Рішення № 97778349, 14.06.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/21842/20

н/п 2/953/1465/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Медведєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за постачання природного газу за період з 01.09.2017 р. по 30.11.2020 р. у розмірі 22 324,92 грн., пеню - 38,08 грн., 3 % річних – 1 357,34 грн., інфляційних втрат - 1 674,66 грн. та сплаченої суми судового збору за подання даного позову до суду - 2102,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ТОВ з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харкова та Харківської області. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 року та розміщений на офіційному сайті Товариства (https://khqaszbut.104.ua). Відповідач є споживачем цих послуг, оскільки за даними Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилася заборгованість за період з 01.09.2017 р. по 30.11.2020 р. у розмірі 22 324,92 грн., яка не погашена станом на момент подання даного позову до суду, що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ, позивачем нараховано пеню - 38,08 грн., 3 % річних – 1 357,34 грн., інфляційні втрати - 1 674,66 грн.

Відповідачка, скориставшись своїм правом, подала відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву посилається на те, що позовні вимоги виникли в 2017 році, загальний строк позовної давності встановлений в 3 роки, а щодо вимог стосовно пені- 1 рік, тобто, позивачем пропущені строки позовної давності. Для окремих видів договорів законом може встановлюватися більш тривала порівняно із загальною позовною давністю але на виниклі правовідношення це не розповсюджується.

Відповідачка зазначає, що правовідносини сторін є грошовими зобов`язаннями, в якому на боржника покладений обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а цьому обов`язку кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані ним послуги. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оскільки за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг відповідальність несе вона, а заборгованість за послуги позивач нараховував щомісячно, то загальна позовна давність починає спливати за кожним таким щомісячним платежем окремо. За таких обставин просить суд застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності і в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходило, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, викладені представником відповідача та відповідачем в відзиві на позов, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частина 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно Постанови №1588 від 21.05.2015 р. та з 11.05.2017 р. згідно Постанови №633 від 11.05.2017 р.

Крім того, на ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу відповідно до Постанов КМУ № 758 від 01.10.2015 року, з 01.04.2017 р. - №187 від 22.03.2017 року, а з 01.11.2018 року відповідно до Постанови КМУ №867 від 19.10.2018 року.

При цьому, АТ «Харківміськгаз» з 01.07.2015 р. на підставі Закону України «Про ринок природного газу» в контексті обставин даної справи провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харкова та Харківської області, тобто є Оператором ГРМ. За приписами ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована в житловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з централізованою системою газопостачання.

Згідно даних Оператора ГРМ на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , як споживача природного газу за вищезазначеною адресою.

Згідно відомостей нарахування та оплати за природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , складених старшим менеджером із збуту Харківського відділу продажів ТОВ «ХААРКІВГАЗ ЗБУТ» Сулятицькою Н.В., за період з 01.09.2017 р. по 30.11.2020 р. у відповідачки перед позивачем в результаті несплати за отримані послуги з газопостачання утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 22 324,92 грн. (а.с.5).

Відповідачкою ОСОБА_1 проведено оплату за спожитий природний газ за вищезазначений період лише за вересень 2017 р. у розмірі 105,30 грн., за квітень 2018 р. – 1000,00 грн., за серпень 2018 р. – 5029,28 грн., за листопад 2018 р. – 4626,21 грн., за лютий 2020 р. – 3000,00 грн., а всього на загальну суму 13 760,79 грн. Загальний розмір заборгованості за період з 01.09.2017 р. по 30.11.2020 р., за вирахуванням сплаченого відповідачкою заборгованістю, складає 22 324,92 грн. (а.с.5).

Об`єкт побутового споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо) , що належить споживачеві на правах власності або користування). Побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827.

Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015, та розміщений на офіційному сайті ТОВ (https://khqaszbut.104.ua).

Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з приводу надання послуг з газопостачання, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

За змістом статті 1 Закону України "Прожитлово-комунальніпослуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація ; послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статей 67,162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

За положеннями статей 319,322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог статей 67 і 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 5 Законом України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку ; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги, у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (стаття 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги).

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачкою, позивач виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачці послуги з газопостачання, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів в спростування обставин, на які посилається позивач, не спростовано факт фактичного споживання газу за вищезазначеною адресою, не надано доказів того, що вона відмовилася у встановленому законом порядку від послуг позивача, не надано заяв про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачкою обов`язку щодо оплати вартості отриманих послуг з газопостачання з 01.09.2017 по 30.11.2020 у сумі 22 324,92 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 та її представник просили застосувати позовну давність до заявлених вимог.

звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно відомостей з нарахування та оплати за природний газ за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.09.2017 р. по 30.11.2020 р. позивач нараховував щомісячно плату за спожитий природний газ, але відповідачка його оплату не здійснювала взагалі або здійснювала нерегулярно. Відповідачкою проведено оплату лише за вересень 2017 р. у розмірі 105,30 грн., за квітень 2018 р. – 1000,00 грн., за серпень 2018 р. – 5029,28 грн., за листопад 2018 р. – 4626,21 грн., за лютий 2020 р. – 3000,00 грн., а всього на загальну суму 13 760,79 грн.

Разом з цим, з позовом про стягнення заборгованості позивач звернулося до суду 30.12.2020 .

З огляду на зазначене те, що відповідно до статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу, а також те, що позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, а саме з 30.12.2017 по 30.11.2020 у сумі 19 848,83 грн.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, те, що судом встановлено порушення з боку відповідача зобов`язань з оплати за спожитий газ, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» заборгованості за послуги з газопостачання в сумі 19 848,83 грн., 3 % річних у розмірі 1 357,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 1674,66 грн. та пеню в сумі 38.08 грн.

Згідно з частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень статті 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (90.25 %), та стягує з відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1987 грн. 05 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями .2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-78, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 281, 282, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» заборгованість за постачання природного газу в сумі 19 848 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 83 коп., 3 % річних у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн. 34 коп., інфляційних втрат у розмірі 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. та пеню в сумі 38 (тридцять вісім) грн. 08 грн коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» судовий збір у розмірі 1987 грн. 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Київський районний суд м. Харкова

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», код ЄДРПОУ 39590621, адреса: 61093, м.Харків, вул.Болбочана Петра, 54.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя- С.М. Лисиченко