Рішення № 97770718, 16.06.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16 червня 2021 року Справа № 926/1651/21

За позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 147257,57 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача – не з`явився

від відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 147257,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умов заяви-договору № ID7788847 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів допустив прострочення повернення чергової частини кредиту, у зв`язку з чим позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту. Тому просить стягнути з відповідача 147257,57 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 123937,71 грн, заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) 21864,44 грн, пеню на суму простроченої заборгованості за період з 13 жовтня 2020 року по 12 квітня 2021 року 1455,42 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2021 року позовну заяву передано судді Тинку О.С.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26 квітня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 17 травня 2021 року.

Одночасно, разом із позовною заяво позивачем надіслано суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26 квітня 2021 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

17 травня 2021 року позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Відповідач відзив на позов не подав.

При цьому, у позовній заяві позивач просить судовий розгляд проводити за його відсутності та повідомляти про судові засідання.

Згідно довідки Укрпошти, поштова кореспонденція, яка надсилались на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, не вручена із зазначенням причин повернення поштового листа “Адресат відсутній за вказаною адресою”.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року відкладено підготовче засідання на 01 червня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Запропоновано позивачу надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань з метою з`ясування місця знаходження відповідача як на час пред`явлення позову так і на час розгляду справи. Попереджено відповідача, що неявка його представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

01 червня 2021 року відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою суду від 01 червня 2021 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16 червня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Попереджено відповідача, що неявка його представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 16 червня 2021 року в черговий раз не забезпечив, причини неявки суду відомі.

Ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу: 59121, Чернівецька область, Путильський район, с. Розтоки, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, проте конверти повернулись до суду без вручення із відміткою про це органу поштового зв`язку (адресат відсутній за вказаною адресою). Окрім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 року у справі № 216/3765/16-ц.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

24 лютого 2020 року між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено Заяву-договір № ID7788847 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "ТАСКОМБАНК"(продукт "Кредит на розвиток бізнесу").

Відповідно до пункту 1.1 договору за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 1.2 Договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.

Розділом 2 кредитного договору визначені умови надання кредиту, а саме:

- розмір кредиту – 127000,00 грн. (п. 2.1);

- валюта кредиту - гривня;

- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом (далі проценти): 26,00 % річних (п. 2.3. п. 2.3.1.);

- розмір комісійної винагороди: за видачу кредиту не передбачається (п. 2.3.2);

- розмір штрафу (плати) за дострокове/частково дострокове погашення кредиту 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно графіку (п. 2.3.3);

- терміни і порядок погашення кредиту (п.2.4.): погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладеного договору, числа в яке було укладено Договір (п. 2.4.1.);

Погашення ануїтентного платежу здійснюється в день згідно Графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладення Договору);

- сплата штрафу (плати) за дострокове/частково дострокове погашення кредиту – одноразово протягом перших 4-х місяців кредитування за кожен факт порушення графіку погашення Кредиту. Плата нараховується на суму, яка перевищує плановий платіж згідно графіку, сплачується у день дострокового/частково дострокового погашення кредиту (п. 2.4.3.).

- сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний Клієнту у системі "ТАС24 Бізнес" (п.2.4.4.).

Починаючи з наступного календарного місяця від дати укладення кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок позичальника від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у банку, в сумі не менше 15000,00 грн в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводяться банком щомісячно.

У випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, банк має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту (але не менше 200 грн), за кожен місяць в якому не було виконано зобов`язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин (п. 2.5.).

Згідно п. 2.7. кредитного договору строку кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.7. цього договору.

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3. кредитного договору).

Цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та цінові параметри продукту є Кредитним договором (п. 4.1).

Згідно з п. 4.2 кредитного договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу, в зв`язку з чим:

- умови цього договору визначаються банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п. 4.2.1.);

- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов (п. 4.2.2.);

- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір, має право відмовитись від його укладення (п. 4.2.3.);

- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України (п. 4.2.4).

Заява-договір № ID7788847 підписано 24 лютого 2020 року із використанням кваліфікованого електронного підпису ФОП ОСОБА_1

14.04.2021 року позичальником шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису підписано додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до заяви-договору № ID7788847, згідно якого встановлено новий графік погашення кредиту.

13.07.2021 року додатковим договором № 2 про внесення змін та доповнень до заяви-договору № ID7788847 внесено зміни до графіку погашення кредиту.

Відповідно до пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в акціонерному товаристві "ТАСКОМБАНК" (далі - Правила) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк ТАС24/БІЗНЕС, або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з п. 18.2.23.8 Правил Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

За умовами п.18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання), Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 24 лютого 2020 року позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 127000,00 грн, які останній зобов`язався повернути банку згідно графіку погашення кредиту.

Водночас, згідно вказаної виписки, відповідач частково здійснював погашення кредиту, однак з порушенням строків визначених графіком погашення кредиту.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач надіслав на його адресу повідомлення-вимогу №4323/70 від 12 березня 2021 року. Відповідно до змісту вимоги позивач просив відповідача сплатити заборгованість по кредиту станом на 25 лютого 2021 року, а саме: 107680,92 грн основного боргу, 89,50 грн строкової заборгованості за відсотками, 16256,79 грн простроченого боргу, 19358,18 грн простроченої заборгованості за процентами, 900,05 грн пені, однак заборгованість так і не була погашена.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до відповідача, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов`язань не було своєчасно сплачено на користь АТ "Таскомбанк" передбачені умовами договору платежі, що є підставою для дострокового повернення кредиту, а також стягнення відсотків та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ч. 1 ст. 175 (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи заява-договір № ID7788847, додатковий договір № 1 та додатковий договір № 2 підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису з одного боку АТ "ТАСКОМБАНК" та з іншого ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно ч. 4 ст. ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з он-лайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний кредитний договір із дотриманням вищевказаних положень Закону, а тому є таким, що укладений у письмовій формі. Доказів протилежного учасниками справи суду подано не було.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19).

Так, із змісту договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме: сума кредитних коштів, які надаються відповідачу, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 24 лютого 2020 року виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 127000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою. Доказів протилежного учасниками справи суду подано не було.

Як зазначалось вище, у п. 3.1 договору позивач та відповідач домовились, що позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до договору, з подальшою зміною графіка погашення додатками №1 та №2 до договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного погашення кредиту відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем згідно графіку погашення кредиту та у порядку і строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо погашення 123937,71 грн заборгованість по тілу кредиту, 21864,44 грн заборгованість по відсоткам.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідач допустив прострочення строків погашення відповідного кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, а відтак позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 123937,71 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21864,44 грн заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось вище, у пп. 2.3.1 п. 2.3 та п. 2.5 Кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредитом 26,00% річних, яка повинна сплачуватись щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів позивальнику.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків у розмірі 21864,44 грн, суд вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Також, як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1455,42 грн, з яких: 851,67 грн - пеня нарахована на суму простроченої заборгованості по відсотках за Кредитним договором; 603,75 грн - пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту. Зазначені штрафні санкції позивач обраховує у період з 13 жовтня 2020 року по 11 квітня 2021 року. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3 Кредитного договору, сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань при реалізації права банку, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати кредитних коштів, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Водночас, з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

При цьому, частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.

Як передбачено положеннями п.1 Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-ІХ від 16.06.2020 року (набрав чинності 04.07.2020 року) внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1) розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: "8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення"; 2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: "15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020 року, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.12.2020 року

Згідно Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року продовжено карантин в Україні до 30.06.2021року.

Отже, наявна законодавчо встановлена заборона на стягнення пені за прострочення кредитних зобов`язань позичальником в період дії карантину, тобто, з 12 жовтня 2020 року по 12 квітня 2021 року.

Відтак, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1455,42 грн слід відмовити.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 123937,71 грн, заборгованість по відсотках в сумі 21864,44 грн. В частині стягнення пені в сумі 1455,42 грн позивачу слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2270,00 грн та витрат за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн слід покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 від 15.10.2010 року, копію договору №3 від 19.02.2021 року про надання правничої (правової) допомоги.

Проте, позивачем до матеріалів справи не додано жодного документу на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З огляду на викладене, вказані витрати відшкодовуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, код 09806443) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59121, Чернівецька область, Путильський район, с. Розтоки, код НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № ID7788847 від 24 лютого 2020 року в сумі 147257,57 грн – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59121, Чернівецька область, Путильський район, с. Розтоки, код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30 код 09806443) заборгованість за кредитним договором № ID7788847 від 24 лютого 2020 року в сумі 145802,15 грн, з яких: 123937,71 грн заборгованість по тілу кредиту, 21864,44 грн заборгованість по відсотках та 2270,00 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, код 09806443) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59121, Чернівецька область, Путильський район, с. Розтоки, код НОМЕР_2 ) про стягнення пені на суму простроченої заборгованості за період з 13 жовтня 2020 року по 12 квітня 2021 року в сумі 1455,42 грн та стягненні витрат за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн, відмовити.

Відповідно до статті 233, 240 ГПК України, повне рішення складено та підписано 18 червня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок