Ухвала суду № 97779475, 17.06.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2097/20

2/707/471/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без розгляду

17 червня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання – Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № CSRKGA00000254 від 22 лютого 2008 року в розмірі 14 552 долари США 96 центів, що за курсом 27,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 вересня 2020 року складає 401 079 грн 58 коп; а також судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 6 016 грн 19 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 лютого 2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір № CSRKGA00000254, згідно якого ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000 доларів США на термін до 22 лютого 2013 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у порядку та строки, встановлені кредитним договором. Так, відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Умови кредитного договору відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 01 вересня 2020 року становить 42 082 долари США 34 центи, з яких: 10 075 доларів США 90 центів – заборгованість за тілом кредиту; 4 348 доларів США 73 центи – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 128 доларів США 33 центи – заборгованість по комісії за користування кредитом; 27 529 доларів США 38 центів – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Враховуючи наведене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Водночас, позивачем заявлено позовні вимоги лише на частину суми заборгованості за кредитним договором № CSRKGA00000254 від 22 лютого 2008 року, а саме на 14 552 долари США 96 центів, з яких: 10 075 доларів США 90 центів – заборгованість за тілом кредиту; 4 348 доларів США 73 центи – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 128 доларів США 33 центи – заборгованість по комісії за користування кредитом.

Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 13 жовтня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків.

06 листопада 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надійшла письмова заява на усунення недоліків, до якої позивач додав позовну заяву в іншій редакції (в одному екземплярі), а також новий розрахунок заборгованості та офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на іншу дату.

Зокрема, у позовній заяві, що надійшла разом із заявою про усунення недоліків, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № CSRKGA00000254 від 22 лютого 2008 року в розмірі 10 075 доларів США 90 центів, що за курсом 23,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 листопада 2019 року складає 241 620 грн 08 коп., а також судові витрати по справі. При цьому, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 13 жовтня 2020 року, позивач не усунув.

За вказаних обставин ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 11 листопада 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною і повернуто позивачу.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено, ухвалу судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 11 листопада 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після перегляду Черкаським апеляційним судом справа надійшла до Черкаського районного суду Черкаської області 17 лютого 2021 року.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 22 лютого 2021 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 29 березня 2021 року; явку представника позивача у судове засідання визнано обов`язковою; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу – триденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.

23 березня 2021 року, у межах строку, встановленого судом, засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами направлення його копії позивачу, у якому ОСОБА_1 просить суд заявлені позовні вимоги залишити без задоволення, а також стягнути із позивача на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

Відзив на позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено судом до матеріалів справи.

29 березня 2021 року за клопотаннями представників позивача за довіреностями – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведення розгляду справи відкладено до 13 травня 2021 року.

13 травня 2021 року в зв`язку з неявкою у судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи, про що свідчать дані рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак не повідомив суд про причини своєї неявки, проведення розгляду справи відкладено до 17 червня 2021 року.

17 травня 2021 року, поза межами строку, встановленого судом для її подання, від представника позивача – адвоката Єрмолова Є.М. засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла відповідь на відзив разом з доказами направлення її копії відповідачу. У вказаній заяві по суті справі представник позивача не погодився з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, додатково зазначив, що, з урахуванням наданої відповідачем інформації, Банку необхідний додатковий час для вирішення питання щодо суми заборгованості, у зв`язку з чим позивачем буде підготовлено та направлено до суду уточнену позовну заяву. Крім того, представник позивача зауважив, що питання щодо повернення (компенсації) судових витрат не може бути вирішене, оскільки судом не винесене остаточне рішення у справі, а також зазначив, що розмір відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Враховуючи викладене, просив задовольнити уточнені позовні вимоги Банку. При цьому, сама заява про уточнення позовних вимог стороною позивача подана не була.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 червня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача – адвоката Єрмолова Є.М. про продовження процесуального строку на подання до Черкаського районного суду Черкаської області відповіді на відзив по справі № 707/2097/20 відмовлено, а відповідь на відзив залишено без розгляду.

17 червня 2021 року сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилися втретє.

Представник позивача – АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяву про розгляд справи у його відсутності завчасно (до призначеного дня судового засідання) до суду не подав; з будь-якими клопотаннями, зокрема, про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його прибуття з поважних причин, до суду не звертався; не зважаючи на визнання ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 22 лютого 2021 року явки представника позивача у судове засідання обов`язковою та завчасне належне повідомлення про дати розгляду справ, тричі поспіль проігнорував судові виклики, при цьому останні два рази про причини неявки суд не повідомляв; маючи достатньо часу (майже чотири місяці) з моменту відкриття провадження у справі для реалізації своїх прав і достовірно знаючи про те, що у матеріалах даної цивільної справи знаходяться дві позовні заяви у різних редакціях та з різними позовними вимогами, на що судом акцентувалася увага, заявлених позовних вимог не уточнив, а тому його неявка є такою, що перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовою заявою, у якій позовні вимоги не визнав, поданий ним відзив підтримав у повному обсязі та просив врахувати його при винесенні рішення, а розгляд справи провести у його відсутності.

Правом на подачу заперечення у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку вказаним обставинам справи, вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 10 частини 3 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 1, 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року в справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що процесуальний закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Отже, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами, а також із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, беручи до уваги те, що сторона позивача зловживає своїми процесуальними правами, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, втретє поспіль не з`явився у судове засідання без поважних причин та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому його неявка є такою, що перешкоджає розгляду справи.

Законних підстав для відкладення розгляду справи у даному випадку немає.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що відповідно до положень частини 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Водночас, згідно з вимогами частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просить суд стягнути з позивача на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

На обґрунтування вказаної вимоги ОСОБА_1 надано суду заяву про компенсацію понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу в порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України; Договір про надання правничої допомоги від 12 березня 2021 року; Акт виконаних робіт від 19 березня 2021 року; Детальний опис робіт, наданих адвокатом, та їх вартість; а також квитанцію про оплату вказаних послуг № 19/03/21-1 від 19 березня 2021 року.

Із Договору про надання правничої допомоги від 12 березня 2021 року вбачається, що між адвокатом Петренком О.В. та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 194/.

З Акта виконаних робіт від 19 березня 2021 року, а також Детального опису робіт, наданих адвокатом, та їх вартості, встановлено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги, передбачені Договором про надання правничої допомоги від 12 березня 2021 року, а саме: здійснив вивчення матеріалів позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» із вимогами до клієнта про стягнення заборгованості, а також підготував відзив на позовну заяву; термін виконання – 3 години; вартість – 1 000 грн /а.с. 197, 198/.

Відповідно до квитанції № 19/03/21-1 від 19 березня 2021 року вказані послуги оплачено ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої – шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на заяву було зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді, становить 1 000 грн.

Докази понесених судових витрат на правничу допомогу подано відповідачем у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, твердження представника позивача про те, що розмір відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критеріям розумності, співмірності і справедливості, є недоведеними.

Відтак, суд вважає, що вимога про стягнення із позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а, отже, такою, що підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 142, 223, 257 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Стягнути з позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь відповідача ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в сумі 1 000(одна тисяча) гривень 00 копійок.

Учасники справи можуть ознайомитись текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному вебпорталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т. А. Миколаєнко