Рішення № 97770280, 14.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/237/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"; (а/с 1800,Дніпро,49027) до відповідача: 1. Фермерське господарство "ТЕРРА-УКРАЇНА" (вул. Болгарська, будинок 278 А,село Великий Буялик,Іванівський район, Одеська область,67224) 2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 592835,71 грн.;

за участю представників:

від позивача: Пучкова Л.А. - за ордером.

від відповідача 1 - Швець О.В., довіреність

від відповідача 2 - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "ТЕРРА-УКРАЇНА" та до ОСОБА_1 , в якому просить господарський суд: про солідарне стягнення 592835,71 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Фермерським господарством "ТЕРРА-УКРАЇНА" умов договору б/н від 29.11.2019р. та виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором поруки №POR1575040251188 від 29.11.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2021р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження до 12.05.2021р.

Ухвалою суду від 12.04.2021р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відзив на позовну заяву від відповідача1 до суду не надходив але 24.03.2021р. надав до суду письмові пояснення в яких проти задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальній сумі 592835,71грн. Крім того, просить відмовити у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 47368,49грн. та пені у розмірі 9177,22грн.

Відповідач2 про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача2 до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 14.06.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду .

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29.11.2019 Фермерське господарство "ТЕРРА-УКРАЇНА" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”, шляхом чого клієнт зазначив, що підписанням цієї заяви він приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги “КУБ”, які розміщені на сайті позивача, приймає на себе всі зобов`язання, зазначені в цих умовах та укладає кредитний договір.

Таким чином, 29.11.2019 між клієнтом та банком було укладено кредитний договір б/н, який складається із вказаної заяви та Умов.

29.11.2019 позивачем було перераховано на рахунок відповідача1 кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

П.3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий “Кредит КУБ” для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни.

Відповідно до цього пункту істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ”.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі “Папка24” або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

П.3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3 клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному у кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до п.п. 3.2.8.5.2 Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2.

Відповідно до п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісяця на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в заяві та тарифах.

При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими.

Так, відповідно до п.1.4 заяви проценти (комісія) за користування кредитом становить: перші 6 місяців 1,7% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця – 1,5% від початкового розміру кредиту.

Згідно з п. 3.2.8.5.3 клієнт зобов`язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

П. 3.2.8.5.5. Умов встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2.

Згідно з п.3.2.8.9.1. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.

Відповідно до п.1.3. Заяви кредит надається на строк 12 місяців від дня його видачі.

Відповідно по п. 1.6. Заяви погашення заборгованості здійснюється щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням банком); 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

В порушення умов Кредитного договору відповідач не повернув кредитні кошти у визначений термін; крім того, відповідач не сплатив у повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Зазначені обставини підтверджуються випискою по рахунку, наданою позивачем.

У свою чергу п. 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому в заяві.

Так, п.1.7 Заяви визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у п.1.3. заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості .

П. 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., 3.2.8.9 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Позивачем заявлено, що станом на 04.12.2020 заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 592835,71 грн. та складається із: 498850 грн. заборгованості за кредитом, 47368,49 грн. заборгованості за відсотками, 35500грн. – заборгованість за відсотками у викляді щомісячної комісії, 9117,22 грн. заборгованості з пені.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вже було вказано, 29.11.2019 ФГ «ТЕРРА-Україна» через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”, шляхом чого клієнт зазначив, що підписанням цієї заяви він приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги “КУБ”, які розміщені на сайті позивача, приймає на себе всі зобов`язання, зазначені в цих умовах та укладає кредитний договір, який складається із вказаної заяви та Умов.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконав у повному обсязі.

Однак, відповідачем1 були порушені умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасного повернення кредиту позивачу, банк має право на повернення кредиту, сплату процентів в обумовлені цим Договором терміни, що кореспондує зазначеним вище зобов`язанням клієнта.

Судом перевірено розрахунок, наданий позивачем, та встановлено його обґрунтованість щодо заявлення вимоги про стягнення 498850 грн. заборгованості за кредитом.

Також встановлено правильність нарахування 47368,49 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1 Умов, а також у п. 1.5. Заяви про приєднання та 37500 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно з п.п. 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9. умов, а також у п. 1.4. Заяви.

Як встановлено судом, 29.11.2019р. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за виконання ФГ «ТЕРРА-Україна» умов вищевказаного кредитного договору, у т.ч. повернення кредиту, сплати відсотків та пені.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до п.1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за “Угодою 1” в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього договору Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання.

Отже суд зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає 498850 грн. заборгованості за кредитом, 47368,49 грн. заборгованості за відсотками, 35500грн. – заборгованість за відсотками у викляді щомісячної комісії.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), складових його повної вартості, зокрема заборгованості по пені у розмірі 9117грн., господарський суд виходить з наступного.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 8 розділу 9 Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

При цьому, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Враховуючи наведені положення Господарського кодексу України, а також, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” на усій території України встановлено з 12 березня 2020р. карантин, суд вважає, що починаючи з 12.03.2020р., позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є - 11.03.2020р.

Отже, з урахуванням вказаних змін, внесених Законом №691-ІХ від 16.06.2020р., суд приходить до висновку про звільнення позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафів та пені, починаючи з 12.03.2020р.- дня введення карантину на території України.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів пені у розмірі 9117,22грн.

Що стосується заперечень відповідача викладених у поясненнях щодо недійсності сертифіката особистого ключа ОСОБА_1 станом на 29.11.2019р., а саме на дату підписання договору поруки суд зазначає наступне.

До суду позивачем надано копію файлу результату перевірки електронного цифрового підпису який був використаний під час підписання договору поруки від 29.11.2019р. з якого вбачається, що підпис вірний та час накладання КЕП 29.11.2019 17:11:37 отже викладені обставини відповідача не заслуговують на увагу.

Крім того, ФГ «ТЕРРА-УКРАЇНА» вважає, що позивач всупереч вимогам п 8 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України нарахував 47 368,49 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов та Правил надання послуг «КУБ»; 9177,22 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов та Правил надання послуг «КУБ».

Суд погодився із запереченнями відповідача стосовно невірного нарахування пені, відмовив в задоволенні вимог в цій частині про, що зазначено вище.

Що стосується заперечень відповідача щодо нарахування 47 368,49 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Надаючи оцінку позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами до моменту повернення тіла кредиту в повному обсязі, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.

Так, у означеній постанові Верховного суду викладено наступну правову позицію.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Отже, суд вважає, що нараховані 47 368,49 грн. як заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, а отже до цих правовідносин не застосовується п 8 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ТЕРРА-УКРАЇНА" (вул. Болгарська, будинок 278 А,село Великий Буялик,Іванівський район, Одеська область,67224, код ЄДРПОУ 35712955), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 498 850грн. – заборгованість за кредитом, 47 368,49грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 37 500грн.- заборгованість у вигляді щомісячної комісії.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ТЕРРА-УКРАЇНА" (вул. Болгарська, будинок 278 А,село Великий Буялик,Іванівський район, Одеська область,67224, код ЄДРПОУ 35712955) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 4377,89 грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 4377,89 грн. судового збору.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 18 червня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов