Рішення № 97767071, 14.06.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3678/20

Провадження № 2/459/310/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Дем`яновської Ю.Д. ,

з участю секретаря судового засідання Войтків Р.І.,

представник позивача Семенюк Р.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені і в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: Відділу у справах дітей виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської областіпро визнання такими, що втратили право на користування житлом та виселення,-

В С Т А Н О В И В :

21.12.2020 року до Червоноградського міського суду Львівської області адвокатом Семенюк Р.А. подано позов в інтересах позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені і в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у справах дітей виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області,яким просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх з вказаного житлового приміщення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Іншою співласницею даної квартири є ОСОБА_1 – його колишня дружина, проте остання з 2001 року не проживає у спірній квартирі, що підтверджується актами від 18.09.2008 року, 24.11.2020 року, жодним чином в утриманні такої, її ремонті, оплаті комунальних послуг участі не приймає. Окрім цього відповідач ОСОБА_1 без його дозволу зареєструвала своїх дітей від іншого шлюбу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у даному помешканні. Вказує, що реєстрація відповідачів у квартирі створює для нього незручності, зокрема він позбавлений можливості оформити субсидію як малозабезпечена особа, оскільки є інвалідом І групи та фізично не спроможний зібрати необхідну кількість документів. Відтак, просить усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання відповідачів такими, що витратили право на користування вказаною квартирою та виселення їх із такої.

Ухвалою від 30.12.2020 року прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, призначено підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 15.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в справі, відкладено підготовче судове засідання.

09.03.2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, у якому остання вказала, що квартира АДРЕСА_1 належить їй та позивачу на праві спільної сумісної власності. Право власності на вказану квартиру набуто в порядку приватизації державного житлового фонду відповідно до рішення Бюро приватизації ДП Червоноградського УЖКГ від 14.04.1998 року №50, при цьому позивач взяв участь у приватизації вказаної квартири як член її сім`ї. Вказує, що в силу неприязних відносин, що склалися між нею та позивачем, вона не проживає за місцем реєстрації. На даний час змушена проживати у матері. Однак вважає, що право власника житла на користування ним безпосередньо пов`язане із правом власності на таке, а не із реєстрацією місця проживання у ньому, являючись при цьому невід`ємним складовим елементом змісту права власності на таке житло. Право користування власник здійснює на власний розсуд, а місце проживання власника житла не впливає на зміст такого права власності, в тому числі і в частині права користування житлом. Тому проживання власника у іншому місці не може бути підставою обмеження його у здійсненні такого права, в тому числі підставою позбавлення права користування житлом.

Між цим також звертає увагу на те, що наявність у неї, як у співвласника житла, права користування ним, не порушує права власності на нього позивача, як іншого співвласника. Вважає доводи позивача про те, що її реєстрація разом із дітьми створює позивачу незручності необгрунтованими, оскільки позбавлення їх права користування вказаною квартирою не звільняє позивача від обов`язку оплати комунальних послуг, якими він користується разом із своїм сином від іншого шлюбу. До того ж вказує, що іншого житла у власності не має, тому її місце проживання, як і місце проживання її дітей, зареєстроване саме у цій квартирі. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

14.04.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача – адвокат Семенюк Р.А. посилаючись на приписи ст.ст.71,72 ЖК УРСР щодо строку зберігання житлового приміщення за тимчасово відсутній наймачем , ст.29 СК України, які встановлюють місце проживання неповнолітніх дітей є місце проживання одного із батьків та наголошуючи, що місцем проживання відповідача ОСОБА_1 та її дітей є квартира АДРЕСА_2 , просить позов задовольнити.

Ухвалою від 16.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.05.2021 року.

За клопотання представника відповідача – адвоката Романіва С.Р., 17.05.2021 року розгляд справи відкладено на 14.06.2021 року.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Семенюк Р.А. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, зіславшись на обставини, викладені у відзиві на позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача – адвокат Романів С.Р. у судовому засіданні позов заперечив.

Представники третіх осіб без самостійних вимог не забезпечили явки своїх уповноважених представників у судове засідання, від виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області надійшов витяг з рішення від 22.04.2021 року, відповідно до якого визнання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстрації є недоцільним.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні докази у справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Зміст права власності, відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, складає право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ч.1 ст. 319 ЦК України.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру, виданого згідно рішення Бюро приватизації Державного підприємства Червоноградського управління житлово-комунального господарства від 14.04.1998 року №50 (а.с.10).

Із копії акту, складеного начальником дільниці ЖКК -1 КП «Червонограджитлокомунсервіс» Бірюковим В.А. від 18.08.2008 року (а.с.11) вбачається, що на час складення такого ОСОБА_6 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

Із копії акту №6118/07 про фактичне проживання (не проживання) від 24.11.2020 року, складеного майстром ДСО КП «Червонограджитлокомунсервіс» виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, слідує, що за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані та не проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

Факт не проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 не заперечується у судовому засідання відповідачем ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності, а отже, відповідачі є співвласниками зазначеного майна, а ч. 2 ст. 405 ЦК України не передбачає можливості позбавлення права користування квартирою особи, яка є її співвласником, так як в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення права власності відповідачів на вказану квартиру.

Ті обставини, що відповідачі відсутні у квартирі за місцем своєї реєстрації, не є підставою для припинення права власності на нього, оскільки положення ч.2 ст. 405 ЦК України (член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом) не поширюються на спірні правовідносини, які врегульовані нормами статей 319, 321 ЦК України. До того ж, не проживання відповідачів за місцем реєстрації викликане особливими обставинами, а саме неприязними відносинами, які склалися між колишнім подружжям – сторонами по справі.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 647/1683/15-ц (провадження №61-4509св18).

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (Кривіцька та Кривіцький проти України, № 30856/03, §41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

«Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (Кривіцька та Кривіцький проти України, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Таким чином, враховуючи досліджені в судовому засіданні обставини та зазначені вище положення законодавства суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не знайшли своє підтвердження та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позовної заяви звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені і в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: Відділу у справах дітей виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської областіпро визнання такими, що втратили право на користування житлом та виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ),

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 );

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у справах дітей виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області (пр.Шевченка, 19 м.Червоноград, Львівська область).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області(пр.Шевченка, 19 м.Червоноград, Львівська область).

Повний текст рішення складено 18.06.2021 року.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська