Рішення № 97755934, 18.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8080/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ 41405070), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” (01133, місто Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника, зобов`язання зняти арешт та заборону відчуження майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 39438700 від 23.08.2013р. з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405070), щодо не зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 39438700 по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21 травня 2013 року;

зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м, Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405070) зняти арешт та заборону відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 39438700 від 23 серпня 2013 року (номер запису про обтяження: 2237283 (спеціальний розділ), видавник Перший приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Качурка В.В.) по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Т.В. 21 травня 2013 року.

Ухвалою від 09.06.2021р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження по справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”; визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.06.2021 р.; зобов`язано Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №39438700; призначено судове засідання по справі на 17.06.2021 р. о 09 год. 30 хв.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП № 39438700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р. про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 на користь ПАТ “Дельта Банк”, яке завершено на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2021р. у справі №522/10568/20 визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказаний виконавчий напис, за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги стягувача ПАТ “Дельта Банк” в сумі 655574,59 грн. Позивач вважає протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту разом із закінченням виконавчого провадження в порядку та строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» неправомірною та такою, що порушує майнові права позивача, оскільки останній позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном.

До судового засідання 17.06.2021 р. сторони явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та завчасно.

17.06.2021р. (вх. №31655/21) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.

За правилами ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.2006 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», укладено Кредитний договір № 11061090000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 61000, 00 доларів США строком до 24.10.2016 р.

24.10.2006 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», в якості забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4132, відповідно до умов якого передано в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 22.09.2009 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кучерук С. М., зареєстровано в реєстрі № 1538.

21.05.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1070, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги стягувача – ПАТ «Дельта Банк» в сумі 655574, 59 грн. (а.с. 6).

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 16.08.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р. (а.с. 7).

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 23.08.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 ; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 (а.с. 8).

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 27.12.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 9).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2021р. у справі №522/10568/20 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.05.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі № 1070, щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги стягувача – ПАТ «Дельта Банк» в сумі 655574, 59 грн.

26.10.2020р. (вих. № 10.04-6767) Управлінням забезпечення виконання судових рішень в Одеській області за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача повідомлено, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (на теперішні час - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у період з 16.08.2013 р. по 27.12.2013 р. перебувало виконавче провадження № 39438700 з примусового виконання виконавчого напису № 1070, виданого 21.05.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 35,2 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 655 574,59 грн, яке завершено на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на той час).

У період з 06.10.2014 р. по 17.12.2015 р. у відділі вдруге перебувало виконавче провадження № 49419720 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 2 ст. 47 Закону.

У період з 02.02.2016 р. по 24.06.2016 р. у відділі втретє перебувало виконавче провадження № 50219594 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 9 ст. 47 Закону.

У період з 04.10.2016р. по 30.06.2017р. у відділі повторно перебувало виконавче провадження № 52575064 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 9 ст. 37 Закону.

При цьому повідомлено, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що зазначений виконавчий документ на примусове виконання до відділу повторно не надходив.

05.05.2021р. позивач звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №39438700 від 23.08.3013р.,накладеного в рамках виконавчого провадження ВП №39438700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р. (а.с. 20-21).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999р. (далі – Закон № 606-ХІV) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні згідно з ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ст. 57 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 60 Закону №606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 50 Закону №606-XIV).

Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 16.08.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.п.2, 9 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 23.08.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 ; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. ВП № 39438700 від 27.12.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ повернуто стягувачу.

За змістом листа Управлінням забезпечення виконання судових рішень в Одеській області 26.10.2020р. (вих. № 10.04-6767), крім вищевказаного, у період з 06.10.2014 р. по 17.12.2015 р. у відділі вдруге перебувало виконавче провадження № 49419720 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 2 ст. 47 Закону.

У період з 02.02.2016 р. по 24.06.2016 р. у відділі втретє перебувало виконавче провадження № 50219594 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 9 ст. 47 Закону.

У період з 04.10.2016р. по 30.06.2017р. у відділі повторно перебувало виконавче провадження № 52575064 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яке завершено на підставі п. 9 ст. 37 Закону.

Будь-які документально підтверджені відомості про те, що після вказаного періоду по день розгляду справи Відділом ДВС проводилось виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа – відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до п. 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами ст. 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Отже, відповідно до зазначеної статті й Інструкції №512/5 відповідач, при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 39438700 (в рамках якого було накладено арешт на все майно позивача) повинен був зняти арешт, проте відповідачем цього зроблено не було .

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 р. у справі № 817/928/17.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде: визнання протиправною бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405070) щодо не зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 39438700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013 р.; зобов`язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м, Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405070) зняти арешт та заборону відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№ 39438700 від 23.08.2013 р. (номер запису про обтяження: 2237283 (спеціальний розділ), видавник Перший приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Качурка В.В.) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Т.В. 21.05.2013 р.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161,205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ 41405070), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” (01133, місто Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника, зобов`язання зняти арешт та заборону відчуження майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 39438700 від 23.08.2013р. з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405070) щодо не зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 39438700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013 р.

Зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405070) зняти арешт та заборону відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№ 39438700 від 23.08.2013 р. (номер запису про обтяження: 2237283 (спеціальний розділ), видавник Перший приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Качурка В.В.) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Т.В. 21.05.2013 р.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ 41405070) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Г.П. Самойлюк