Постанова № 97786306, 11.06.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3745/21

№ провадження 3/208/1947/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2021 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Похваліта С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Фесюк Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану справу про адміністративне правопорушення за протоколами серій ДПР18 № 477523, ДПР18 № 477524 від 30.04.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

До Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 477523 від 30 квітня 2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та протокол серії ДПР18 № 477524 від 30 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які постановою суду від 20 травня 2021 року об`єднанні в одне провадження.

Згідно протоколу серії ДПР18 № 477523 від 30 квітня 2021 року, гр. ОСОБА_1 , 30.04.2021 року о 22 год. 20 хв., в м. Кам`янське по вул. Пестеля,76 керував транспортним засобом, автомобілем ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 з ознакам алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота , почервоніння очей, почервоніння, тобто зміна забарвлення шкіри обличчя від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу

алкотостер «Драгер» №0606, та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії ДПР18 № 477524 від 30 квітня 2021 року гр. ОСОБА_1 , 30.04.2021 року о 22 год. 20 хв., в м. Кам`янське по вул. Пестеля,76, керував транспортним засобом, автомобілем ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами на підставі постанови від 29 березня 2019 року № 53318341, 34621532.

Тим самим ОСОБА_1 , порушив правила дорожнього руху, та скоїв правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно зі ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи допитаним у судовому засіданні, провину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень визнав, судді зазначив, що 30.04.2021 року у вечірній час доби разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 в гаражі розташований за адресою: АДРЕСА_2 вживали алкогольні напої. Належний йому транспортний засіб знаходився біля вказаного гаражу. Через деякий час, після того як ОСОБА_2 залишив приміщення гаражу, він також вийшов та виявив відсутність автомобіля та дійшов висновку, що автомобілем протиправно заволоділи. Після чого по лінії 102 здійснив виклик поліції та повідомив про пропажу автомобіля. Разом з поліцейськими він вирушив за місцем мешкання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 , де побачив що його автомобіль стоїть за межами поїзної частини перед зачиненими воротами в салоні якого спить ОСОБА_2 . Співробітник поліції склав на ОСОБА_2 протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України та запропонували йому знайти тверезого водія, для того, щоб відігнати автомобіль, в іншому випадку належний йому автомобіль вилучать та доставлять на штрафний майданчик. Спроба заштовхати автомобіль не заводячи двигуна та не сідаючи за кермо автомобіля не вдалось, тому ОСОБА_1 попередив співробітників поліції, що в їх присутності зажине автомобіль, що і зробив в їх присутності. Просить закрити провадження про справі у зв`язку з тим, що вчинив адміністративне правопорушення у стані крайньої необхідності. Тому, що автомобіль був йому необхідний на наступний день для перевезення хворого батька, оскільки тяжкий стан здоров`я його батька не давав можливості дістатись маршрутним транспортом.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Фесюк Ю.О. у судовому засіданні прохав закрити провадження в справі, пояснив, що

ОСОБА_1 не заперечую, що був у стані алкогольного сп`яніння, але були обставити крайньої необхідності , та він сів за кермо а проїхав два метри, що було зафіксовано на відео.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_1 просив допомогти відігнати автомобіль, щоб не забрали на штрафний майданчик, але в нього не було часу та йому особисто прийшлось загнати автомобіль. Він знав, що в нього хворий батько, якого необхідно зранку перевезти до лікарні.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз`яснено, що для притягнення до відповідальності заст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли правопорушник відмовився від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, оскільки його вина підтверджена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР № 477524 від 30.04.2021, постановою державного виконавця Криничанського РВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 29.03.2019 р. ВП № 53318341, де вказано, що 29.03.2019 відносно ОСОБА_1 , встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі згідно виконавчого листа № 2/209/1718/16 виданий 13.12.2016; відеозаписами з відео реєстратора, встановленого в автомобілі екіпажу патрульної поліції та з камер "Bodycam", які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Суд відповідно до ст. 8 КУпАП, ст. 58 Конституції України у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22.11.2018, здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи редакцію та зміни на підставі Закону України N 1446-VIII від 07.07.2016, що діяла під час і за місцем вчинення правопорушення, оскільки юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння не скасовувалася, а посилювалася, тому закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина у вчинених правопорушеннях за наведених вище обставин підтверджується також і сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості: протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 № 477523 від 30 квітня 2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та протокол серії ДПР18 № 477524 від 30 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поясненням свідка, відео матеріалами з боді-камер інспекторів поліції, рапортом та іншими матеріалами справи.

Згідно ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Крім того, суд враховує п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р., далі - Постанова), згідно якого, судам слід ураховувати, що відповідальність заст.130 КУпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності заст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Однак, твердження ОСОБА_1 про те, що тимчасове затримання транспортного засобу, тягло за собою загрозу здоров`ю його батька, а також загрозу його права щодо належного йому транспортного засобу, і усунути цю загрозу іншим чином в нього можливості не було, суд не приймає до уваги оскільки учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України, зокрема керувати транспортними засобами особами не в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена в судовому засіданні.

Правопорушник підлягає адміністративній відповідальності, підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП не встановлено, терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Пом`якшуючих обставин, визначених ст. 34 КУпАП, та обтяжуючих обставин, визначених ст. 35 КУпАП не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи обставини справи, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, характеристику правопорушника, ступінь його вини, його відношення до скоєних правопорушень, з метою подальшого запобігання скоєння порушення в майбутньому, суд вважає за необхідне застосувати у відношенні ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, як такого, що буде достатнім для виправлення правопорушника.

Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 40-1, 33, ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ч. 3 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18) вказав, зокрема, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та його паспортних даних не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Суддя Похваліта С. М.