингу №16/06.

16 червня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інфест Фінанс» та ОСОБА_3 укладено Договір про відступлення прав вимоги (цесія).

Відповідно до п. 1 зазначеного Договору, в порядку та на умовах, визначених договором, цедент передає (відступає) цесіонарію, а цесіонарій набуває належні цедентові права вимоги до ОСОБА_5 за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк». Сторони погодили, що до цесіонарія переходять усі права, які належать цеденту за кредитними договорами (в тому числі права на донарахування штрафних санкцій на умовах, передбачених кредитними договорами). Відступлення прав вимоги за Кредитними договорами, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення (передачі) прав вимоги, включаючи, але не обмежуючись: прав вимоги сплати основного зобов`язання за Кредитними договорами; прав вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірах, встановлених Кредитними договорами, нарахованих станом на дату укладення цього Договору; прав вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірах, встановлених Кредитними договорами, в майбутньому після укладення цього Договору по дату виконання зобов`язань в повному обсязі; прав вимоги сплати комісій в розмірах, встановлених Кредитними договорами, нарахованих на дату укладення цього Договору; прав вимоги сплати комісій в розмірах, встановлених Кредитними договорами в майбутньому після укладання Договору по дату виконання зобов`язань в повному обсязі; прав вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником умов Кредитних договорів, які виникнуть та/або можуть виникнути в майбутньому після укладення цього Договору, в розмірах, встановлених Кредитними договорами; прав вимоги інших платежів відповідно до умов Кредитних договорів, які виникнуть та/або можуть виникнути в майбутньому після укладення цього Договору; інші права, передбачені Кредитними договорами.

Згідно п.1.1 Договору, права вимоги за кредитним договорами, визначені в п.1 цього Договору, оцінюються сторонами в розмірі 25012,00 гривень без ПДВ. Сторони підтверджують, що на день підписання цього Договору, загальна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11351508000 від 27 травня 2008 року складає: основний борг – 40538,62 Доларів США; проценти – 30502,52 Доларів США; комісія – 0,00 Доларів США. Цедент вибуває з усіх правовідносин, що склались між ним та боржником, втрачає всі права вимоги за кредитними договорами зі всіма забезпеченнями, з моменту підписання цього Договору, але не раніше виконання п. 2.2. цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору, повна оплата цеденту за відступлені права вимоги проводиться в повному обсязі у розмірі 25012,00 гривень без ПДВ та до цесіонарія переходять права цедента за кредитним договором.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2021 року за заявою ОСОБА_3 замінено стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення у справі № 635/4411/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11351508000 від 27 травня 2008 року з ТОВ «Фінансова компанія «Інфест Фінанс» на ОСОБА_3 .

Як убачається із заяви ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. 10 грудня 2020 року за № 2892, останній повідомляє, що ОСОБА_2 повністю та належним чином розрахувалася за зобов`язаннями, переданими стягувачу згідно договору про відступлення права вимоги № б/н від 16 червня 2020 року про надання споживчого кредиту № 1135150800 від 27 травня 2008 року, укладеного в простій письмовій формі з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».

Постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 травня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 635/4411/15-ц, виданого 14 травня 2018 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 53025,19 доларів США та 150408,57 гривень закрито на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Постанову про стягнення виконавчого збору та постанову стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій виділено в окреме провадження. Виконавчі листи повернуті до суду.

Закінчуючи виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виходив з того, що боржником ОСОБА_2 згідно заяви стягувача ОСОБА_3 фактично сплачено борг в повному обсязі.

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_3 , останній не погоджується з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зазначає, що 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 повністю та належним чином розрахувалася за зобов`язанням, переданим йому згідно договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2020 року по договору про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року, а не згідно виконавчого листа чи рішення суду. ОСОБА_2 не виплачувала йому суму боргу, зазначену у виконавчому листі.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник ОСОБА_2 вказує про те, що вона повністю та належним чином розрахувалась за зобов`язанням, переданим ОСОБА_3 згідно договору про відступлення права вимоги від 16 червня 2020 року за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою останнього. Відтак, обов`язок боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом № 635/4411/15-ц повністю відсутній.

Як встановлено під час судового розгляду із пояснень представника заявника та письмових пояснень стягувача, ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_3 25000 гривень, що відповідає сумі оплати останнього за набуття належних цедентові права вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11351508000 від 27 травня 2008 року.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі «Півень проти України» вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділом VI ЦПК України врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно частин 1, 3 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до частини 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Верховний Суд зазначив в постанові від 16 січня 2018 року по справі № 755/15479/14-ц, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

При цьому, слід зазначити, що застосування такого способу припинення зобов`язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили, і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням приписів Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року та виконавчим листом, виданим 14 травня 2018 року, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження.

Після ухвалення Харківським районним судом Харківської області рішення від 29 березня 2017 року у справі №635/4411/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11351508000 від 27 травня 2008 року в сумі 53025,19 доларів США та 105408,57 гривень та видачі виконавчого листа № 635/4411/15-ц від 14 травня 2018 року на примусове виконання вказаного рішення суду від 29 березня 2017 року зобов`язання відповідачів трансформувалось у зобов`язання щодо виконання вказаного судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, та яке згідно з чинним законодавством є обов`язковим до виконання у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією судового процесу та цивільний процес по справі повинен завершуватись виконанням рішення суду, що набрало законної сили, то домовленості сторін виконавчого провадження щодо зміни розміру плати за зобов`язанням або припинення виконання судового рішення повинні відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до положень статті частини 2 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання судового рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення, як і питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, встановлення або зміни способу або порядку виконання вирішується виключно судом в порядку, передбаченому ст.ст. 434, 435 ЦПК України.

Статей 39 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав, які надають державному виконавцю право закінчити виконавче провадження, до таких випадків, зокрема, належить, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наведене свідчить, що чинне законодавство не забороняє сторонам досягти домовленості щодо припинення зобов`язання після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Разом з цим, вищевказаний Закон містить вимоги, дотримання яких є обов`язковим для закінчення виконавчого провадження у тих випадках, коли судове рішення виконано у спосіб інший, ніж зазначено у виконавчому документі.

Суд зазначає, що сплата ОСОБА_2 ОСОБА_3 25000 гривень не може вважатися належним та повним розрахунком за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11351508000 від 27 травня 2008 року в сумі 53025,19 доларів США та 105408,57 гривень, та не свідчить про припинення обов`язку боржника. Помилковим є твердження представника заявника щодо добровільного виконання обов`язку боржника, оскільки зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником лише за поза межами виконавчого провадження.

Доводи ОСОБА_3 щодо розрахунку за домовленістю боржника з новим кредитором суд також відхиляє, оскільки підстави припинення зобов`язань за домовленістю сторін визначені ст. 604 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється за домовленістю сторін;зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Зміна розміру плати за зобов`язанням не можна вважати новим зобов`язанням.

Суд також не надає оцінку постановам державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки це не є предметом судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, вимоги чинного законодавства та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що наведені заявником причини визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в контексті положень ч.4 ст. 369 ЦПК України не є тими підставами, за яких вимоги заявника підлягали б задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259,260, 261,432 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_3 , заінтересована особа: Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складений 22 червня 2021 року.

Суддя І.В. Березовська