Рішення № 97765498, 18.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5021/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання – Луцак В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Модуль М» про скасування наказу про приватизацію, скасування свідоцтва про право власності та скасування реєстраційного напису, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний Петро Ігорович, звернувся до суду із позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству "Закарпатприлад" про приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 22.12.1994 року в частині передачі вказаної квартири безоплатно в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на житло від 22.12.1994 року (видане згідно з Наказом від 22.12.1994 року №316) в частині належності квартири, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати реєстраційний напис в частині реєстрації квартири АДРЕСА_1 в КП «БТІ м. Ужгород» реєстровий №5891 в книзі №28 за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого обласним виробничим підприємством "Закарпатприлад" згідно з наказом №316 від 22.12.1994 року; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 (станом на сьогодні перейменовано на АДРЕСА_2 ) в цілому.

Позов обґрунтовує тим, що 24 березня 1994 року ОСОБА_1 , скориставшись правом на приватизацію у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» звернувся із заявою до Обласного виробничого підприємства «Закарпатприлад» (станом на сьогодні правонаступник – ПАТ "Модуль М") з проханням оформити передачу в приватну власність квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Як вбачається зі змісту даної заяви, вона була підписана та подана тільки ОСОБА_1 . Відомості та підписи інших членів сім`ї у даній заяві відсутні. 22 грудня 1994 року Відповідачем у відповідності із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", розглянувши заяву ОСОБА_1 прийнято Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству "Закарпатприлад" про приватизацію квартири АДРЕСА_3 . У відповідності до даного Наказу ОСОБА_1 було передано вказану квартиру безоплатно в приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім`ї (мати – ОСОБА_2 ). В подальшому, згідно із даним Наказом №316 від 22.12.1994 року було видано Свідоцтво про право властності на житло. Із даного Свідоцтва про право властності на житло вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 . Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Позивач вказує, що згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 (мати Позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 20.07.1985 року в книзі реєстрації актів про смерть проведено запис за №171. У 2021 році ОСОБА_1 виявив намір відчужити квартиру за адресою АДРЕСА_2 , однак звернувшись до нотаріуса, останнім йому було повідомлено, що оскільки дана квартира згідно Свідоцтва про право властності на житло виданого 22.12.1994 року належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 , потрібно згоду останньої. Однак, як вказувалося вище, мати ОСОБА_2 померла у 1985 році, тобто ще задовго (майже 10 років) до видачі Свідоцтва про право властності на житло. Видачі даного Свідоцтва про право властності на житло передував Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству "Закарпатприлад" про приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 22.12.1994 року. В Наказі, як з`ясувалося, також помилково вказано матір ОСОБА_2 . Даний Наказ видавався на підставі поданої ОСОБА_1 заяви. Дана заява подавалася тільки ним особисто, тобто ОСОБА_1 . Очевидним є те, що виробничо-торговим підприємством "Закарпатприлад" у виданому ним Наказі №316 від 22.12.1994 року було помилково вказано відомості (текст) про передачу вищевказаної квартири у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_1 та членам його сім`ї (матері – ОСОБА_2 ), який в подальшому ліг в основу помилковості відомостей (тексту) вказаному у Свідоцтві про право власності на житло від 22.12.1994 року. У зв`язку з допущеною помилкою, Позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своєю власністю. Згідно Довідки №4 від 26.01.2021 року виданою ОСББ "Старий Боздош" (код ЄДРПОУ 40412149) року підтверджується той факт, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який є зареєстрований за даною адресою. Мати – ОСОБА_2 (померла – 1985 році) за даною адресою ніколи не була незареєстрована. Як вбачається з Форми "А" (карточка прописки) виданої на ім`я ОСОБА_1 , тільки ОСОБА_1 з початку 1985 року зареєстрований та проживає за вищевказаною адресою. Ідентичні відомості відображені і в Форми "Б" (по квартирна карточка) виданої на його ім`я. У відповідь на даний адвокатський запит ПАТ "Модуль М", будучи згідно статутної документації правонаступником підприємства повідомив, що так дійсно у 1994 році було видано Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 22.12.1994 року, який в подальшому ліг в основу Свідоцтва про право властності на житло від 22.12.1994 року. ПАТ "Модуль М" повідомив, що відомості вказані в Наказі №316 від 22.12.1994 року з приводу передачі вказаної квартири безоплатно в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_1 та членам його сім`ї є помилковими, скоріш за все в результаті технічної помилки відповідним працівником тодішнього підприємства, адже безоплатна передача повинна була бути у приватну власність ОСОБА_1 , а не у приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім`ї, як це помилково вказано у тексті у п. 1 Наказу №316 по виробничо-торговому підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про приватизацію квартири АДРЕСА_3 від 22.12.1994 року. Як наслідок відомості в вказані в Свідоцтві з приводу того, що вказана квартира належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 також є помилковими в результаті технічної описки, адже у Свідоцтві повинно було бути вказаним, що дана квартира дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а не на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 , як це помилково вказано у тексті Свідоцтва про право властності на житло від 22.12.1994 року.

27 січня 2021 року в порядку окремого провадження Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про встановлення юридичного факту. Однак, за результатами розгляду даної справи було прийнято ухвалу №308/1045/21 (2-о/308/19/21) від 17 березня 2021 року якою заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду. Підставою для цього, як вказує Суд є те, що має місце спір про право, оскільки Позивач просив встановити факт належності йому права приватної власності на квартиру, тобто предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно. Даною ухвалою ОСОБА_1 роз`яснено, що він має право подати позов на загальних підставах. Позивач звертає увагу, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 238209767 від 22.12.2020 року) відомості щодо вищевказаної квартири відсутні. Водночас згідно довідки №1362 від 20.11.2020 року виданої Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради (далі по тексту – Відповідач 2) вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року була зареєстрована в КП "БТІ м. Ужгород" реєстровий №5891 в книзі №28 за: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого обласним виробничим підприємством "Закарпатприлад" згідно з наказом №316 від 22.12.1994 року.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи (а.с. 30-31).

14 травня 2021 року на електронну адресу суду поступила заява директора Комунального підприємства Ужгородської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро», у якій зазначили, що КП «АПБ» є неналежним відповідачем за позовом.

28 травня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява т.в.о. директора ПрАТ «Модуль М», у якій відповідач вказав, що щодо задоволення поданої позивачем позовної заяви не заперечують та вважають, що є всі правові підстави для її задоволення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2021 року заяву представника позивача – адвоката Ставичного П.І. про виключення особи з числа відповідачів задоволено, виключено з числа відповідачів Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро», закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 18.06.2021 позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, представник позивача ОСОБА_4 подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без їхньої участі, вважає, що є всі правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Модуль М» у судове засідання не з`явився, при цьому, згідно поданої заяви від 28.05.2021 року просить розгляд даної справи провести без їхньої участі за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 24.03.1994 року ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , звернувся до керівника органу приватизації із заявою, у якій просив оформити передачу у приватну власність квартири, приміщення комунальної квартири, що він займає разом з членами сім`ї на умовах найму. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_1 (а.с.13). Із вказаної заяви вбачається, що така підписана однією особою.

Наказом директора виробничого підприємства «Закарпатприлад» №316 по виробничо-торговому підприємству «Закарпатприлад» про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , від 22.12.1994 року у відповідності з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 наказано прохання наймача гр. ОСОБА_1 , який мешкає в квартирі АДРЕСА_3 , задовільнити і передати вказану квартиру безоплатно в приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім`ї/ враховуючи і пільгу ОСОБА_1 . Склад сім`ї – 2 чол., він, мати – ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 51,70 кв.м. при розмірі площі, що передається 52,0 кв.м. (а.с.13)

Свідоцтвом про право властності на житло від 22.12.1994 року, видане Обласним виробничим підприємством «Закарпатприлад», посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 . Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Загальна площа квартири 51,70 кв.м. Свідоцтво видане згідно з наказом від 22.12.1994 року №316 (а.с.14-15).

На зворотній стороні свідоцтва про право властності на житло від 22.12.1994 року міститься реєстраційний напис, згідно якого домоволодіння АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва, виданого згідно з наказом №316 від 22.12.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 20 липня 1985 року зроблено запис за №171, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого райвідділом ЗАГСу м.Хуст Закарпатської області 20 липня 1985 року серії НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно довідки ОСББ «Старий Боздош» від 26 січня 2021 року №4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Мати – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даною адресою не була зареєстрованою (а.с.19).

З відповіді ПАТ «Модуль М» №001 від 20.01.2021 року, яка надана на адвокатський запит ОСОБА_5 від 20.01.2021 року слідує, що ПАП «Модуль М» будучи згідно статутної документації правонаступником колишнього підприємства повідомляє наступне. Дійсно у 1994 році було видано Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 22.12.1994 року, який в подальшому ліг в основу Свідоцтва про право властності на житло від 22.12.1994 року. Відомості вказані в Наказі №316 від 22.12.1994 року з приводу передачі вказаної квартири безоплатно в приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім`ї є помилковими, скоріш за все в результаті технічної помилки відповідним працівником тодішнього підприємства, адже безоплатна передача повинна була бути у приватну власність ОСОБА_1 , а не у приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім`ї, як це помилково вказано у тексті у п. 1 Наказу №316 по виробничо-торговому підприємству "Закарпатприлад" про приватизацію квартири АДРЕСА_3 від 22.12.1994 року. Як наслідок відомості в вказані в Свідоцтві з приводу того, що вказана квартира належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 також є помилковими в результаті технічної описки, адже у Свідоцтві повинно було бути вказаним, що дана квартира дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а не на праві приватної, спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї матері – ОСОБА_2 , як це помилково вказано у тексті Свідоцтва про право властності на житло від 22.12.1994 року. Щодо прохання про від корегування вищевказаного Наказу та Свідоцтва, або ж про видачу їх у новій редакції станом на сьогодні є неможливим, адже дане питання вже було вирішено уповноваженою посадовою особою тодішнього підприємства (а.с.21).

Згідно довідки Комунального підприємства Ужгородської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» №1362 від 20.11.2020 року квартира АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року була зареєстрована в КП «БТІ м.Ужгород» реєстровий №5891 в книзі №28 за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого Обласним виробничим підприємством «Закарпатприлад» згідно з наказом №316 від 22.12.1994 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №238209767, слідує, що в реєстрі відсутні відомості, щодо права власності, інших речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року у справі №308/1045/21 заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду (а.с.24-25).

Застосоване судом законодавство та висновки суду:

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону (частина четверта статті 5 Закону України «Про приватизацію»).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Зі змісту наведених положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що право на приватизацію об`єктів державного житлового фонду набувають громадяни України, які користуються житлом на законних підставах та постійно в ньому проживають.

Згідно Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Пунктом 18 Положення передбачено, що. громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію.

Відповідно до п.п. 20-22 вказаного Положення, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку), громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 просив передати вказану квартиру у приватну власність. Його мати – ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з тим Наказ №316 та Свідоцтво про право властності на житло видані 22.12.1994 року, тобто через декілька років після смерті ОСОБА_2 .

Згідно положень ч.1,2, 4 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином ОСОБА_2 не могла 22.12.1994 року набути право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , оскільки її правоздатність припинилася в момент її смерті.

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 753/6831/19 зазначено, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано це свідоцтво.

Згідно положень ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справа №522/1029/18 зазначено, що відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. (Постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справа №127/9250/14-ц).

Таким чином, позов про визнання права власності може пред`являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.

Так позивач звертався 24.03.1994 року із заявою про передачу йому квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у приватну власність, однак така була передана у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_6 та його померлій матері ОСОБА_3 .. Як вказано у відповіді ПАТ «Модуль М2 №20.01.2021 №001 вказана квартира дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а не на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ..

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право приватної власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у позасудовому порядку, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, такими, що гуртуються на законі.

Згідно поданої відповідачем 28 травня 2021 року заява ПрАТ «Модуль М» щодо задоволення поданої позивачем позовної заяви не заперечують та вважають, що є всі правові підстави для її задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, встановлені судом обставини, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, для належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Модуль М» про скасування наказу про приватизацію, скасування свідоцтва про право власності та скасування реєстраційного напису, визнання права власності, - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати Наказ №316 по виробничо-торговому підприємству "Закарпатприлад" про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , від 22.12.1994 року в частині передачі вказаної квартири безоплатно в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_2 .

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право властності на житло від 22.12.1994 року (видане згідно з Наказом від 22.12.1994 року №316) в частині належності квартири, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_2 .

Визнати незаконним та скасувати реєстраційний напис в частині реєстрації квартири АДРЕСА_1 в КП "БТІ м. Ужгород" реєстровий №5891 в книзі №28 за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого обласним виробничим підприємством "Закарпатприлад" згідно з наказом №316 від 22.12.1994 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 (станом на сьогодні перейменовано на АДРЕСА_2 ) в цілому.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Модуль М», місцезнаходження: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Баб`яка, 15, код ЄДРПОУ 05795783.

Повне рішення суду складено – 18 червня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило