Ухвала суду № 97766070, 11.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10981/18 4-с/335/21/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Рибалко Н.І., секретаря судового засідання Смірнової А.О., скаржника ОСОБА_1 , державного виконавця Манделюка Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_2 ,ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюк Денис Петрович,Комунальне підприємство «Водоканал», на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюка Дениса Петровича,-

В С Т А Н О В И В:

22.03.2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та посадової особи державної виконавчої служби, пославшись на те, що 18.03.2021 року ПриватБанком її було повідомлено про те, що згідно з постановою виконавчої служби про накладення арешту банк заблокував рахунок 5*19, який використовувався для коштів цільового призначення, не проінформувавши про це заявника, як власника коштів. У зв`язку з чим, просить суд скасувати арешт, накладений на рахунок 5*19, відкритий у ПриватБанку, та на якому знаходяться цільові кошти, застосувати окреме рішення до керівника виконавчої служби за введення скаржника в оману щодо назви виконавчої служби та укриття прізвища, імені та по-батькові виконавця, розглянути та прийняти рішення щодо інформації по закриттю питання виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року, на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, скарга ОСОБА_2 залишена без руху для усунення недоліків.

Ухвала суду була надіслана на адресу скаржника ОСОБА_2 , зазначеною у скарзі: АДРЕСА_1 , яка повернулася 18.05.2021 року до суду без вручення скаржнику ОСОБА_2 , з відміткою `Укрпошти`-`за закінченням терміну зберігання`.

19.05.2021 року від скаржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла скарга за нововиявленими або виключними обставинами, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та посадової особи державної виконавчої служби, в якому скаржники зазначали, що при спробі отримати цільові кошти в Укрсиббанку, їм стало відомо про новий арешт коштів на рахунку Укрсиббанку, з наданням документів про арешт за постановою державного виконавця Манделюка Д.П. від 23.04.2021 року, затвердженої начальником відділу Сулаковим Е.І. за виконавчим листом № 335/10981/18, виданим 21.08.2019 року про стягнення 17077, 90 грн., які вже утримуються з ОСОБА_1 , що призводить до неправомірного подвійного утримання. У зв`язку з чим, просять суд прийняти рішення спрямоване на зняття арешту цільових коштів у Приватбанку і Укрсиббанку та повернути утримані цільові кошти.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюк Д.П.,Комунальне підприємство «Водоканал», з призначенням скарги до розгляду на 28.05.2021 року на 11:00 год., з витребуванням письмових заперечень від державного виконавця Манделюка Д.П. з посиланням на докази.

У судове засідання 28.05.2021 ОСОБА_3 не з`явилася, 25.05.2021 року надіслала суду письмову заяву про розгляд скарги у її відсутність.

Скаржник ОСОБА_1 з`явилася у судове засідання, надавши усні пояснення, та письмову заяву про уточнення формулювання вимог за скаргою, в якій просить суд визнати правочин – виконавче провадження № 61433705 недійсним, у вигляді незаконних рішень, дій і бездіяльності посадових осіб Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме начальника Сулакова Е.І., та виконавця ОСОБА_4 , при арешті і стягненні цільових коштів; примусити ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відновити становище, яке існувало до порушення, припиненням – скасуванням недійсного правочину (ВП 61433705) і усуненням їх наслідків, відшкодуванням сум матеріальних збитків; з направленням окремої ухвали до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюк Д.П. у судове засідання не з`явився, надіславши 27.05.2021 року до суду клопотання про відкладення розгляду скарги, для надання письмового заперечення із зазначенням доказів, що його підтверджують

Представник стягувача, як зацікавленої особи: КП «Водоканал» у судове засілання не з`явився, про дату, час, місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 28.05.2021 року у державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюка Д.П. витребувані копії матеріалів виконавчого провадження № 61433705, у строк до 11.06.2021 року, у зв`язку з чим судовий розгляд скарги відкладено на 11.06.2021 року.

07.06.2021 року від державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюка Д.П. надійшли заперечення проти скарги, з копіями матеріалів виконавчого провадження № 61433705, в яких державний виконавець посилається на те, що його дії та рішення по виконавчому провадженню № 61433705 були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження, в межах повноважень державного виконавця, права та свободи скаржників порушені не були, тому просить відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надала пояснення з приводу скарги, пояснивши, що постановою від 01.06.2020 року розпочате утримання 20% з пенсії ОСОБА_1 , за виконавчим провадженням ВП 61433862 на загальну суму стягнення 17077,90 грн., постановами державного виконавця Манделюка Д.П. арештовані кошти на цільових рахунках ОСОБА_2 у ПриватБанку та Укрсиббанку, та постановою державного виконавця Манделюка Д.П. звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 у розмірі 20%, внаслідок чого заявник вважає, що за одним виконавчим листом здійснюється чотирьохкратне стягнення. Вимоги за скаргою ОСОБА_1 уточнила, просила суд розглянути вимоги у слідуючій редакції : « визнати правочин – виконавче провадження № 61433705 недійсним, у вигляді незаконних рішень, дій і бездіяльності посадових осіб Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме начальника Сулакова Е.І., та виконавця ОСОБА_4 , при арешті і стягнення цільових коштів у банку; примусити ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відновити становище, яке існувало до порушення, припиненням – скасуванням недійсного правочину (ВП № 61433705) і усуненням їх наслідків, відшкодуванням сум матеріальних збитків; з направленням окремої ухвали до вищестоящого органу державної виконавчої служби; відшкодуванням моральної шкоду у розмірі 47437 грн.»

У судове засідання 11.06.2021 року ОСОБА_2 не з`явилася, 07.06.2021 року надіслала суду письмову заяву про розгляд скарги у її відсутність.

Державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюк Д.П. у судовому засіданні проти скарги заперечував з підстав, зазначених у його письмових запереченнях. Також пояснив, що за виконавчим провадженням № 61433705 з боржника ОСОБА_2 жодних грошових коштів у погашення заборгованості на користь КП «Водоканал» не стягнуто.

Представник стягувача, як зацікавленої особи: КП «Водоканал» у судове засідання не з`явився, про дату, час, місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд заслухавши пояснення скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження ВП № 61433705, оцінивши та проаналізувавши наявні докази, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 року, яке набуло законної сили на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 11.04.2019 року, позовні вимоги КП «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Водоканал» суму боргу за спожиту воду і послуги водовідведення у розмірі 13 577 грн., судовий збір у розмірі 1762 грн.

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мітіної Т.В. від 03.03.2020 року відкрито виконавче провадження (ВП № 61433705) з виконання виконавчого листа № 335/10981/18, виданого21.08.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Водоканал» суми заборгованості за спожиту воду і послуги водовідведення у розмірі 13 577 грн., судового збору у розмірі 1762 грн.

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюком Д.П. від 18.03.2021 року на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, накладено арешт.

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюком Д.П. від 23.04.2021 року, згідно з повідомленням АТ «УкрСибБанк» про наявні розрахункові рахунки у боржника ОСОБА_2 , накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в АТ «УкрСибБанк».

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюком Д.П. від 18.05.2021 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 за місцем отримання доходу у комунальному закладі «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 1-11 ступенів» Запорізької обласної ради шляхом відрахування у розмірі 20%, до виплати загальної суми боргу.

18.05.2021 року на адресу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява боржників з приводу зняття арешту з розрахункових рахунків в АТ «УкрСибБанк», АТ КБ «ПриватБанк» з довідкою АТ «УкрСибБанк» про зарахування на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 заробітної плати ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюком Д.П. від 02.06.2021 року знято арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк», що належить боржнику ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що за виконавчим провадженням ВП № 61433705, на виконання рішення суду від 16.01.2019 року з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача КП «Водоканал» стягнення не здійснювалися, про що у судовому засіданні пояснював державний виконавець Манделюк Д.П. Дані обставини не були спростовані належними доказами скаржником ОСОБА_1 . Рішення суду від 16.01.2019 року в повному обсязі не виконано.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, щозаконом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20).

Зі зміступостанови державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюка Д.П. від 18.03.2021 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено Законом та які належать боржнику.

АТ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, та не повідомив державного виконавця про це.

Крім того, скаржник не надав ні державному виконавцю, ні суду відомості, про спеціальний режим використання рахунку, відкритого на ім`я боржника в АТ «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Манделюка Д.П. щодо відкриття виконавчого провадження (ВП № 61433705), накладення арешту на розрахункові рахунки боржника, звернення стягнення на доходи боржника відповідали вимогам ст.ст.10, 48, 56, 59, 68 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, суд вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних, власних міркувань скаржника. Будь-яких доказів, які б вказували на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено. Отже, правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Вимоги скарги про визнання правочину-виконавчого провадження № 61433705 недійсним, відшкодування сум матеріальних збитків; моральної шкоди у розмірі 47437 грн., не відповідають змісту судового рішення за результатами розгляду скарги, що передбачені ч.2 ст.451 ЦПК України.

Керуючись ст. 259, 450 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 ,ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюк Денис Петрович,Комунальне підприємство «Водоканал», на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)Манделюка Дениса Петровича- залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено :14.06.2021 року.

Суддя Н.І. Рибалко