Рішення № 97775499, 08.06.2021, Вишгородський районний суд Київської області

08.06.2021 Справа № 363/2097/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Щур А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, в якій просила визнати кредитний договір від 15.03.2020 року укладений між позичальником ОСОБА_1 та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» недійсним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на її користь витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж квітня – травня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» були направлені на телефонний номер смс – повідомлення про наявність простроченої заборгованості. ОСОБА_1 було направлено запит про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» необхідної інформації з приводу повідомлень про сплату боргу. В телефонному режимі позивачу було повідомлено, що інформацію про стан заборгованості та умови кредитування можна дізнатись на сайті http://my.bizpozyka.com. Крім того, було повідомлено, що нібито 15.03.2020 року з відповідачем було укладено кредитний договір у формі оферта (пропозиція) про укладення Договору про надання кредиту шляхом приймання (акцепту) умов та підписано вказаний кредитний договір електронним підписом. Позивачем було направлено письмовий запит на отримання від відповідача примірник кредитного договору, однак жодної відповіді не було надано. ОСОБА_1 зазначила, що вказаний договір ні власноручно, ні жодним іншим підписом в тому числі електронним, позивач не підписувала, грошові кошти в кредит не отримувала. На підставі викладеного, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Панова І.Ю. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити. Раніше надавала письмову відповідь на відзив.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання не з`явився, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також заяву про проведення розгляду справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до статті 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

На такі особливості укладення договорів про надання фінансових послуг, зокрема в електронному вигляді, звернула увагу піднаглядних фінансових установ в інформаційному повідомленні від 01 серпня 2017 року і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Судом встановлено, що посилаючись на обставини укладення між сторонами 15.03.2020 договору про надання кредиту № 077684-КС-002 в електронній формі, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»доводить зазначену обставину підтвердженням про укладення Договору про надання кредиту № 077684-КС-002, електронним повідомленням, паспортом споживчого кредиту, квитанціями від 15.03.2020 року про переказ на картку ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ARN: НОМЕР_2 грошових коштів в загальному розмірі 50 000 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні фотографії позивача з датою зображеною на аркуші паперу 15.03.2020 року та паспортом громадянки України, яка вказаними фотографіями ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні данні для заповнення формуляра заяви ( П.І. П, РНОКПП, місце проживання, телефон, e-mail, данні паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом про е-комерцію, підписала заяву на отримання кредитних коштів.

Суд приходить до висновку про те, що заявку ОСОБА_1 сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

При цьому суд приймає до уваги довідки від 22.07.2020, видані директором ТОВ «ФК «Елаєнс» Вороніним А.В. та вважає, що вони є належним та допустимим доказом щодо перерахування 15.03.2020 року коштів в загальному розмірі 50 000 грн. на користь ОСОБА_1 .

Так, з довідок від 22.07.2020 року, які видані директором ТОВ «ФК «Елаєнс» ОСОБА_2 , встановлено, що на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнонологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «БІЗПОЗИКА» підтверджено, що платежі успішно проведенні в системі, а саме: перерахування коштів згідно до кредитного договору № 077684-КС-002 від 15.03.2020 року без ПДВ двома платежами по 25 000 грн. на платіжну картку ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ARN: НОМЕР_2 .

Зазначене відповідає положенням ст. 9 Законну України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 є власником карткиІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 , а тому спростовуючи доводи відповідача про зарахування суми кредиту на зазначену картку позивач мала можливість надати виписку по рахунку з відомостями про відсутність здійснення «БІЗНЕС ПОЗИКА» такої операції, проте позивачем будь-які докази на спростування доводів відповідача суду не надала.

За змістом ст. 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо неї, оскільки при підписанні даного договору позивачка ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивачки з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитування позичальник розуміла та погодила, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримала.

Судом встановлено також, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору.

ОСОБА_1 підписуючи договір, погодилася з усіма його умовами та підтвердила факт ознайомлення з умовами договору, а також надала свою добровільну згоду на обробку її персональних даних.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Відповідно до абз. 5 та 11 ч.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право: 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

ОСОБА_1 та її представником не надано до суду доказів, які б підтверджували відсутність на картковому рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 50 000 грн., які були перераховані 15.03.2020 року на картку ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ARN: НОМЕР_2 , тобто не надано виписку банку про рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 за період 15.03.2020 року.

Разом з цим, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись законодавством України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2021 року.

Головуючий М.Б. Баличева