Рішення № 97763396, 14.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 Справа № 914/870/21

За позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління “Західвуглепромсанекологія”, м. Червоноград

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Шахта “Надія”, с. Сілець Львівської області

про стягнення 38 416, 41 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

За участю представників:

від позивача: Цюзик Л.Д. – представник;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області ДП “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління “Західвуглепромсанекологія” подано позов до ПрАТ “Шахта “Надія” про стягнення 38 416, 41 грн за невиконання умов договору № 3 від 27.01.2020.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 31.05.2021.

Ухвалою суду 31.05.2021 розгляд справи відкладено на 14.06.2021.

У судовому засіданні 14.06.2021 представник позивача заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки та підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити повністю.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Однак надіслав клопотання про зменшення розміру пені.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору на виконання робіт (послуг) № 3 від 27.01.2020 на суму 33 912, 27 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 4.3 договору 569, 90 грн 3% річних та 1 592, 01 грн інфляційних втрат; на підставі п. 4.2 договору 2 342, 23 грн пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

27 січня 2020 року Державне підприємство “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління “Західвуглепромсанекологія” (Виконавець) та Приватне акціонерне товариство “Шахта “Надія” (Замовник) уклали договір на виконання робіт (послуг) № 3 (далі - договір), відповідно до п.1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання власними силами виконати роботи (послуги) «Відстеження, моніторинг забруднень і відновлення», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.5 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом семи календарних днів після підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт з врахуванням авансових платежів.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 4 договору, зокрема, п. 4.2 передбачено, що Замовник, з вини якого прострочено грошове зобов`язання, на вимогу Виконавця відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 договору погоджено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Строк дії Договору до 31 грудня 2020 року (п. 6.2 договору).

Додатком № 1 до договору є вартість запланованих досліджень по контролю за станом навколишнього природного середовища по ПрАТ «Шахта «Надія» на 2020 рік, а саме, 38 560, 73 грн.

Також сторонами погоджено графік роботи лабораторії по контролю за станом навколишнього природного середовища по ПрАТ «Шахта «Надія» на 2020 рік.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв виконані роботи на загальну суму 33 912, 27 грн, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, а саме: № 35 від 28.04.2020 на суму 10 432, 80 грн; № 66 від 28.07.2020 на суму 5 942, 41 грн; № 83 від 28.08.2020 на суму 2 193, 14 грн та № 118 від 27.11.2020 на суму 15 343, 92 грн.

Акти прийняття виконаних робіт підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Сторонами підписано та скріплено печатками також акт звірки взаємних розрахунків, в якому відображено, що станом на 01.10.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 568, 35 грн.

Враховуючи відсутність оплати за надані послуги, позивач просив стягнути з відповідача 33 912, 27 грн основної заборгованості, 569, 90 грн 3% річних, 1 592, 01 грн інфляційних втрат та 2 342, 23 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору № 3 від 27.01.2020 надав відповідачу послуги, здійснивши дослідження по контролю за станом навколишнього природного середовища по ПрАТ «Шахта «Надія» на 2020 рік вартістю 33 912, 27 грн.

Зазначені обставини підтверджено належним чином оформленими та підписаними актами прийняття виконаних робіт, які містять запис про відсутність претензій.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили семиденний строк для оплати виконаних робіт після підписання актів приймання-передачі з врахуванням авансових платежів.

Доказів внесення відповідачем авансових платежів матеріали справи не містять, як і не містять доказів оплати за надані послуги на суму 33 912, 27 грн.

Тому позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність в останнього заборгованості на суму 33 912, 27 грн, яка правомірно заявлена до стягнення.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 2 342, 23 грн пені, нарахованої по акту від 28.04.2020 за період 06.05.2020-26.03.2021, по акту від 28.07.2020 за період 05.08.2020-26.03.2021, по акту від 28.08.2020 за період 05.09.2020-26.03.2021 та по акту від 27.11.2020 за період з 05.12.2020-26.03.2021.

Проте при нарахуванні пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір на виконання робіт (послуг) не містить умов, в яких сторони погодили інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку її нарахування, судом встановлено, що така становить 1 740, 05 грн.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню на суму 1 740, 05 грн.

Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені.

Клопотання мотивоване скрутним фінансовим становищем, зокрема, заборгованістю по виплаті заробітної плати перед працівниками на суму 30 415 627, 88 грн; за спожиту електроенергію на суму 13 649 556, 36 грн; наявністю судових справ про стягнення заборгованості та відкритих виконавчих провадженнях; відключенням з 02.11.2020 по 26.03.2021 від електроживлення, що призвело до зупинки виробничої діяльності та неможливості здійснення своїх зобов`язань перед контрагентами, у тому числі і перед позивачем. На підтвердження власних доводів таким долучено довідки про заборгованість по заробітній платі, за спожиту електроенергію та про відключення від електроживлення, копію звіту про фінансові результати за 2020 рік та 1 квартал 2021 року, списки судових справ за їхньої участі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає, що таке підлягає до задоволення, враховуючи таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Враховуючи подані відповідачем докази, які підтверджують зупинку виробничої діяльності, що мало наслідком неможливість здійснення зобов`язань з контрагентами, а також наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, електроенергію, суд вбачає підстави для зменшення пені.

Також суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

Тому, при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру пені на 70 %.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 522, 02 грн пені.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 569, 90 грн та 1 592, 01 грн інфляційних втрат за періоди, аналогічні періодам нарахування пені.

Перевіривши розрахунки, судом встановлено, що такі є правильними, тому до стягнення підлягає також 569, 90 грн 3% річних та 1 592, 01 грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 37 814, 23 грн, з яких: 33 912, 27 грн основної заборгованості, 522, 02 грн пені, 569, 90 грн 3% річних та 1 592, 01 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Шахта “Надія” (місцезнаходження: 80086, Львівська обл., Сокальський р-н, село Сілець, ідент. код: 00178175) на користь Державного підприємства “Львіввугілля” (місцезнаходження: 80000, Львівська обл., Сокальський р-н, місто Сокаль, вул. Б. Хмельницького, будинок 26, ідент. код: 32323256) в особі відокремленого підрозділу “Управління “Західвуглепромсанекологія” (місцезнаходження: 80100, Львівська обл., місто Червоноград, вул. Бічна Промислова, будинок 33, ідент код ВП: 26307902) 33 912, 27 грн основної заборгованості, 522, 02 грн пені, 569, 90 грн 3% річних, 1 592, 01 грн інфляційних втрат та 2 234, 42 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.06.2021.

Суддя Галамай О.З.