Ухвала суду № 97776608, 17.06.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1618/21

УХВАЛА

іменем України

17 червня 2021 року

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернишової О.С.,

прокурора Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сватове клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Самсонівка Краснодонського району Луганської області, має середню освіту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07 серпня 2017 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1, ч. 2 ст. 228 Кримінального кодексу Російської Федерації, -

встановив:

До Сватівського районного суду Луганської області з Міністерства юстиції України надійшло клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації щодо ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 30.04.2021 року наказом Міністерства юстиції України № 1577/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 605 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 01.12.2020 року за № 06-136801/20.

ОСОБА_1 засуджено вироком Донецького міського суду Ростовської області до покарання у вигляді 11 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1, ч. 2 ст. 228, ст. 69 ч. 3 Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні є: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання подано до суду першої інстанції за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Ставропольському краю. Кінець відбуття строку покарання – 19.09.2027.

При визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_1 в Україну, заявник просить суд враховувати вимоги частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_1 права бути переданим в Україну як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

Посилаючись на ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 610 КПК України заявник просить визначити правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним. Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з КК України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, у клопотанні Міністерство юстиції України просить розглянути клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України (а.с.4).

Прокурор в судовому засіданні не заперечує проти даного клопотання.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши письмові докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України згідно частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Останнє відоме місце проживання в Україні є: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання подано до суду першої інстанції за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 .

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Краснодонському міськрайонному суду Луганської області, здійснюється Сватівським районним судом Луганської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Донецького міського суду Ростовської області за ч.1 ст.322, ч.2 ст. 228, ч. 3 ст. 229.1, ч.3 ст.69 КК РФ до покарання у вигляді 11 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1, ч. 2 ст. 228, ст. 69 ч. 3 КК Російської Федерації, покарання за ч.1 ст.322 КК РФ в вигляді штрафу – 7000 тис. рублів виконувати самостійно. (а.с.14-22)

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Ставропольському краю. Кінець відбуття строку покарання – 19.09.2027. Невідбута частина покарання складає: 6 років 11 місяць 05 дні. Зазначений вирок набрав законної сили 18.08.2017 року (а.с.29, 36).

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_1 написав заяву, у якій просить передати його для подальшого відбування покарання в Україні (а.с. 30).

В матеріалах подання також наявна медична довідка щодо ОСОБА_1 , згідно якої згідно оглядів та медичних даних клінічний діагноз: язва шлунка. Заперечень щодо етапування засудженого різної категорією транспорту не має.(а.с.23).

Також міститься характеристика на ОСОБА_1 , відповідно до якої засуджений характеризується задовільно (а.с.24 -25).

В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.10-11).

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст. 6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 р. та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Згідно ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

У відповідності до положень Кримінального кодексу Російської Федерації, дії, ОСОБА_1 згідно вироку суду кваліфіковано Донецьким міським судом Ростовської області:

а)за ч. 2 ст. 228 КК РФ незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, вчинене у великому розмірі;

б) за ч.3 ст.229.1 КК РФ як контрабанда наркотичних засобів, тобто незаконне переміщення через митний кордон Митного союзу в рамках ЄврАзЕс наркотичних засобів, вчинене у великому розмірі.

Таким чином, у відповідності до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

а)за ч.2 ст.309КК України як незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів у великому розмірі.

б) за ч. 2 ст.305 КК України як контрабанда наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем, у великих розмірах;

За вчинення злочинів, передбачених:

ч.2 ст.309 КК України визначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років;

ч.2ст.305ККУкраїнивизначене покаранняувигляді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.4ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави,суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно ч.2 ст.70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд враховує, що призначене ОСОБА_1 покарання за вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07.08.2017 року за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченим КК України за вчинення аналогічних діянь.

Таким чином, за вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07.08.2017 року, слід вважати ОСОБА_1 засудженим:

за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 років;

за ч.2 ст. 305 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років.

Водночас суд вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 2 ст. 305 КК України, оскільки дане додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не передбачене санкцією статті ч.3 ст.229.1 Кримінального Кодексу Російської Федерації, та його застосування буде погіршувати становище засудженого ОСОБА_1 . У даному випадку слід застосовувати покарання згідно вироку суду Російської Федерації.

Остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначити на підставі ч.ч.1, 2 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, у вигляді позбавлення волі на строк 11 років.

Відповідно до вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду за правилами, встановленими ч.5 ст.72 КК України строк тримання під вартою, який згідно з ч.2 ст. 197 КПК України обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого - з моменту затримання, що слід обчислювати з 20.09.2016 року.

Суд зазначає, що в редакції Закону України від 26.11.2015 р. №838-У111 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» імперативною нормою ч. 5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, 21.06.2017 р. набрав чинності Закон України від 18 травня 2017 року №2046-У111 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст.72 КК України, згідно з якою попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд вважає, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, не має зворотної сили, а тому час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , підлягає зарахуванню за правилами ч.5 ст.72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У період який зараховано ОСОБА_1 вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07 серпня 2017 року тримання під вартою з 20.09.2016 року по 06.08.2017, діяли положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 21 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що набрав чинності 24 грудня 2015 року, а саме: зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, період затримання та тримання засудженого ОСОБА_1 під вартою з 20.09.2016 року по 06.08.2017 рік, належить зарахувати йому відповідно до вимог ч.5 ст.72, ст.5 КК України, у редакції, яка була чинною на час попереднього увязнення, у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, суд вважає за доцільне роз`яснити, що ОСОБА_1 також засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.322 КК РФ в вигляді штрафу – 7 000 тис. руб., який виконується самостійно. Даний злочин в Україні став кримінально караним з 18.10.2018 року, а на момент його вчинення (19.09.2016) за українським законодавством становив склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

Тобто, на момент вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною першою статті 322 КК РФ, в Україні становив склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1Кодексом України про адміністративні правопорушення за якою передбачене адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу і лише з 18.10.2018 даний злочин в Україні став кримінально караним.

Таким чином, за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 322 КК Російської Федерації, за якою ОСОБА_1 засуджено вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07 серпня 2017 року, кримінальна відповідальність законом України про кримінальну відповідальність не передбачена.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб(Страсбург, 12 березня 1983 року), ст. ст. 369-372,602,610 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Донецького міського суду Ростовської області від 07 серпня 2017 року, яким громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229.1, ч. 2 ст. 228 Кримінального кодексу Російської Федерації та з врахуванням ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.

За вироком Донецького міського суду Ростовської області від 07 серпня 2017 року вважати ОСОБА_1 засудженим за:

- ч. 2 ст. 305 КК України до 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 11 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 07.08.2017 року, зарахувавши у строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме з 20.09.2016 по 06.08.2017, відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Повний текст ухвали проголошений 18 червня 2021 року о 16.10 год.

Суддя Я.В.Просіна