Ухвала суду № 9775710, 18.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р.Справа № 2-а-30605/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М. ,

за участю представників позивача Козирід А.В., Домбровської В.Г., представників відповідача Біленко Т.Б., Жепалова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. по справі№2-а-30605/09/2070

за позовом спільного підприємства Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - спільне підприємство ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" м. Харків, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.02.2007р. № 0000080840/2 та № 000009084 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року по справі№2а-30605/09/2070 позов задоволено.

Скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000080840/2 від 09.02.2007 року та рішення 0000090840/2 від 09.02.2007 року

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин в адміністративній справі, а також порушення приписів ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну перевірку СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006 року.

За результатами перевірки складено акт №1949/40-018/23914062 від 27.10.2006 року яким встановлено, що 09.11.1999 р. СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" укладено контракт № 28-11/4/671 з Федеральним унітарним підприємством Новочеркаський завод синтетичних продуктів (Росія) на поставку лакотканини та плівки поліамідної.

Згідно умов договору, відвантаження продукції повинно бути здійснено в 10-денний термін з моменту перерахування коштів на адресу постачальника, на умовах самовивозу.

Підприємством перераховано контрагенту нерезиденту України кошти в сумі 1 727 462,3 руб РФ. Імпортна продукція на адресу позивача надійшла не в повному обсязі. Вартість імпортованої продукції становить 1 481 393,15 руб. РФ.

При здійсненні розрахунків по даному контракту перевіряючими встановлено факт порушення 90-денного терміну надходження імпортної продукції в сумі 245 523,15 руб РФ, передбачених вимогами ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94 - ВР.

На підставі акту перевірку Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийняті рішення №0000080840/2 від 09.02.2007 та № 0000090840/2 від 09.02.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 124223,54 грн., та 2380 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у вигляді пені за порушення строків поставки продукції на територію України з посиланням на приписи Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" укладено контракт № 11/4/671 від 09.11.1999 р. з Федеральним унітарним підприємством Новочеркаський за синтетичних продуктів (Росія) на поставку лакотканини та плівки поліамідної.

Згідно умов договору, відвантаження продукції здійснюється в 10-денний термін з моменту перерахування коштів на адресу постачальника, на умовах самовивозу (умови поставки РСА, Новочеркаськ, Інкотермс 90).

На виконання умов контракту підприємством перераховано нерезиденту кошти в сумі 1727462,3 руб. РФ. , при цьому в акті перевірки зазначено, що імпортна продукція на адресу СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" надійшла не в повному обсязі.

Перевіркою своєчасності здійснення розрахунків по даному контракту Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме порушення 90-денного терміну надходження імпортної продукції в сумі 245523,15 руб. РФ.

За даним контрактом, фахівцями СДПІ у м. Харкові за наслідками попередніх перевірок, вже здійснювалося нарахування пені в сумі 154,3 тис. грн., яка сплачена позивачем до бюджету в повному обсязі ( а.с.30)

В подальшому, на підставі акту перевірки № 1949 від 27.10.2006р. спірними рішеннями про застосування штрафних ( фінансових) санкцій №0000080840/2 від 09.02.2007 та № 0000090840/2 від 09.02.2007 р. позивачу була донарахована пеня у розмірі 124223,54 грн., та 2380 грн. відповідно.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актам правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення "суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно висновків акту перевірки від 27.10.2006 року № 1949 порушення терміну надходження імпортної продукції тривало з 21.12.03 р. по 01.07.2006 р., а вперше факт цього порушення було зафіксовано ДПІ актом перевірки від 29.09.2000р. № 97/22-223. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД прийняті по акту перевірки № 1949 від 27.10.2006 року лише 09.02.2007 року, тобто через сім років з моменту скоєння даного порушення позивачем та його виявлення органами податкової служби.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, під час застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді пені на підставі рішень про застосування штрафних ( фінансових) санкцій №0000080840/2 від 09.02.2007 та № 0000090840/2 від 09.02.2007 р. про донарахування позивачу пені у розмірі 124223,54 грн., та 2380 грн., податковий орган, всупереч вимогам ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України не застосував до порушень 90-денного терміну надходження імпортної продукції по контракту № 28-11/4/671 від 09.11.1999 р., річний строк давності та не мав правових підстав нараховувати пеню по контракту № 28-11/4/671 від 09.11.1999 р. оскільки ці рішення прийняті поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі, при прийнятті оскаржуваних рішень про застосування штрафних( фінансових) санкцій, не було враховано наявність або відсутність в діях позивача вини щодо порушення 90 - денного терміну надходження імпортної продукції за контрактом 281 /4/671 від 09.11,1999 року.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкту господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч,1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Отже, виходячи з загальних положень вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності лише за наявності його вини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов контракту продукція відвантажувалась на умовах самовивозу (FCA, Новочеркаськ, Інкотермс - 90) Згідно платіжного доручення "2-224 позивач перерахував 23.05.2000 р. кошти в сумі 245523, 57 руб. РФ "Новочеркаському заводу синтетичних продуктів" за продукцію плівку поліамідну з фторопластовим покриттям ПМФ-А-352. На підставі довіреності продукція була передана на території заводу у власність позивача, що підтверджується товаро- транспортною накладною від 23.05.2000р., яка пройшла митне оформлення (ГТД № 05903/24050С 0000475 від 25.05.2000р.), та на автомобілі позивача 25.05.2000 року відбула від заводу до митного-кордону Росії з Україною для її подальшого проходження до м. Харкова.

Під час прямування автомобілю з вантажем по території Російської федерації до Російсько Українського кордону, на шляху Ростов Новошахтинськ, на водія - експедитора ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" було скоєно розбійний напад в наслідок чого вантаж було викрадено.

За фактом розбійного нападу та викрадення вантажу Жовтневим сільським РВВС по Ростовській області було порушено кримінальну справу №0048480 від 25.05.2000 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 162 КК РФ, про що позивачем була проінформована Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові. На даний час слідство по справі призупинено в звязку не встановленням осіб що скоїли розбійний напад.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що втрата продукції, яка підлягала ввезенню на митну територію України відбулася з незалежних від позивача причин, який зі свого боку вжив всіх необхідних заходів для розшуку вкраденого вантажу і повернення його на територію України. Крім того, листом від і 6.06.2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, банк з посиланням на Постанову Правління НБУ № 455 від 13.12.2006р., визнавши факт крадіжки на суму 245 523,57 руб.РФ, повідомив СП ЗАТ „ХЕМЗ-ІРЕС" про зняття з контролю валютної операції по контракту № 28-11/4/671 від 09.11.1999р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що спірні рішення позивача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. по справі№2-а-30605/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2010 р.