Рішення № 97770719, 07.06.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07 червня 2021 року Справа № 926/27/21

За первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до відповідача за первісним позовом ОСОБА_1

про стягнення неустойки в розмірі 1731524,70 грн

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до відповідача за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами – ОСОБА_2

від відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 1731524,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення вимог п.п. 2.1, 2.2. договору купівлі-продажу малої приватизації – єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Словянський» від 13 жовтня 2020 року, не сплатив грошові кошти за придбаний об`єкт приватизації в розмірі 34630494,00 грн протягом 30 днів з дня підписання договору, тобто до 12 листопада 2020 року, у зв`язку з чим згідно вимог п. 9.1, 9.2. Договору, йому нараховано неустойку в розмірі 1731524,70 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року відкрито провадження у справі, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 08 лютого 2021 року.

В судове засідання 08 лютого 2021 року позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили. У зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 22 лютого 2020 року.

22 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Також, 22 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає. Обґрунтовуючи поданий відзив на позов відповідач зазначає, що не виконав взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 13 жовтня 2020 року щодо оплати об`єкту приватизації протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору, через обставини, які не залежали від нього, а тому, з урахуванням принципу справедливості, добросовісності, розумності просить суд зменшити суму неустойки за Договором від 13 жовтня 2020 року до 5000,00 грн. Крім того, позивач одержав від відповідача гарантійний внесок в розмірі 2885874,28 грн без передачі предмету договору, що складає близько 8,5% від ціни лоту та на 1154350,28 грн більше за штрафні санкції. Вказані кошти відповідачу не повернуті, згідно претензії позивача від 17 грудня 2020 року вказані кошти зараховані в рахунок ціни об`єкта та збережені позивачем за рахунок відповідача.

Крім того, 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляк М.В., подав до суду зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якому просить суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, а також визнати недійсним пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях суперечить закону. Так, обов`язок сплати неустойки передбачено п. 9.2. основного договору. З огляду на умови п. 7.1. основного договору (обов`язок сплатити неустойку разом з ціною продажу об`єкта приватизації) та положення ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, обов`язки по зобов`язанню припиняються в наслідок його розірвання, тобто оскаржуваний п. 2 Договору суперечить вказаним вище нормам закону, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

22 лютого 2021 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 23 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов та приєднано поданий 22 лютого 2021 року відзив на позов до матеріалів справи. Задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову та прийнято зустрічну позову заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляк М.В., до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях про визнання недійсним пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року, до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Також вищевказаною ухвалою відкладено підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 17 березня 2021 року.

11 березня 2021 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказу переклад з англійської мови на українську мову угоди між Golden Equity ltd та ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року.

16 березня 2021 року на адресу суду від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив з додатками та відзив на зустрічну позовну заяву.

Згідно відповіді на відзив на первісний позов зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки з урахуванням ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення. Розмір зменшення неустойки до 5000,00 грн не обґрунтований.

З відзиву на зустрічну позовну заяву вбачається, що відповідач за зустрічним позовом просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено в чому полягає недійсність оскаржуваного пункту договору, а позовна заява зводиться до фактичного ухилення покупця від виконання обов`язку щодо сплати неустойки.

17 березня 2021 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. До вказаного клопотання також додано заперечення на відповідь на відзив на позов з додатками та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Згідно заперечення на відповідь на відзив на первісний позов, відповідач за первісним позовом вважає, що сума неустойки за Договором від 13 жовтня 2020 року підлягає зниженню до 5000,00 грн, оскільки позивачем не понесено жодних збитків, останній без передачі предмету договору збагатився за рахунок відповідача на 2885874,28 грн та з урахуванням принципу справедливості, добросовісності, розумності.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву зазначено, що при визначенні п. 2 оскаржуваного ними пункту Договору, не додержано вимоги п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що згідно п. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні 17 березня 2021 року представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовами заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вони не отримали заперечення на відповідь на відзив на позов та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, бажають ознайомитись з вказаними документами та у разі необхідності подати свої заперечення чи пояснення.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 31 березня 2021 року. Запропоновано відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом у строк до 31 березня 2021 року надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад з англійської мови на українську мову угоди між Golden Equity ltd та ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року.

30 березня 2021 року від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали суду від 17 березня 2021 року надійшли пояснення з додатком.

Згідно поданих пояснень, можливості надання суду належним чином завіреного перекладу угоди між Golden Equity ltd та ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року немає, оскільки вказана угода є електронним документом, а чинним законодавством не врегульовано посвідчення нотаріусами електронних документів.

30 березня 2021 року від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення.

В запереченнях зазначено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність коштів у боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19 квітня 2021 року.

05 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: договору про розірвання договору позики від 14.10.2020 року; заяву свідка ОСОБА_4 від 16.03.2021 року, яке судом задоволено.

19 квітня 2021 року за клопотанням відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом відкладено розгляду справи по суті на 11 травня 2021 року.

11 травня 2021 року за клопотанням позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом відкладено розгляду справи по суті на 19 травня 2021 року.

19 травня 2021 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом відкладено розгляду справи по суті в межах розумного строку на 07 червня 2021 року.

У судовому засідання 07 червня 2021 року представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримала та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у судовому засідання 07 червня 2021 року просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Одночасно, у судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом заявлено суду усну заяву про наміри звернутись до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

26 серпня 2020 року у відповідності з Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» проводився перший електронний аукціон (з умовами) № UA-PS-2020-08-05-000086-3 з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного комерційного підприємства "Готель "Слов`янський", за адресою: АДРЕСА_1 , за кодом, присвоєним об`єкту приватизації під час публікації переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в електронній торговій системі UA-AR-P-2020-04-21-000001-3, з початковою ціною продажу лоту 57717485,60 грн без ПДВ.

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону UA-PS-2020-08-05-000086-3 від 26.08.2020 року вказаний аукціон у зв`язку з відсутністю учасників – не відбувся.

На підставі рішення про затвердження умов продажу об`єкта приватизації у зв`язку з тим, що вказаний лот не було реалізовано та аукціон не відбувся, електронною торговою системою у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» було оголошено другий аукціон із зниженням стартової ціни, якій проводився через двадцять днів після першого.

Відповідно до Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про продаж об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства "Готель "Слов`янський", ціна лоту для другого аукціону із зниженням стартової ціни становила: 28858742,80 грн, розмір гарантійного внеску – 2885874,28 грн (10 % від ціни лоту), розмір реєстраційного внеску – 944,60 грн.

ОСОБА_1 подав відповідну заявку та прийняв участь у вказаному аукціоні. При цьому, 11.09.2020 року він сплатив оператору електронного майданчика – ТОВ «Е-ТЕНДЕР» реєстраційний внесок в розмірі 944,60 грн (платіжне доручення №1 від 11.09.2020 року) та гарантійний внесок в розмірі 2885874.28 грн (платіжне доручення № 2 від 11.09.2020 року).

14 вересня 2020 року проводився вказаний електронний аукціон із зниженням стартової ціни № UA-PS-2020-08-26-000065-3 з продажу вказаного лоту.

У вказаному аукціоні було подано заяву на участь тільки від одного покупця, зокрема від ОСОБА_1 .

За результатами аукціону було прийнято рішення у формі протоколу № UA-PS-2020-08-26-000065-3 від 14.09.2020 року відповідно до якого - аукціон не відбувся.

При цьому, згідно вказаного протоколу запропонована ціна ОСОБА_1 становила – 28858745,00 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» якщо повторний аукціон зі зниженням стартової ціни визнається таким, що не відбувся, у разі якщо для участі у такому аукціоні подано заяву на участь від одного покупця, то орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об`єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни, з урахуванням зниження стартової ціни відповідно до частини дев`ятої цієї статті.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», рішення про приватизацію - рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу.

Відповідно до пункту першого наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях №13/513 від 18.09.2020 року прийнято рішення вважати таким, що не відбувся, електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації — єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства "Готель "Слов`янський" (код за ЄДРПОУ 33460802), АДРЕСА_2 , стартова ціна якого затверджена наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 29.07.2020 року № 13/431, у зв`язку з поданням лише однієї заяви на участь в електронному аукціоні від громадянина ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом другим прийнято рішення про приватизацію вказаного в п.1 цього наказу об`єкта малої приватизації шляхом викупу зі збереженням умов продажу, передбачених аукціоном, єдиним заявником за запропонованою ним ціною — 28858745,00 грн, крім того ПДВ 5771749,00 грн.

13 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях було укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський».

Відповідно до п. 2.1. договору згідно з протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2020-08-26-000065-3 від 14.09.2020 року та відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.09.2020 року № 13/513, ціна продажу об`єкта приватизації становить 34630494,00 грн, в т.ч. ПДВ 5771749,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 34630494,00 грн з урахуванням ПДВ, у повної обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору в порядку, встановленому пунктом 2.2. договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що розрахунки за об`єкт приватизації здійснюються в такому порядку:

гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика TOB "Е-Тендер" в сумі 2885874,28 грн, що становить 10 відсотків стартової ціни об`єкта приватизації зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації шляхом його перерахування на рахунок зазначений в інформаційному повідомленні;

протягом 10 днів з дня підписання цього договору сплачений покупцем гарантійний внесок в сум 2885874,28 грн покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця;

грошові кошти покупця в розмірі 31167444,86 грн з урахуванням ПДВ за придбаний об`єкт приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка покупця на рахунок продавця, протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору.

Тобто пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити вказану суму протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору, а саме до 12.11.2020 року.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі несплати ціни продажу об`єкта приватизації протягом 30 календарних днів з дня укладення цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта приватизації.

Згідно з пунктом 7.1 договору покупець зобов`язаний в строк та порядку, встановлені в п. 2 цього договору, сплатити ціну продажу об`єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Судом встановлено, що обов`язок щодо внесення оплати за об`єкт приватизації у встановлений в договорі строк ОСОБА_1 виконаний так і не був.

За час дії договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на адресу ОСОБА_1 було направлено дві претензії.

Відповідно до претензії від 16.11.2020 року № 50-04.03-2347 на суму 32898969,56 грн Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях пропонувало ОСОБА_1 терміново перерахувати грошові кошти за придбаний об`єкт приватизації разом з неустойкою в сумі 32898969,56 грн та письмово повідомити про це регіональне відділення. При цьому було повідомлено, що гарантійний внесок в сумі 2885874,28 грн сплачений ОСОБА_1 на банківський рахунок оператора електронного майданчика, зарахований в рахунок ціни продажу об`єкта. Одночасно у вказаній претензії було зазначено, що гарантійний внесок не повертається, оскільки він вважається завдатком та є засобом забезпечення виконання майнового зобов`язання за договором.

Згідно з другою претензією від 17.12.2020 року № 50-04.03-2568 на суму 1731524,70 грн позивач за первісним позовом зазначав, що ОСОБА_1 необхідно сплатити суму неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договором та запропонувало розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський».

На пропозицію щодо розірвання вказаного договору відповідач за первісним позовом погодився та 24.12.2020 року, у зв`язку із несплатою ціни продажу ОСОБА_1 , сторонами добровільно було укладено договір про розірвання договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський».

Пунктом 2 вказаного договору про розірвання договору купівлі продажу, встановлено, що даний договір про розірвання договору купівлі-продажу не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, що настала під час дії договору купівлі-продажу.

Так, надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже встановлено судом, 13.10.2020 року між ОСОБА_1 (покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель Слов`янський».

Предметом даного договору є те, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю, котрий став єдиним учасником електронного аукціону № UA-PS-2020-08-26-000065-3, який було оголошено на 15.09.2020 року, об`єкт малої приватизації – єдиний майновий комплекс Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський», ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 33460802, місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Монастирська, 2а, а покупець зобов`язується прийняти (п. 7.2) об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу (п. 2.1.) і виконати визначені в договорі умови (п. 7.5.).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна продажу об`єкту приватизації становить 34630494,00 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити вказану суму протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору, тобто до 12.11.2020 року.

Обов`язки покупця визначені 7 розділом договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено обов`язок сплатити ціну продажу разом із неустойкою (в разі її нарахування) в строк визначений пунктом 2 договору.

Відповідно до п. 7.2. договору покупець зобов`язується прийняти товар в установлений п. 5 цього договору строк, за актом приймання-передачі.

Обов`язок покупця виконати умови продажу об`єкта приватизації визначені п. 7.5. договору.

Пунктами 7.3.-7.4., 7.6.-7.14 договору визначені інші обов`язки покупця за договором.

Обов`язки продавця регламентовані розділом 8 договору.

Вказаний розділ, містить тільки один пункт – 8.1. відповідно до якого, продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкт приватизації за актом приймання – передачі у встановлений цим договором строк; здійснювати контроль за виконанням умов цього договору в порядку, встановленому законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2020 року сторонами в добровільному порядку було укладено договір про розірвання договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський», ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 33460802, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Монастирська, 2а.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як зазначено в статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи сторін, суд вважає, що мало місце укладення окремого договору про розірвання договору купівлі-продажу, який був спрямований на те, що його підписанням сторони дійшли двосторонньої згоди на припинення своїх цивільних прав та обов`язків по первісному договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч. 2 ст. 653 ЦК України, ч. 2 ст. 202 ГК України, вбачається, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок сплати неустойки передбачений п. 7.1. основного договору.

Як встановлено судом, укладення договору про розірвання договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський», було спрямоване на розірвання основного договору, як наслідок припинення усіх зобов`язань сторін.

Однак, пунктом 2 договору про розірвання договору купівлі продажу, встановлено, що даний договір про розірвання договору купівлі-продажу не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, що настала під час дії договору купівлі-продажу.

Відповідальність покупця за договором купівлі-продажу від 13.10.2020 року встановлена розділом 9.

Відповідно до п. 9.2. договору у разі несплати ціни продажу об`єкта приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня укладення цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта приватизації.

Суд вважає що, з огляду на умови п. 7.1. основного договору щодо обов`язку сплатити неустойку разом з ціною продажу об`єкта приватизації та положення ч. 2 ст. 653 ЦК України, ч. 2 та ч. 3 ст. 202 ГК України щодо припинення зобов`язань після розірвання договору, пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу суперечить вищевказаним положенням ЦК України та ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" N 11 від 29 травня 2013 року визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зустрічного позову, оскільки пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу суперечить положенням ч. 2 ст. 653 ЦК України, ч. 2 та ч. 3 ст. 202 ГК України, щодо того, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною 1 ст. 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Судом також встановлено, що відповідно до претензії від 16.11.2020 року № 50-04.03-2347 на суму 32898969,56 грн Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях пропонувало ОСОБА_1 терміново перерахувати грошові кошти за придбаний об`єкт приватизації разом з неустойкою в сумі 32898969,56 грн та письмово повідомити про це регіональне відділення. При цьому було повідомлено, що гарантійний внесок в сумі 2885874,28 грн сплачений ОСОБА_1 на банківський рахунок оператора електронного майданчика, зарахований в рахунок ціни продажу об`єкта. Одночасно у вказаній претензії було зазначено, що гарантійний внесок не повертається, оскільки він вважається завдатком та є засобом забезпечення виконання майнового зобов`язання за договором.

Статтею 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях гарантійний внесок в розмірі 2885874,28 грн (платіжне доручення № 2 від 11.09.2020 року), який останнім не повернуто ОСОБА_1 , оскільки вважається Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях завдатком та є засобом забезпечення виконання майнового зобов`язання за договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не повернуто ОСОБА_1 сплачений ним гарантійний внесок в розмірі 2885874,28 грн, і вказаний гарантійний внесок перевищує розмір нарахованої неустойки, то ОСОБА_1 вже поніс юридичну відповідальність за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що оскільки договір купівлі-продажу об`єкту приватизації був укладений з ОСОБА_1 на підставі рішення про викуп після повторного аукціону із зниженням стартової ціни на 50%, де відповідач за первісним позовом був єдиним учасником, а також враховуючи те, що гарантійний внесок за участь в аукціоні ОСОБА_1 в розмірі 2885874,28 грн. позивач за первісним позовом зберіг у себе, то жодних збитків для Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не настало.

Окрім того, за відсутності інших учасників аукціону, тобто бажаючих придбати об`єкт приватизації, позивач за первісним позовом не поніс жодних втрат, в тому числі у вигляді неотриманих коштів за договором купівлі-продажу з іншим потенційним покупцем.

Витрати пов`язані з проведенням аукціону відповідач за первісним позовом покрив шляхом сплати організаційних та реєстраційних внесків.

Ситуація при якій договір купівлі-продажу об`єкту малої приватизації був розірваний за згодою сторін так само не позбавляє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях можливості виставити вказаний лот.

Також суд зазначає, що в силу положень п. 12 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» ОСОБА_1 та пов`язані з ним особи за законом не можуть бути покупцями об`єктів приватизації.

В силу Закону вони позбавленні в майбутньому бути учасниками аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного комерційного підприємства "Готель "Слов`янський" та викупити його, що також є мірою юридичної відповідальності, яку також поніс відповідач за первісним позовом.

Судом у ході розгляду справи також було оцінено надані сторонами докази та встановлено, що обставини, які були причиною того, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по даному договору, полягали в тому, що 11.09.2020 року мало місце укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та повідомлення про це позивача за первісним позовом. Зокрема, ОСОБА_1 повідомляв позивача за первісним позовом, що об`єкт приватизації буде придбаний ним за залучені кошти.

За вказаним договором позики ОСОБА_1 було передано тільки 2900000,00 грн, з яких він сплатив гарантійний внесок за участь в аукціоні.

В подальшому, 14 жовтня 2020 року, на прохання ОСОБА_4 даний договір було розірвано шляхом укладення договору про розірвання.

Тобто залучені кошти, за які ОСОБА_1 мав придбати об`єкт приватизації, ним не були отримані з причин, що від нього не залежали.

У зв`язку з наведеним 15.10.2020 року ОСОБА_1 була укладена угода з Golden Equity Ltd з місцезнаходженням - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, зміст якої полягав в здійсненні фінансування та організації проекту.

Згідно пункту «А» вказаної угоди проект полягає в інвестуванні Hotel Resort & ІНФОРМАЦІЯ_1 – « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться в Україні. Проект був описаний в листі надісланому Golden Equity Ltd ОСОБА_5 14 жовтня 2020 року.

Загальна сума інвестування становить 10000000,00 євро.

Тобто, після розірвання договору позики ОСОБА_1 розраховував придбати об`єкт приватизації за рахунок залучених інвестицій по вказаній угоді.

На момент отримання коштів від Golden Equity Ltd, ОСОБА_1 вже отримав повідомлення позивача про намір розірвати договір.

Отже, як вбачається з вищенаведеного, ОСОБА_1 здійснював ряд певних дій для виконання своїх зобов`язань по укладеному 13.10.2020 року договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов`янський».

Суд вважає за необхідне також зазначити, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Суд також зазначає, що обов`язок сплати неустойки, передбачений ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», не регулює відносини, які виникають внаслідок розірвання договорів купівлі продажу об`єктів малої приватизації. Зокрема, в цій частині не врегульовано відносин щодо сплати неустойки, коли обов`язки по зобов`язанню припиняються внаслідок його розірвання за згодою сторін.

Отже, враховуючи все вищевикладене та з огляду на встановлену судом недійсність пункту 2 договору про розірвання договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації від 24.12.2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Також, беручи до уваги все вищевказане, суд не вирішує питання про зменшення розміру неустойки.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити, позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним та зустрічним позовами покладаються на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 180, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення неустойки в розмірі 1731524,70 грн - відмовити.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року – задовольнити.

3. Визнати недійсним пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325).

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2270,00 грн.

У судовому засіданні 07 червня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 17 червня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок